Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року                                                             Справа№200/6610/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.08.2024 №930060801396 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, зобов`язання провести перерахунок пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків її заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши додатково до страхового стажу по одному року за кожен рік у періоди з 01.09.1982 по 17.06.1987, з 01.01.1992 по 26.04.1992, з 01.02.1996 по 04.02.1996, з 01.05.1998 по 08.05.1998 з дня звернення за перерахунком, а саме з 13.08.2024.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач,  приймаючи рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії,  діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.  

Зазначає, що позивач має право на обчислення її пенсії в розмірі не меншому від мінімального, який передбачено статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тобто в розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, оскільки стаж роботи позивача на підземних роботах складає понад 7,5 років.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що приймаючи рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначає, що при призначенні пенсії на підставі довідки №16/472 від 27.07.2006 та трудової книжки серії НОМЕР_2 позивачу зараховані всі періоди роботи, в тому числі пільговий стаж згідно вище зазначеної довідки за період роботи з 19.08.1987 по 14.10.2003 та результатів атестації робочих місць.

Згідно пенсійної справи, страховий стаж позивача врахований по 31.01.2024 рік та складає 41 рік 02 місяці 03 дні, додатково за Списком №1 — 16 років.

Вказує, що, як встановлено з матеріалів пенсійної справи позивача, пільговий стаж, який дає право на розрахунок пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у позивача відсутній.

Враховуючи наведене,  просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5  ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України  суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії — зміна виду розрахунку, якою просила зарахувати період її роботи з 19.08.1987 по 14.10.2003 та навчання з 01.09.1982 по 30.06.1984 до страхового стажу, зарахувавши до страхового стажу за кожний повний рік додатково по одному року та обчислити її (пенсію) у розмірі 80 відсотків її заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється її пенсія.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2024 року №930060801396 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки до заяви про перерахунок пенсії позивачем не надано жодних нових документів про пільговий стаж роботи.

Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 до стажу за списком №1 віднесені періоди з 17.06.1985 по 12.08.1985, з 16.06.1986 по 22.08.1986, з 19.08.1987 по 31.12.1991, з 27.04.1992 по 31.01.1996, з 05.02.1996 по 30.04.1998, з 09.05.1998 по 26.10.1999, з 12.11.1999 по 16.06.2000, з17.06.2000 по 17.09.2001, з 18.09.2001 по 14.10.2003 та з 28.12.2006 по 06.07.2007.

З протоколу перерахунку пенсії про перерахунок пенсії вбачаються наступні відомості щодо позивача:

умови призначення пенсії - ЗУ №1058-IV, Прик.полож., п.2, ч.1; ЗУ №1788, ст.13,а (Робота за Списком № 1;

страховий стаж (повний) становить 57 років 2 місяці 3 дні;

страховий стаж до 01 січня 2004 року становить 21 років 2 місяці 2 днів;

страховий стаж після 01 січня 2004 року становить 20 років 0 місяць 1 днів;

додаткові роки за Список 16 років 0 місяців 0 днів;

в тому числі: робота за Списком № 1 - 16 років 7 місяці 18 днів.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.   

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України  - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частина третя статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Верховний Суд у постановах у справі №345/4616/16 від 20.11.2018, у справі №345/4570/16-а від 06.02.2019, у справі №345/4462/16-а від 05.12.2019 та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Суд зауважує, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 345/763/17.

Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом 1 статті 26 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №205/8712/16-а.

При цьому, з аналізу наведених норм вбачається, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №200/5813/20-а, від 18.04.2019 у справі №392/17/17, від 29.12.2021 у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 у справі № 459/245/17, та Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 28.01.2014 по справі № 21- 455а13, від 24.06.2014 року (справа №21-236а14).

Тобто, дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До Списку№1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах,на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, належать, зокрема, працівники:зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров`я, працівники підземного телефонного зв`язку тощо) (Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень).

Щодо наявності у позивачки необхідного пільгового стажу роботи 7,5 років за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, суд зазначає наступне.

З заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернулась до відповідача 13.08.2024 року.

З протоколу перерахунку пенсії про перерахунок пенсії вбачаються наступні відомості щодо позивача:

умови призначення пенсії - ЗУ №1058-IV, Прик.полож., п.2, ч.1; ЗУ №1788, ст.13,а (Робота за Списком № 1;

страховий стаж (повний) становить 57 років 2 місяці 3 дні;

страховий стаж до 01 січня 2004 року становить 21 років 2 місяці 2 днів;

страховий стаж після 01 січня 2004 року становить 20 років 0 місяць 1 днів;

додаткові роки за Список 16 років 0 місяців 0 днів;

в тому числі: робота за Списком № 1 - 16 років 7 місяці 18 днів, тобто є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату звернення із заявою про перерунок пенсії позивач мала достатній пільговий стаж за Списком № 1, що дає право для розрахунку розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Крім того, суд враховує наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж, в тому числі і пільговий, є трудова книжка. Уточнююча довідка необхідна лише в тих випадках, коли трудова книжка не містить інформації, необхідної для встановлення певних обставин.

Відповідно до записів трудової книжки позивача вона з 19.08.1987 по 14.10.2003 працювала постійно і безперервно дільничним гірським нормувальником з підземними роботами в шахті.

Списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 року №162, Списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 16.03.2003 року № 36 передбачено роботу працівників, зайнятих на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), зокрема роботу нормувальників гірничих на підземних роботах (дільничні) (п.1.1г).

Тобто, період роботи позивача з 19.08.1987 по 14.10.2003 є суцільним, що підтверджується також довідкою №16/472 від 27.07.2006.

Водночас, з розрахунку її стажу вбачається, що періоди з 01.01.1992 по 26.04.1992, з 01.02.1996 по 04.02.1996, з 01.05.1998 по 08.05.1998 не віднесені пенсійними органами, зокрема відповідачем, до роботи, передбаченої Списком № 1, відтак за вказані періоди стаж не обрахований у кратності, тобто з розрахунку рік за два.

Щодо атестації робочого місця суд враховує, що на думку Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, і без підтвердження проведення атестації робочого місця позивач не може бути позбавлений права на віднесення його документально підтвердженого стажу до пільгового, а тому його трудова книжка в повному обсязі підтверджує шахтарський стаж, передбачений Списком № 1.

В той же час у даному випадку проведення атестації робочого місця додатково підтверджує належність стажу позивача до пільгового.

Крім того, відповідно до диплому позивача ЛВ №428739 вона навчалась у Дінпропетровському ордену Трудового Червоного Знамені гірському інституті ім.. Артема у період з 01.09.1982 по 17.06.1987, у зв`язку з закінченням якого позивач здобула спеціальність «Економіка і організація гірської промисловості».

Суд враховує, що 19.08.1987 позивач приступила до виконання робіт, передбачених Списком № 1, тобто в межах тримісячного строку з дня закінчення навчання.

Статтею 38 Закону України «Про професійну та професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1982 по 17.06.1987 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача і обчисленню у кратному розмірі на підставі частини 3 статті 24 Закону №1058-IV з розрахунку рік за два.

Однак, з обрахунку стажу, проведеного пенсійними органами вбачається, що вказаний період теж не віднесений до Списку № 1 і обчислений в одинарному розмірі.

Таким чином, відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача шляхом віднесення вказаних періодів роботи та навчання позивача до її пільгового стажу, як і відмова у обчисленні його з додаванням до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік є протиправними.

Водночас, визнаний пенсійними органами період роботи позивача у гірничій промисловості на підземних роботах, віднесених до Списку № 1 становить на день звернення за перерахунком 16 років (оскільки до стажу зараховано додатково 16 років за Списком № 1).

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення від 21.08.2024 №930060801396 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії є такими, що підлягають задоволенню з зобов`язанням провести перерахунок пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків її заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши додатково до страхового стажу по одному року за кожен рік у періоди з 01.09.1982 по 17.06.1987, з 01.01.1992 по 26.04.1992, з 01.02.1996 по 04.02.1996, з 01.05.1998 по 08.05.1998 з дня звернення за перерахунком, а саме з 13.08.2024.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо незастосування при розрахунку пенсії положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», в розумінні зазначеної норми закону.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

                                                      В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.08.2024 №930060801396 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, зобов`язання провести перерахунок пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків її заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши додатково до страхового стажу по одному року за кожен рік у періоди з 01.09.1982 по 17.06.1987, з 01.01.1992 по 26.04.1992, з 01.02.1996 по 04.02.1996, з 01.05.1998 по 08.05.1998 з дня звернення за перерахунком, а саме з 13.08.2024 – задовольнити повністю.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2024 №930060801396 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії – визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків її заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши додатково до страхового стажу по одному року за кожен рік у періоди з 01.09.1982 по 17.06.1987, з 01.01.1992 по 26.04.1992, з 01.02.1996 по 04.02.1996, з 01.05.1998 по 08.05.1998 з дня звернення за перерахунком, а саме з 13.08.2024.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.      

Суддя                                                                                   Т.В. Давиденко