Справа № 137/1230/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Желіховського В.М.

за участю секретаря судових засідань Голота О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Літин адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Літинського районного суду Вінницької області звернулася адвокат Чубенко С.В. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасуванняпостанови №1288 від 08.07.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в якому зазначає, що лише 09.08.2024 на адресу позивача надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.08.2024, в якому містилася постанова №1288 від 08.07.2024 про вчинене адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, для ознайомлення та сплати адміністративного штрафу у розмірі 17 000 грн. Вищезазначену постанову вважає протиправною, сформованою з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також такою, що порушує права ОСОБА_1 . Вказує на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Вважає, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП з 30.04.2024, оскільки норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що ОСОБА_1 і зробив у встановлений строк. Тож немає ні події, ні складу адміністративного правопорушення ч.3 ст.210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано такому суворому стягненню як 17 000 грн штрафу. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП не можливе, бо закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 26.08.2024 поновлено пропущений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву.

03.10.2024 до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , в якому зазначено, що з доводами позову не погоджуються та вважають їх необґрунтованими.

Зазначає, що при складені протоколу, було зазначено законні і підзаконні акти, що діяли на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, оскільки ОСОБА_1 станом на 01.07.2024 мав повних 26 років, не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних. При цьому, стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку. На момент вчинення, правопорушення кваліфікувалось ч. 2 ст. 210 КУпАП за кваліфікуючим складом адміністративного правопорушення - вчинення в особливий період. 19.05.2024 було внесено зміни до КУпАП, згідно яких було додано кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення - вчинення в особливий період винесено в частину 3. Отже, з 19.05.2024 року по 01.07.2024 триваюче порушення правил військового обліку ОСОБА_1 кваліфікувалось ч. 3 ст.210 КУпАП.

Вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №1288 від 08.07.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, згідно якої на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, видано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Кодексом України про адміністративні правопорушення та законами України. А тому, жодних правових підстав для визнання її протиправною та скасування немає, свободи та інтереси позивача по даному адміністративному позову відповідачем порушено не було.

За таких підстав просять відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Чубенко С.В. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника Центру.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Постановою №1288 від 08.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.астиною 3 статті 210 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , установив: згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за вх. №6/119 від 01.07.2024р. громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз.6 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022р., а саме, громадянин ОСОБА_1 відповідно витягу з книги протоколів засідань призовної комісії №3 від 30.04.2024 року мав стати на військовий облік військовозобов`язаних по досягненню 25-річного віку, проте не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та отримання військово-облікового документа. Громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних з 30.04.2024 по 01.07.2024 за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживанням, що є порушенням правил військового обліку.

На підставі вище викладеного і керуючись статтями 210, 235, 276-280 та статтею 284 КУпАП постановив:визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП в частині не перебування на військовому обліку з 30.04.2024 року по 01.07.2024 та притягнути громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17 000.00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пункт 19 статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Статтею 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_6.

Частиною 1 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Ч.2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частина 3 ст.210 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.

Згідно зі абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Разом з тим, згідно з оскаржуваною постановою, позивач порушив абз.6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 п.1 п.п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 30 грудня 2022 р. №1487.

Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(в редакції станом 30.04.2024) визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

З аналізу викладених норм вбачається, що обов`язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов`язаного.

Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ діє положення ч.10 ст.1, яким визначено громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством, для виконання яких позивач, у встановлений строк, з`явився до відповідача.

Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до ІНФОРМАЦІЯ_5 у матеріалах справи відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови немає, що виключає вказівку відповідача на триваюче правопорушення.

При цьому, згідно постанови, яку оскаржує позивач, вчинене ним порушення вищевказаних норм полягає в тому, що згідно книги протоколів засідань призовної комісії ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та отримання військово-облікового документа з 30.04.2024 по 01.07.2024 (день складення протоколу).

Але позивач не міг порушити своїми діями чи бездіяльністю вищевказані норми законодавства, оскільки їх до 19.05.2024 не існувало.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.

Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст.210 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою від 08.07.2024 за бездіяльність, не існувало.

З урахуванням вищевикладеного, позивач не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП до 19.05.2024.

Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні-не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст.38 КУпАП Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Таким чином, притягнення позивача 08.07.2024 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за викладених в оскаржуваній постанові обставин суперечить закону, оскільки закон, за яким він притягується до адміністративної відповідальності, не має зворотної дії в часі, законодавства, яке згідно оскаржуваної постанови порушив позивач, в період часу, за який він притягується до адміністративної відповідальності, не існувало, а строки накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення також спливли.

У свою чергу, представником відповідача не надано суду належні та допустимі докази того, що позивач ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п.3 ч.3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому позов слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, на підставі ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №1288 від 08 липня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогоч.3 ст.210 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , сплачену ним суму судових витрат 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя: Желіховський Віктор Миколайович