Справа № 274/7623/24

Провадження № 1-кп/0274/831/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року                                                         місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді  ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання -  ОСОБА_2 ,

прокурора -   ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2024 за № 12024060480000724, про обвинувачення

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Іванопіль Чуднівського району Житомирської області, є громадянином України, здобув середньо-спеціальну освіту, неодружений, офіційно непрацевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

-        04.10.2010 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки; ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.08.2012 звільнений умовно-достроково, невідбутий термін 10 місяців 28 днів; судимість не знята та не погашена;

-        14.09.2018 Солом`янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; звільнений від відбування покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.12.2019; судимість погашена;

-        05.10.2021 Солом`янським районним судом м. Києва, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 5 місяців; звільнений від відбування покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.05.2024; судимість погашена;

за ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

18.07.2024 близько 23.00 год. у ОСОБА_5 , який перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, 18.07.2024 близько 23.00 год. ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправних характер своїх дій, в період дії воєнного стану, запровадженого на всій території України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, неодноразово продовженим, востаннє Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, шляхом пошкодження запірних дужок металевих дверей проник до контейнеру, що розташований поруч будинку за адресою: АДРЕСА_3 , звідки ОСОБА_5 таємно, повторно викрав належний ОСОБА_4 , велосипед торгівельної марки «Discovery» модель «Kelly», вартістю 4633 грн. 33 коп.

Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 4 633 грн. 33 коп.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнається винуватим, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчиненого ним діяння, викладені у обвинувальному акті. Дав показання про те, що він дійсно 18.07.2024 зламав дві петлі на дверях та проник до контейнеру, з якого викрав велосипед, що належить потерпілому, та забрав його додому, а згодом здав в ломбард. Свої дії засуджує. Викрадений велосипед він викупив з ломбарду, повернув потерпілому та вибачився перед ним. Заявив, що щиро кається у скоєному, просив суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За клопотанням прокурора та зі згоди обвинуваченого суд визнав недоцільним дослідження усіх доказів кримінального провадження, та обмежився допитом обвинуваченого й дослідженням матеріалів, що характеризують його особу і необхідні для вирішення питань щодо речових доказів та процесуальних витрат. Учасникам судового провадження було роз`яснено, що в даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ними не оспорювалися. При цьому суд переконався, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності їх позиції у суду не було.

Аналізуючи обвинувальний акт та показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, обвинувачений надав правдиві показання стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми протиправними та винними діями скоїв, при встановлених у суді обставинах, суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є тяжким умисним злочином.

Обвинувачений ОСОБА_5 : бувши раніше судимим за вчинення умисного кримінального правопорушення проти власності, належних висновків для себе не зробив; офіційно не працевлаштований; не одружений; має на утриманні дитину 2014 року народження; за місцем проживання характеризується посередньо, до створення конфліктних ситуацій не схильний, до адміністративної відповідальності не притягувався; на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_5 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, яка передбачає безальтернативний вид покарання - позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд визначає мінімальний розмір такого покарання, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, строком 5 років, при цьому враховуючи обставини події та посткримінальну поведінку обвинуваченого, а саме: беззастережне визнання ним своєї вини; надання зізнавальних показань; не заперечення проти дослідження доказів під час судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 302/904/16-к (провадження № 51-966 км 18), загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи особу обвинуваченого, який є судимим, однак бажає виправитися, на цей час за цивільно-проводовою угодою (з його слів) працює пакувальником в ТОВ «М`ЯСОВИТА», має на утриманні неповнолітню дитину 2014 року народження, щиро розкаявся, а також зважаючи на поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, зокрема те, що він повернув викрадене майно, викупивши його з ломбарду, та беручи до уваги висловлену в судових дебатах позицію потерпілого та прокурора про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів, суд в порядку ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.09.2024 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили враховуючи особу обвинуваченого, суспільно небезпечний характер злочинних дій, призначене покарання, та зважаючи на відсутність клопотань з цього приводу.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_5 залишити попередній – особисте зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням експертів під час досудового розслідування, в розмірі 4165 (чотири тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 04 копійки.

Речовий доказ у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме: велосипед марки «Discovery», модель «KELLY HI-TEN», чорно-сірого кольору з вставками рожевого кольору, який зберігається в камері схову Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, - повернути власнику ОСОБА_4 .

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.08.2024 на велосипед марки «Discovery», модель «KELLY HI-TEN», чорно-сірого кольору з вставками рожевого кольору, - після набрання вироком законної сили скасувати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя                                                         ОСОБА_1