ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2530/23 Номер провадження 22-ц/814/1959/24Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Одринської Т.В., Карпушина Г.Л.,

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Кулішова Володимира Петровича

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року та ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2024 року, ухвалені суддею Турченко Т.В.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди,-

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.10.2022 о 18 год. 10 хв. на перехресті вулиці Яківчанська та Спартака відбулася ДТП.

Відповідач , керуючи автомобілем ЗІЛ-ММС 4502, днз НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості та дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем Toyota RAV 4, днз НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Внаслідок даного ДТП, ОСОБА_1 зазнав значної матеріальної шкоди, яка відповідно до висновку №1-11 експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 17.01.2023 складає: вартість відновлювального ремонту 268 980 грн., вартість величини втрати товарної вартості 42 804 грн. 69 коп. та вартість виїзду та проведення експертизи ФОП ОСОБА_3 в розмірі 6 692 грн. 40 коп.

А також відповідно до укладеної угоди з адвокатом від 24.10.2022 та акту наданих послуг витрачено 20 000 грн. В свою чергу моральна шкода становить 20 000 грн.

Зазначав, що страховою компанією, йому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 127 350 грн., однак сплачених коштів не вистачає на покриття всіх витрат, які він поніс внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вважав, що різниця між отриманим страховим відшкодуванням та фактично понесеними затратами становить 204 434 грн. 69 коп., в зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 204 434 грн. 69 коп. та понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 184 434 грн. 69 коп., 20 000 грн. моральної шкоди та сплачену суму судового збору в розмірі 2044 грн. 34 коп., а всього: 206 479 грн. 03 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2024 року виправлено помилку допущену в рішенні Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 184038 грн. 87 коп., 20000 грн. моральної шкоди та сплачену суму судового збору в розмірі 2044 грн. 34 коп., а всього: 206083 грн. 21 коп.».

Не погодившись із вказаним рішенням та ухвалою про виправлення описки, їх в апеляційному порядку оскаржив адвокат Кулішов В.П. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року та ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно консультації оцінювача від 24.10.2022 року, на яку посилався суд першої інстанції, вартість відновлювального ремонту становить 184038,87 грн., таку ж суму матеріальної шкоди суд вирішив стягувати з відповідача, однак не взяв до уваги те, що страхова компанія сплатила позивачу у відшкодування страхову виплату в розмірі 127350 грн., а тому сума до стягнення з ОСОБА_2 має бути зменшена до 56688,87 грн. з вирахуванням страхової виплати.

Вказано, що позивачем не обгрунтовано розмір стягнення моральної шкоди у 20000 грн., не доведено та не надано доказів, що підтверджують його сильні душевні хвилювання, нервовий стрес, факт відсутності можливості їздити на роботу, виконувати замовлення клієнтів.

Звернуто увагу, що позивач лише декларативно зазначив про існування моральної шкоди, а суд першої інстанції не надав належну оцінку доводам позивача, не мотивував чим керувався при ухвалення рішення про стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі в сумі 20000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2022 року об 18:10 год. водій ОСОБА_4 в м. Полтаві на перехресті вул. Яківчанська та вул. Спартака, керував транспортним засобом ЗИЛ - ММЗ 4502, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився в тій же смузі, в тому ж напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

07.12.2022 року постановою Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 визнано винним у вчинені вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_1

23.03.2023 року позивачем на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 було направлено вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП на суму 221 127 грн. 09 коп.

Відповідно до Висновку про вартість майна від 14.11.2022 року, який складено ФОП ОСОБА_5 , наданий Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «ГАРДІАН», який судом першої інстанції взятий за основу при винесенні рішення, вартість відновлювального ремонту майна автомобіля Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження, визначена за витратним підходом і складає 184038 грн. 87 коп.

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано розмір збитків, понесених позивачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, заявлена сума завданих збитків, що виражається в завданні матеріальної шкоди та моральної шкоди, підтверджується належними допустимими та достатніми доказами, зокрема висновком судової товарознавчої експертизи проведеної в ході розгляду справи, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаним висновком.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Так, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги стосовно помилковості висновку районного суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 184038,87 грн. матеріальної шкоди, без вирахування суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 127 350 грн.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Згідно з консультацією №53-D/11/21 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_5 від 14.11.2022 (а.с. 150), який покладений в основу рішення суду першої інстанції, вартість матеріального збитку складає 184038,87 грн.

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 , 17.03.2023 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 127400 грн. (а.с. 27). Як зазначено позивачем в позовній заяві, 127400 грн. це сума страхового відшкодування, яку сплатило ТДВ «СК «Гардіан» ОСОБА_1 .

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яку повинен сплатити відповідач позивачу складає 56688,87 грн. (184038,87 грн. (розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля (позивачу) внаслідок ДТП) - 127400 грн. (страхове відшкодування).

Також, колегія суддів звертає увагу, що у рішенні суду першої інстанції відсутнє обґрунтування стягнення моральної шкоди з відповідача на користь відповідача у розмірі 20000 грн.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивач зазначив про те, що моральна шкода полягала у тому, що в зв`язку із пошкодженням відповідачем його майна, змінилась якість його повсякденного життя, у тому числі і за рахунок того, що він був змушений докладати додаткових зусиль для впорядкування виниклих життєвих змін, для відновлення психологічного душевного стану.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Визначаючи розмір моральної шкоди судом враховано моральний стан позивача в результаті ДТП, позивач отримав нервовий стрес, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач дійсно зазнав моральних страждань, яку суд визначає в розмірі 10000,00 гривень та яку вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та про зменшення суми до стягнення з 20000 грн. до 10000 грн.

Щодо стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Таким чином, при визначені суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає за доцільне стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто враховуючи те, що відсоток задоволених позовних вимог складає 32,68% то стягненню підлягає 6536 грн.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного рішення, шляхом зменшення матеріальної шкоди з 184038,87 грн. до 56688,87 грн., моральної шкоди з 20000 грн. до 10000 грн. та витрати на правничу допомогу з 20000 грн. до 6536 грн. та викладення мотивувальної частини рішення в частині відшкодування моральної шкоди в редакції цієї постанови.

Стосовно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2024 року, якою внесено виправлення в оскаржуване рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

ВП ВС у постанові від 11.01.2022 у справі №921/730/13-г/3 вказала на те, що правила статті процесуального законодавства, яка регламентує виправлення описок, передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. При цьому опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення даті строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання.

Верховний Суд у справі № 905/2135/19 зазначив, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Так, з резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що була допущена технічна описка при написанні суми, що підлягала стягненню, а саме, замість правильної, яка була описана судом в мотивувальній частині рішення - 184038,87 грн., помилково вказана 184434,69 грн. та відповідно при складанні усіх сум, які були визначенні судом першої інстанції до стягнення помилково зазначено 206479,03 грн., замість вірної 206 083,21 грн.

Вказане є опискою, а тому підстави для скасування даної ухвали відсутні, а відтак її слід залишити без змін.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 цієї ж статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тож, враховуючи зміну рішення суду першої інстанції, часткове задоволення позовних вимог (на 32,68 %) та задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 668,09 грн., а з ОСОБА_1 на користь апелянта ОСОБА_6 пропорційно (67,32 %) підлягає стягненню, сплачений ним при подачі апеляційної скарги, судовий збір у розмірі 2070,76 грн.

Отже, беручи до уваги вищезазначене, апеляційний суд вважає за необхідне здійснити взаємозалік судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 різницю між сплаченим позивачем за позовну заяву судовим збором та судовим збором, сплаченим апелянтом за подачу апеляційної скарги, що становить 1402,67 грн. (2070,76 грн. -668,09 грн.).

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кулішова Володимира Петровича задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року змінити, зменшивши матеріальну шкоду, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 184038,87 грн. до 56688,87 грн., моральну шкоду з 20000 грн. до 10000 грн., та витрати на правничу допомогу з 20000 грн. до 6536 грн.

Викласти мотивувальну частину рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року в частині відшкодування моральної шкоди в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Київського районного судум.Полтави від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1402,67 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Т.В. Одринська

Г.Л. Карпушин