Справа № 303/6712/24

2/303/1309/24

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року                                                                               м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

       головуючої-судді                                           Курах Л.В.

       за участю секретаря судових засідань         Гейруш Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

13.09.2024 представник позивача АТ «А-Банк» Шкапенко О.В. звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.11.2019 у сумі 33 720,43 грн. станом на 07.07.2024, а також судові витрати у сумі 3028 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.11.2019 відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви відповідача йому надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Зазначає, що позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 07.07.2024 має заборгованість у сумі 33 720,43 грн., яка складається з наступного: 20 260,15 грн. заборгованість за кредитом; 13 460,28 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою суду від 16.08.2024 року постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи не з`явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд констатує наступне. Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що 11.11.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

До кредитного договору позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг з тарифами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11.11.2019, укладеним між позивачем та відповідачем, станом на 07.07.2024 заборгованість відповідача становить 33 720,43 гривень та складається із заборгованості за наданим тілом кредиту 20 260,15 гривень і заборгованості за процентами 13 460,28 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 11.11.2019 року не зазначено суми кредиту, строк на який він надається, розмір відсотків за користування кредитними коштами.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, крім розрахунку заборгованості за договором станом на 07 липня 2024 року, посилається на Витяг з Тарифів користування кредитною карткою (надалі Витяг з Тарифів) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в банку як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів, а також Витягом з Умов та правил, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, умови, порядок нарахування та розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, дії банку при нарахуванні відсотків у випадку недостатності коштів та вичерпання кредитного ліміту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг «А-Банку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, порядку та умов збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, надані до позовної заяви, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Таким чином судом встановлено, що позивачем не надано підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутні у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також беручи до уваги Анкету-заяву та виходячи з положень ст.ст.626, 628, 1046 ЦК України, суд встановив, що між сторонами по справі було укладено договір позики, за узгодженими умовами якого банк передав у власність відповідачу грошові кошти, а останній зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж їх суму. При цьому, укладений між сторонами кредитний договір у вигляді підписання відповідачем Анкети-заяви, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у Анкеті-заяві не встановлено, зобов`язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред`явлення позивачем вимоги про це, тобто у даній справі - з дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Свою позицію у вказаних спорах висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, яка зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Зазначені висновки містяться також в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №243/2224/17, провадження №61-31311св18 та в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №302/575/17, провадження №61-10478св19.

Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Також до позову АТ «Акцент-Банк» додало підписаний ОСОБА_1 11.11.2019 паспорт споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування за програмою «Кредитна картка».

Разом з цим, цей паспорт споживчого кредиту суд не може взяти до уваги, оскільки не обумовлено, що такий документ є частиною кредитного договору.

Однак у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 було відступлено від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, та сформульовано новий правовий висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим із них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. При цьому потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Надані позивачем у якості доказів заява-анкета позичальника та паспорт споживчого кредиту не можуть свідчити про дотримання прав споживача послуг, не мають між собою жодного зв`язку, тому що в кожному з них немає застереження про їх поєднання взаємними договірними умовами тощо.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, на користь АТ «Акцент Банк» з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 20 260,15 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту, а у задоволенні заявлених вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом необхідно відмовити з вищевикладених судом підстав.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 819,30 грн. (20 260,15 грн. х 3028 грн. /33 720,43 грн.).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 260,15 (двадцять тисяч двісті шістдесят гривень 15 копійок) гривень та судовий збір у розмірі 1 819,30 (одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять гривень 30 копійок) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент Банк», 49097, м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуюча                                                                  Л.В.Курах