Єдиний унікальний номер 205/13971/24

                                                                       1-в/205/658/24

Провадження №1-в205\658\24

Справа №205\13971\24

У Х В А Л А

05 листопада 2024 року                 Ленінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

представника органу пробації: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, подання провідного інспектора Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання,-

В С Т А Н О В И В :

До Ленінського районного суду м.Дніпропетровська надійшло подання провідного інспектора Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання. В поданні ставиться питання про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання за діяння, караність яких усунена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09.08.2024.

       Суд, вислухавши думку прокурора та представника органу пробації, а також дослідивши матеріали подання, вважає що воно підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.

Відповідно до ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, у разі необхідності вирішення питань, передбачених п.5, 8, 9, 13-3 частини першої ст. 537 цього Кодексу.

Статтею 74 ч.2 КК України закріплено, що  фактом усунення злочинного діяння є його декриміналізація. Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким  законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК України).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України чи виконання вироку відстрочене  ст.536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст.74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст.537 цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з вироку Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року, ОСОБА_5 було засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з іспитовим строком 3 роки. Вирок набрав законної сили 02.04.2024 року.

На час, до якого відносяться інкриміновані засудженому ОСОБА_5 діяння, положення ч.1 ст.51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.3 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01.01.2022 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 30.06.2022 в сумі 2481,0 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2022 році складала 1240,50 грн. (2481,0 грн. х 50%).

З 09.08.2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.

Цим Законом статтю 51 КпАП України викладено в новій редакції.

Згідно з ч.1 ст.51 КпАП України в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.51 КпАП України в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024 року , встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року, ОСОБА_5 засуджено за вчинення крадіжки на суму 500,44 гривні, що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн.).

Таким чином, на засудженого ОСОБА_5 розповсюджується дія  Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Подання провідного інспектора Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення засудженого ОСОБА_6 від призначеного покарання - задовольнити.

Засудженого ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її  проголошення.

Головуючий:                                                                         ОСОБА_1