ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2024 року                                                  м. Чернівці

справа № 725/3632/24

№22-ц/822/904/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Бугай В.М.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт фінанс» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 25 липня 2024 року та на додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20 серпня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 21.06.2018 року між AT «Альфа-банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

AT «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в AT «Альфа-Банк».

Станом на 20.12.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 63618,39грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

20.12.2021 року між AT «Альфа-банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 21.06.2018 року укладеним між AT «Альфа-банк» та відповідачем.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 63618,39грн., 3028 грн. судового збору та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7100 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 25 липня 2024 року в позові ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

       Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20 серпня 2024 року стягнути з ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 040 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 25 липня 2024 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20 серпня 2024 року, позов задовольнити, у задоволенні заяви відповідача про стягнення з ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» витрат на правничу допомогу - відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» зазначає, що висновок суду про відмову в позові є помилковим, рішення ухвалено без належного дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи. Позивачем надано виписки по рахунку, які є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача.

Суд першої інстанції належним чином не дослідив надану позивачем виписку по рахунку у контексті Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Позивачем до суду першої інстанції було надано на підтвердження набуття права вимоги до відповідача платіжне доручення від 20.12.2021 року на оплату за договором факторингу, Акт приймання-передачі реєстру боржників від 20.12.2021 року, Додаток № 1 до Договору факторингу з яких можна цілком ідентифікувати та встановити факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Судом першої інстанції не було досліджено належним чином надані позивачем вищевказані докази, що призвело до невірних висновків суду першої інстанції про відсутність доказів набуття права вимоги позивача до відповідача.

Оскаржуване додаткове рішення суду від 20 серпня 2024 року щодо стягнення з позивача на користь відповідача 17040 грн. витрат на правничу допомогу є незаконним, необґрунтованим та несправедливим, оскільки предметом спору між позивачем та відповідачами була грошова сума у розмірі 63 618,39 грн. (витрати на правничу допомогу становлять третину від цієї суми).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу  ОСОБА_1 просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вважає рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

21.06.2018 року було укладено оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Проте позивачем не надано кредитного договору.

20.12.2021 року між AT «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 25 липня 2024 року слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження оплати ним на рахунок AT «Альфа-Банк» ціни прав вимоги ані за Договором факторингу № 3, ані за Договором факторингу №4 від 20.12.2021, з дати здійснення якої право вимоги вважається відступленим Фактору (п.2.3 Договору факторингу).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ст. 516, ч.2 ст. 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до п. 2.3 договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни права вимоги, в дату здійснення оплати фактором ціни права вимоги сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою, встановлено додатком №2 до договору.

Судом встановлено, що 20.12.2021 року між AT «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача (а/с 8-12).

Відповідно до п. 2.3 договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року відповідно якого сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження виникнення права вимоги не було надано до суду доказів оплати АТ «Альфа-Банк» ціни прав вимоги ані за Договором факторингу № 3, ані за Договором факторингу №4 від 20.12.2021 року, з дати здійснення якої право вимоги вважається відступленим Фактору (п.2.3 Договору факторингу).

Акт приймання-передачі реєстру боржників (а/с 46) не надає можливості ідентифікувати боржників AT «Альфа-Банк», право вимоги до яких передається позивачу, так само, як і доданий до позовної заяви Додаток 1-1 (а/с 13-15) до Договору факторингу № 4 від 20.12.2021, у якому зазначено номер договору, відмінний від того, який зазначено у наданій виписці щодо руху коштів клієнта на рахунку.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції не мав можливості з`ясувати дані обставини у судовому засіданні, оскільки, позивач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, участь свого представника не забезпечив.

Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано самого кредитного договору від 21 червня 2018 року.

У матеріалах справи наявна підписана оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, проте доказів акцепту такої оферти матеріали справи не містять.

Відсутність у матеріалах справи укладеного та підписаного усіма сторонами договору кредиту позбавляє суд можливості встановити чи було взагалі обумовлено сторонами відступлення права вимоги за таким договором третім особам.

Також у справі відсутні належні та допустимі докази наявності заборгованості на суму 63 618,39грн., період та порядок їх нарахування, тощо. Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій щодо погашення заборгованості, що би свідчило про визнання ним боргу.

Відповідач у відзиві позов не визнав, а також заперечував факт отримання кредитних коштів.

Відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76, ст. 80, ст. 83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак, станом на день ухвалення рішення суду першої інстанції, матеріали справи не містили первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості та її розміру та не є первинним документом, у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення від 25 липня 2024 року відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Щодо оскарження додаткового рішення від 20 серпня 2024 року про стягнення витрат на правничу допомогу

Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України,  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК  передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що згідно ордера на надання правничої допомоги від 3 червня 2024 року  ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правової допомоги від 3 червня 2024 року, надавалася правнича допомога адвокатом Саєнко К.М.

Відповідно до звіту про надані послуги від 08.07.2024 року, з зазначенням обсягу виконаних робіт, витраченого адвокатом часу та погодинної вартості робіт, була виконана робота (надані послуги) : підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами позовної заяви у справі, опрацювання позовної заяви, доданих до неї матеріалів, аналіз судової практики з аналогічних питань, підготовка відзиву на позовну заяву, його направлення позивачу та до суду; опрацювання відповіді на відзив на позовну заяву, доданих до неї матеріалів, підготовка заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, їх направлення позивачу та до суду.

Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом при обрахунку складає 17 040 грн.

Згідно квитанцій від 03.06.2024 року та 08.07.2024 року ОСОБА_1 сплатив – 17040 грн. за надану професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від  8 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст. 137 ЦПК України.

Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просить стягнути сторона відповідача, а також те, що зазначена категорія справ є справою незначної складності та по них є стала судова практика, що в свою чергу не потребувало додаткових зусиль та знань, колегія суддів вважає, що є підстави для зменшення цієї суми.

Колегія суддів вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених відповідачем в суді першої інстанції на правничу допомогу є не співмірною зі складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що з позивача слід стягнути 5000грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення суду від 25 липня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.

 При ухваленні додаткового рішення від 20 серпня 2024 року судом першої інстанції  неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставами для зміни додаткового рішення.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 25 липня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 25 липня 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс»  на додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20 серпня 2024 року задовольнити частково.

Додаткове рішення  Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20 серпня 2024 року змінити в частині розміру відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді  І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І.Н. Лисак