КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2011 № 43/51
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.06.2011 року по справі № 43/51 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпорації «Співдружність КОМП» (правонаступник корпорації «АИС»), с. Комунар Харківського району Харківської області на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.03.2011 року) по справі № 43/51 (суддя – Пасько М.В.)
за позовом корпорації «Співдружність КОМП» (правонаступник корпорації
«АИС»), с. Комунар, Харківський район, Харківська область
до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т»,
с. Радгоспне, Харківський район, Харківська область
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто»,
с. Тернова, Харківський район, Харківська область
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький
автоскладальний завод», м. Кременчук, Полтавської області
4. ОСОБА_1 – приватний нотаріус Київського міського
нотаріального округу
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
Корпорація «Співдружність КОМП» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.11 порушено провадження у справі № 43/51.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 02.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за № 657; заборонено органам державної виконавчої служби України здійснювати звернення стягнення в порядку примусового виконання на рухоме майно корпорації «Співдружність КОМП» (правонаступник Корпорації «АИС») – основні засоби за переліком, передані ПАТ «Сведбанк» у заставу на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 03.04.2008 року за реєстровим № 11983 та додаткового договору до нього, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 31.07.2008 року за реєстровим № 24482.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року (підписаного 22.03.2011 року) в задоволенні позову відмовлено повністю. До того ж, вжиті згідно ухвали господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року № 43/51 запобіжні заходи – скасовано.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, Корпорація «Співдружність КОМП», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким визнати виконавчий напис приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за № 657, вчиненого 02.06.2009 року таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року по справі № 43/51 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 17.06.2011 року.
Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце перегляду рішення повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав її необґрунтованості та безпідставності та просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року по справі № 43/51 – слід скасувати, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судом першої інстанції було встановлено, що 03.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (надалі – заставодержатель) та Корпорацією «АИС» (правонаступником якого є Корпорація «Співдружність КОМП», (надалі – заставодавець) в забезпечення виконання зобов’язань товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т» (позичальник 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-авто» (позичальник 2), товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод» (позичальник 3) укладено договір застави (надалі – договір застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за номером 11983.
Пунктом 3 договору застави передбачено, що на забезпечення виконання зобов’язань позичальником 1 по кредитному договору № 66/59766-КЛ від 05.12.2007 року, позичальником 2 по кредитному договору № 65/59765-КЛ від 05.12.2007 року, позичальником 3 по кредитному договору № 54/07 від 05.12.2007 року, заставодавець передає в заставу належні йому на праві власності основні засоби, балансовою вартістю 771 845,12 грн. станом на 03.04.2008 року, по видам та в кількості, наведених в переліку, що є додатком до цього договору та його невід’ємною частиною. Право власності заставодавця на предмет застави підтверджується випискою з балансового рахунку станом на 03.04.2008 року. Заставодавець свідчить, що предмет застави знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Салганна, 14-А, який належить останньому на праві власності.
Сторони оцінили предмет застави в 837 735,22 грн. (п. 7 договору застави).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.06.1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис № 657, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на основні засоби згідно з переліком (додаток до Договору застави), що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Салганна, 14-А та належить на праві власності позивачу, який є майновим поручителем зазначених вище позичальників (третіх осіб).
Даний виконавчий напис було вчинено на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 03.04.2008 року за реєстровим № 11983 та додаткового договору до нього, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 31.07.2008 року за реєстровим № 24482, відповідно до умов якого, в якості майнового поручителя, корпорацією «СПІВДРУЖНІСТЬ КОМП» (правонаступник Корпорації «АИС») було передано в заставу публічному акціонерному товариству «Сведбанк» основні засоби вартістю 837 735, 22 грн., як забезпечення виконання зобов’язання за кредитними договорами, укладеними між відповідачем та третім особами - товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод».
Позивач вважає, що даний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки порушені вимоги Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, в частині щодо безспірності заборгованості боржника як підстави вчинення виконавчого напису нотаріусу. Також, за твердженням позивача оскаржуваний виконавчий напис не відповідає приписам ст. 89 Закону України «Про нотаріат», п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.
Досліджуючи матеріали справи, апеляційним господарським судом було встановлено, що господарським судом Харківської області 09.09.2010 року було розглянуто справу № 58/148-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т», с. Радгоспне (позичальник 1) до 1. Корпорації «Співдружність Комп», с. Комунар (заставодавець), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто», с. Тернова (позичальник 2), 3. Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», м. Київ (кредитор), 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод», м. Кременчук за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Як на підставу свої доводів позивач по справі № 58/148-10 стверджував, що даний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки порушені вимоги Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, в частині щодо безспірності заборгованості боржника як підстави вчинення виконавчого напису нотаріусу. Також, за твердженням позивача оскаржуваний виконавчий напис не відповідає приписам ст. 89 Закону України «Про нотаріат», п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 тощо.
Тобто колегія суддів апеляційного суду встановила, що обидва спори ідентичні.
Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
При дослідженні зазначених вище процесуальних документів, апеляційний суд також установив, що підставою позову по справі № 58/148-10 є ті ж саме обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача по даній справі.
До того ж, рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2010 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції постановою від 01.11.2010 року, яка в свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України 19.01.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Оцінюючи подані сторонами докази, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Пунктом 3 ст. 103 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.
Наявність ж рішення суду про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на майно по договору застави від 03.04.2008 року не може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки воно було прийнято через рік після вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 43/51 – слід скасувати з наступним припиненням провадження у справі.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Корпорації «Співдружність КОМП» (правонаступник корпорації «АИС»), с. Комунар на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 43/51 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 43/51 скасувати. Прийняти нове рішення.
Провадження у справі припинити.
3. Матеріали справи № 43/51 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
22.06.11 (відправлено)