Судове рішення #1610634
Справа № 22-991

Справа № 22-991                           Головуючий у першій інстанції Завгородній Є.В.

Категорія                                     Доповідач Черниш Т.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 червня 2007року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого - судді   Кривохижі В.І.,

суддів  Черниш Т.В., Чорнобривець ОС,

при секретарі    Дімановій Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на  заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

27 листопада 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що дитина проживає з ним, а відповідачка як мати участі в її утриманні не приймає.

Уточнивши згодом позовні вимоги, просив визначити розмір аліментів в 25% заробітної плати відповідачки.

В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом про визначення місця проживання дочки з нею та про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Оскільки в провадженні Кіровського суду знаходиться справа за її окремим позовом про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_1, змінивши позовні вимоги, просила задовольнити її позов в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі-113 грн. 50 коп.

Кіровський районний суд м. Кіровограда заочним рішенням від 14 лютого 2007 року постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утриманні дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 1/4 частин заробітку кожного, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставила питання про скасування зазначеного рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначала, зокрема, що суд не мав підстав для стягнення аліментів до вирішення справи щодо визначення за її позовом місця проживання дитини, незаконно відмовив в зупиненні провадження в справі до розгляду іншої справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, ОСОБА_2 вважав неправильним рішення в частині стягнення аліментів з нього.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів визнає, що рішення підлягає  частковому скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3,   ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). З травня   2006

 

2

року сторони однією сім»єю не проживають, шлюб між ними розірваний за рішенням суду від 15 вересня 2006 року(а.с.3.7).

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність домовленості між батьками щодо участі в утриманні дитини.

Задовольняючи позовні вимоги сторін і постановляючи про стягнення аліментів з кожного з них на користь іншого в однаковій частці від їх заробітку, суд виходив з того, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не довели, на утриманні кого з них перебуває донька, місце проживання якої остаточно не визначено.

Між тим, як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, має право звернутись до суду з відповідним позовом.

Саме такими обставинами мотивував ОСОБА_2 свої позовні вимоги. ОСОБА_1 не заперечувала факту проживання доньки з батьком з травня 2006 року до цього часу. Визнавала, що матеріальної допомоги на її утримання позивачеві не надавала. Спір щодо визначення місця проживання дитини судом ще не вирішений. За таких обставин суд не мав правових підстав для стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, яка і на момент розгляду справи продовжує проживати окремо від дитини, тому рішення в цій частині не можна визнати законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з постановлениям нового про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Рішення щодо задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 є по суті правильним, відповідає вимогам ст.ст. 180 - 183 СК України. Однак суду слід було відповідно до п.1) ч. 1 ст. 367 ЦПК допустити негайне виконання цього рішення (п.7 ч.1 ст. 214 ЦПК).

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те. що суд постановив рішення про стягнення аліментів до вирішення справи за позовом про визначення місця проживання дитини, не грунтуються на законі, суперечать нормам сімейного законодавства щодо виконання батьками обов»язку утримувати неповнолітню дитину. Зазначена обставина не могла бути підставою для зупинення провадження у справі відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 201 ЦПК.

На підставі викладеного та керуючись ст.180, 181 СК України, ст.ст. 303. 307. 309, 313. 314.316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, та 51 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи скасувати. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація