ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
У Х В А Л А
09.06.11 р. Справа № 9/79пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.
При секретарі судового засіданні Бахрамовій А.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк
до відповідача Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, м. Донецьк
про визнання недійсним акту №17 від 17.03.2010р.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. – представник (за довіреністю б/н від 15.04.2010р.);
від відповідача: ОСОБА_2 – юрисконсульт (за довіреністю б/н від 10.01.2011р.).
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, м. Донецьк, про визнання недійсним акту №17 від 17.03.2010р. про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 09.02.2010р. зі ОСОБА_3, складений Донецьким медичним університетом ім. М. Горького.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт Донецького національного медичного університету ім. М.Горького №17 від 17.03.2010р., правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, табель обліку робочого часу, ухвалу Калінінського районного суду м.Донецька в Донецькій області від 05.05.2011р. по справі №2-386/11, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.08.2009р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23649055 від 21.08.2009р. та зазначає, що акт Донецького національного медичного університету ім. М.Горького №17 від 17.03.2010р. є недійсним, оскільки останній не відповідає нормативно встановленій нормі, спотворює фактичні обставини.
Відповідач 09.06.2011р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву б/н від 09.06.2011р., відповідно до якого проти позову заперечує.
09.06.2011р. позивачем надані письмові пояснення вих.№1850 від 26.05.2011р., згідно яких останній підтримує заявлені позовні вимоги.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10122516 Донецький національний медичний університет ім. М.Горького, м. Донецьк станом на 02.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридичну особу.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010р. комісією по соціальному страхуванню Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, м. Донецьк складений акт №17 про нещасний випадок невиробничого характеру, який стався 09.02.2010р. зі ОСОБА_3 за формою НТ.
Наведеним актом встановлено, що ОСОБА_3, яка займає посаду старшого лаборанта кафедри хірургії ім. К. Т. Овнатаняна Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, м. Донецьк, 09.02.2010р. о 15год.40хв. у тверезому стані на вході в крамницю „Амстор” за особистою необережністю зачепилась за кут килима та впала, що призвело до закритого вивиху правого плеча, відриву бугорка мищелка.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Також, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, відповідно до вимог ст. 21 Цивільного кодексу України, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Водночас, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35, актом державного чи іншого органу є юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Відповідно до п.6.2.5 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Акт №17 від 17.03.2010р. про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 09.02.2010р. зі ОСОБА_3, складений Донецьким медичним університетом ім. М. Горького за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, наведеним актом встановлюється лише подія, обставини зазначеної події та наслідки такої події для ОСОБА_3 у вигляді закритого вивиху правого плеча, відриву бугорка мищелка.
Також, акт №17 від 17.03.2010р. про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 09.02.2010р. зі ОСОБА_3, складений Донецьким медичним університетом ім. М. Горького, безпосередньо не тягне для позивача негативних правових наслідків у вигляді примусового стягнення шкоди тощо.
Зважаючи на вищезазначене, спір про визнання недійсним акту №17 від 17.03.2010р. про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 09.02.2010р. зі ОСОБА_3, складений Донецьким медичним університетом ім. М. Горького не відноситься до підвідомчості господарських судів та не підлягає розгляду в них.
За приписом п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, з огляду на те, що справа №9/79пн не підлягає розгляду господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України, провадження в цій справі підлягає припиненню.
За приписом п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93 сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді.
На підставі вищевикладеного, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст.15, 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, п.1 ст. 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Припинити провадження у справі №9/79пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк до відповідача, Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, м. Донецьк, про визнання недійсним акту №17 від 17.03.2010р. про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 09.02.2010р. зі ОСОБА_3, складений Донецьким медичним університетом ім. М. Горького.
Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 85грн.00коп., перерахованого згідно платіжного доручення №956 від 13.05.2011р.
Ухвала суду набирає законної сили в день її оголошення.
Суддя Марченко О.А.
.