ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
20.01.11 р. Справа № 9/81пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.
Судді Любченко М.О., судді Риженко Т.М.
При секретарі судового засіданні Толкунової Л.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Еффект”, м. Донецьк
про визнання договору №729/22 від 10.10.2007р. недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Еффект”, м. Донецьк, про визнання договору №729/22 від 10.10.2007р. недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір укладений всупереч вимогам діючого законодавства України, зокрема ст.ст.203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, а саме відповідач застосував обман та не надав документів, які підтверджували би повноваження директора на підписання договору №729/22 від 10.10.2007р.
Відповідач, 20.08.2009р. надав відзив на позовну заяву вих.№013/315 від 20.08.2009р., відповідно з яким просить відмовити в задоволенні позовну. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства України при укладанні спірного договору.
28.09.2009р. на адресу господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк надійшла заява б/н та дати про вжиття заходів по забезпеченню позову, відповідно до якого заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 38 019грн.08коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Еффект”, м. Донецьк.
Ухвалою від 29.09.2009р. по справі №9/81пд господарський суд Донецької області заяву б/н та дати Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк про вжиття заходів по забезпеченню позову залишив без задоволення.
07.10.2009р. на адресу господарського суду надійшла апеляційна скарга б/н та дати Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. про залишення без задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк про вжиття заходів по забезпеченню позову по справі №9/81пд.
Господарський суд ухвалою від 07.10.2009р. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №9/81пд до повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Донецької області.
Згідно супровідного листа від 07.10.2010р. господарський суд Донецької області направив матеріали справи №9/81пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
28.10.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №9/81пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Еффект”, м. Донецьк, про визнання договору №729/22 від 10.10.2007р. недійсним у зв’язку з закінченням апеляційного провадження.
Ухвалою від 28.10.2009р. господарський суд поновив провадження у справі №9/81пд.
05.11.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов запит від 05.11.2009р. Донецького апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи №9/81пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду у зв’язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2009р.
Ухвалою від 05.11.2009р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №9/81пд на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно супровідного листа від 09.11.2009р. господарський суд Донецької області направив матеріали справи №9/81пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
02.11.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №9/81пд у зв’язку з відмовою у прийнятті касаційної скарги. Ухвалою від 02.11.2010р. провадження у справі поновлено та справу призначено до розгляду.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:
10.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк, в особі директора Пополитова Є.О., діючого на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еффект”, м. Донецьк, в особі директора ДФ ТОВ „Еффект” „Алкомир” ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності №5 від 01.04.2004р., укладений договір (купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу) №729/22, відповідно до п.1.1 якого постачальник (відповідач) постачає та передає у власність покупця (позивача), а покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, визначеним даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід’ємною частиною даного договору.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов’язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Частиною 2 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару за договором (купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу) №729/22 від 10.10.2007р.
За твердженням позивача, договір (купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу) №729/22 від 10.10.2007р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема ст.ст.203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, а саме відповідач застосував обман та не надав документів, які підтверджували би повноваження директора на підписання договору №729/22 від 10.10.2007р., що є підставою недійсності правочину, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання договору №729/22 від 10.10.2007р. недійсним.
Як зазначено вище, відповідач 20.08.2009р. надав відзив на позовну заяву вих.№013/315 від 20.08.2009р., відповідно з яким просить відмовити в задоволенні позовну. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства України при укладанні спірного договору.
Крім того, відповідач зазначає, що наведений договір виконувався позивачем, у підтвердження чого надав копії видаткових накладних №АМ-546080 від 06.11.2008р., №АМ-548309 від 13.11.2008р., №АМ-549876, №АМ-549877 від 19.11.2008р., №АМ-550488 від 20.11.2008р., №АМ-550785 від 21.11.2008р., №АМ-551814, №АМ-551815, №АМ-551827 від 26.11.2008р., №АМ-552216, №АМ-552217 від 27.11.2008р., №АМ-554856, №АМ-554857 від 05.12.2008р., №АМ-556529, №АМ-556530 від 11.12.2008р., №АМ-556804 від 12.12.2008р., №АМ-557920 від 17.12.2008р., №АМ-559641 від 23.12.2008р., №АМ-560356, №АМ-560357 від 24.12.2008р., №АМ-562361, №АМ-562488 від 30.12.2008р., №АМ-563382, №АМ-563383 від 06.01.2009р., акт звіряння за період з 01.01.2009 по 31.01.2009, які підписувались на підставі договору №729/22 від 10.10.2007р.
За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.
Як зазначено вище, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору, позивач посилається на ст.ст.203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, а також на те, що відповідач застосував обман та не надав документів, які підтверджували би повноваження директора на підписання договору №729/22 від 10.10.2007р.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст.203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:
Як встановлено судом, в преамбулі договору (купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу) №729/22 від 10.10.2007р. зазначено, що від імені відповідача виступав директор ДФ ТОВ „Еффект” „Алкомир” ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності №5 від 01.04.2004р.
Посилання позивача не ймовірність відсутності у директора відповідача достатніх повноважень для укладання спірного договору мають характер необґрунтованих припущень, які у повній мірі спростовуються змістом п.10 розділу 2 Посадової інструкції директора філії ТОВ „Еффект” від 01.03.2004р. та п.5.5 Положення про Донецьку філії ТОВ „Еффект” „АлкоМир”, затвердженого протоколом зборів учасників №2/3 від 12.07.2002р. Згідно вказаних Посадової інструкції директора та Положення про Донецьку філії ТОВ „Еффект” „АлкоМир” директор філії (ОСОБА_1) уповноважений проводити переговори від імені підприємства (ТОВ „Еффект”) з контрагентами підприємства з господарських та фінансових угод, укладати від імені підприємства господарські та фінансові договори, забезпечує виконання договірних зобов’язань. Директор філії має право від імені підприємства (ТОВ „Еффект”) підписувати договори на оптову торгівлю лікеро-горілчаними напоями, видавати розпорядження, приймати на роботу та звільняти з роботи працівників філії.
Таким чином, оскільки відповідно до видаткових накладних №АМ-546080 від 06.11.2008р., №АМ-548309 від 13.11.2008р., №АМ-549876, №АМ-549877 від 19.11.2008р., №АМ-550488 від 20.11.2008р., №АМ-550785 від 21.11.2008р., №АМ-551814, №АМ-551815, №АМ-551827 від 26.11.2008р., №АМ-552216, №АМ-552217 від 27.11.2008р., №АМ-554856, №АМ-554857 від 05.12.2008р., №АМ-556529, №АМ-556530 від 11.12.2008р., №АМ-556804 від 12.12.2008р., №АМ-557920 від 17.12.2008р., №АМ-559641 від 23.12.2008р., №АМ-560356, №АМ-560357 від 24.12.2008р., №АМ-562361, №АМ-562488 від 30.12.2008р., №АМ-563382, №АМ-563383 від 06.01.2009р., які підписувались на підставі договору №729/22 від 10.10.2007р., між сторонами виникли господарські правовідносини щодо оптової торгівлі лікеро-горілчаними напоями, директор Донецької філії підприємства відповідача був уповноважений на укладання спірного договору і набуття у такий спосіб прав та обов’язків для свого товариства у розумінні ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України обман відносно не надання документів, які підтверджували би повноваження директора на підписання договору №729/22 від 10.10.2007р., а саме довіреності №5 від 01.04.2004р. не відноситься до обставин у розумінні вказаних норм, що мають істотне значення, в контексті можливості визнання спірного договору недійсним. Більш того, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Між тим, як було встановлено судом, керівник Донецької філії підприємства відповідача, що підписав спірний договір, згідно зазначених вище Посадової інструкції директора та Положення про Донецьку філії ТОВ „Еффект” „АлкоМир” мав достатній обсяг повноважень – отже, обставина, яка могла б замовчуватися взагалі відсутня. Більш того, суд вважає запропонований підхід позивача до перевірки повноважень свого контрагенту за договором хибним, оскільки за змістом абзацу 4 п. 9.1. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111 саме на сторону договору покладається обов’язок перевіряти наявність необхідних повноважень у свого контрагента, що у повній мірі узгоджується та може бути реалізоване враховуючи положення ч. 1 ст. 16 та ч.ч.1, 2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.
Крім того, відповідно до ч.2 п.3 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
З огляду на ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.
Частиною 1 ст. 240 Цивільного кодексу України передбачено, що представник зобов’язаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі інший особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Згідно з частиною один статті 241 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограмма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні та інше). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угоди задоволенню не підлягає.
Виходячи з наявних у матеріалах справи документів, договір (купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу) №729/22 від 10.10.2007р. позивачем виконувався, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №АМ-546080 від 06.11.2008р., №АМ-548309 від 13.11.2008р., №АМ-549876, №АМ-549877 від 19.11.2008р., №АМ-550488 від 20.11.2008р., №АМ-550785 від 21.11.2008р., №АМ-551814, №АМ-551815, №АМ-551827 від 26.11.2008р., №АМ-552216, №АМ-552217 від 27.11.2008р., №АМ-554856, №АМ-554857 від 05.12.2008р., №АМ-556529, №АМ-556530 від 11.12.2008р., №АМ-556804 від 12.12.2008р., №АМ-557920 від 17.12.2008р., №АМ-559641 від 23.12.2008р., №АМ-560356, №АМ-560357 від 24.12.2008р., №АМ-562361, №АМ-562488 від 30.12.2008р., №АМ-563382, №АМ-563383 від 06.01.2009р., актом звіряння за період з 01.01.2009 по 31.01.2009, які підписувались на підставі спірного договору.
Таким чином, дії позивача щодо приймання продукції та визнання заборгованості за наведеними накладними, свідчать про те, що договір (купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу) №729/22 від 10.10.2007р. був прийнятий Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк до виконання та наведений правочин схвалений останнім.
З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інших обставин або фактів, які б свідчили про недійсність договору (купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу) №729/22 від 10.10.2007р. позивачем не вказано, а судом не встановлено, внаслідок чого позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еффект”, м. Донецьк договору №729/22 від 10.10.2007р. підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст.ст.11, 92, 202, 203, 207, 215, 229, 230, 239, 240, 241, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 180, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АДЗУТІ”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Еффект”, м. Донецьк, про визнання договору №729/22 від 10.10.2007р. недійсним – залишити без задоволення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено повний текст рішення.
Марченко О.А.
Любченко М.О.
Риженко Т.М.