Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 червня 2011 року Справа № 2а-4100/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Свергун І.О.,
при секретарі – Чукіній А.Ю.,
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 17.05.2011 № М-17/05-11),
ОСОБА_2 (довіреність від 23.05.2011 № Т-23/05),
від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 11.01.2011
№ 140/10-010-233)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000152301,
ВСТАНОВИВ:
22.04.2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2011 року № 0000172301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500,00 грн. та № 0000152301 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 518500,00 грн.
Ухвалою від 13 травня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 2а-3485/11/1270 за вищезазначеним адміністративним позовом.
Ухвалою від 19 травня 2011 року позовні вимоги приватного підприємства «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2011 року № 0000172301/0 та № 0000152301 роз’єднані у самостійні провадження, на розгляді у адміністративній справі № 2а-3485/11/1270 залишені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000172301/0.
Ухвалою судді Свергун І.О. від 20.05.2011 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 2а-4100/11/1270 за позовом приватного підприємства «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000152301.
В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач послався на те, що невиїзна документальна перевірка, за результатами якої позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000152301, проведена з порушенням приписів статей 78, 79 Податкового кодексу України.
Податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000152301 було отримане позивачем разом з актом від 21 березня 2011 року № 109/23/31337539 про результати документальної невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.11.2010 по 30.11.2010.
Відповідно до висновків, зазначених в акті документальної невиїзної перевірки від 21 березня 2011 року № 109/23/31337539, приватним підприємством «Металобаза» начебто завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у розмірі 518500 грн. з огляду на структуру податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом постачальником –товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром». На думку відповідача у грудні 2010 року приватне підприємство «Металобаза» реалізувало свій товар, який було придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», за рахунок відображення у податковому обліку операцій, які по 2 ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей мають ознаки ризикового податкового кредиту. При цьому, податковий орган посилається на базу даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України. Позивач вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з огляду на таке.
З огляду на вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7) передбачений єдиний випадок неможливості включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а саме за умови того, що вказані суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Також позивач зазначив, що податкова накладна, як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності, має юридичне значення при обов’язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Таким чином, зауважив позивач, підприємством було повністю дотримано порядок визначення податкового кредиту, оскільки суми податку, нараховані (сплачені) у зв’язку з придбанням товарів включалися до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того, приватне підприємство «Металобаза» надало податковому органу усі належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки і збори, для того щоб отримати бюджетне відшкодування (у тому числі платіжні доручення про сплату податку на додану вартість своїм постачальникам). Також документальною невиїзною перевіркою не встановлено та не доказано, що відомості, викладені у перевірених документах, недійсні. Операції, в результаті яких у позивача виник податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, мали місце в дійсності, що не спростовується податковим органом, були повністю сплачені і відображені у податковому обліку й податковій звітності.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит, а порушення контрагентами постачальника позивача правил здійснення податкової дисципліни не може бути підставою для позбавлення платника – приватного підприємства «Металобаза», права на отримання бюджетного відшкодування за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника, оскільки покупець не може нести відповідальності ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, якщо на момент здійснення господарських операцій, по яким податкова інспекція не визнає обґрунтоване віднесення платником податку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ці постачальники були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також коли вони мали свідоцтво про реєстрацію платника додатку на додану вартість. Також, на думку позивача, несплата продавцем і його постачальниками податку на додану вартість та запис у базі даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту про ознаку ризикового кредиту (про що приватному підприємству «Металобаза» не може бути відомо), тощо, не є та не може бути підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у бюджетному відшкодуванні вказаного податку покупцю.
Сума податків як обов’язкових платежів визначається виходячи, перш за все, з об’єкту (бази) оподаткування, ставки податку і податкових пільг. Об’єкти оподаткування, як і інші обов’язкові елементи юридичного складу податку, встановлюються податковими законами і існують об’єктивно, незалежно від волі чи сприйняття третіх осіб, в тому числі контролюючих органів. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет залежить, по-перше, від об’єму об’єкта оподаткування, тобто від кількості і вартості товарів та послуг, що постачалися у відповідний податковий період платником податку, по-друге, від розміру податкового кредиту, який складається із сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у зв’язку придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Операції, в результаті яких у позивача виникли податкові зобов’язання і податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, мали місце в дійсності, що не спростовується податковим органом, були повністю сплачені і відображені у податковому обліку й податковій звітності.
Виходячи із вищезазначеного, позивач вважає, що всі дії приватного підприємства «Металобаза» свідчать про його добросовісність, а здійснені ним господарські операції не викликають сумніву щодо їхньої реальності і відповідності діючому економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, а висновки відповідача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать приписам законодавства з податків та зборів.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у своїх запереченнях посилається на наступне.
Фахівцями державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Металобаза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 518500 грн. за грудень 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010. В ході перевірки виявлено порушення пункту 1.8 статті 1, абз. «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», приватним підприємством «Металобаза» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2010 року на суму 518500 грн. З матеріалів перевірки вбачається, що ПП «Металобаза» до податкового кредиту були включені суми ПДВ за отримані товари (послуги) від постачальників за угодами, реальність яких неможливо підтвердити за результатами зустрічних перевірок, при здійсненні своєї господарської діяльності товариство укладало угоди на постачання товарів з суб’єктами підприємницької діяльності, які не знаходяться за юридичною адресою, припинено, а в деяких скасовано реєстрацію. ПП «Металобаза» було укладено низку господарських договорів, які не мали реальних господарських наслідків, результатом бухгалтерського та податкового обліку операцій за такими договорами є безпідставне відшкодування податку на додану вартість. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який діяв до 01.01.2011.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:
- податкове зобов’язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
залишок від’ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;
залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, приватне підприємство «Металобаза» (ідентифікаційний код 31337539) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 09 лютого 2001 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 388 120 0000 000034 (арк. справи 98). Приватне підприємство «Металобаза» на податковому обліку знаходиться у державній податковій інспекції в м. Первомайську Луганської області та у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість.
На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин), а також у відповідності до вимог Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011, приватним підприємством «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, що зареєстрована у відповідача 20.01.2011 за № 9006471884 (арк. справи 50-51). Відповідно до рядку 25 зазначеної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 518500 грн. (арк. справи 53).
До податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року приватне підприємство «Металобаза» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 54).
Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.
Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
П.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Наказом начальника ДПІ в м. Первомайську Луганської області від 17.03.2011 № 127 було призначено документальну невиїзну перевірку ПП «Металобаза» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
На виконання вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Металобаза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року, за результатами якої складений акт від 21.03.2011 № 109/23/31337539 (арк. справи 10-13).
За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області зроблено висновок, що на порушення пункту 1.8 статті 1, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» приватним підприємством «Металобаза» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 518500 грн.
Висновок про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року у акті невиїзної документальної перевірки від 21 березня 2011 року № 109/23/31337539 вмотивований тим, що згідно аналізу бази даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по декларації за грудень 2010 року (період формування від’ємного значення), у ланцюгу основного контрагента приватного підприємства «Металобаза», який сформував податковий кредит відповідного податкового періоду, по 2 ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей встановлено підприємства-контрагентів 2 ланцюга, які мають ознаки ризикового податкового кредиту (ТОВ «Балтімор-Інвест», ПКБ «Алмар», ТОВ «Компанія «Укрінструмент», ТОВ «Транс агентство метал»). В акті зазначено, що сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Укрзалізничпром», становить 269523,07 грн., що становить 98,7% від загальної суми податкового кредиту. ДПІ в м. Первомайську не отримано належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявленим платником у податковій декларації за грудень 2010 року. Таким чином, заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити.
Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до абз. 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Суд вважає, що відповідачем було порушено порядок винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення з огляду на наступне.
П. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.
Згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 21 березня 2011 року № 109/23/31337539 державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000152301 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 518500 грн. (арк. справи 9).
Як убачається з копії супровідного листа від 21.03.2011 № 1054/23-019/545, наданого відповідачем, акт перевірки було направлено позивачеві одночасно з податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2011 № 0000152301. Таким чином, відповідачем при винесення оскаржуваного повідомлення-рішення порушено положення п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, чим відповідач також позбавив позивача права на надання заперечень проти акту перевірки, яке передбачене п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.
Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 21 березня 2011 року № 0000152301, яким приватному підприємству «Металобаза» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 518500 грн., протиправним з огляду на нижчевикладене.
За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання суми бюджетного відшкодування пов’язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).
Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов’язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг).
Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.
Матеріалами справи (договором від 15 вересня 2010 року № УЗП-15/09-И, податковими накладними, накладними, рахунками, платіжними дорученнями) підтверджено отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та фактичну сплату позивачем – отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні товару постачальнику таких товарів – товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», які включені до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року та (арк. справи 14-44).
Також суд вважає, що порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача та контрагентами контрагентів позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом було досліджено первинну документацію, яка відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», реальність господарських операцій встановлено. Таким чином, у відповідача не було підстав для зменшення ПП «Металобаза» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, тому податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000152301 підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов приватного підприємства «Металобаза»до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000152301 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 21 березня 2011 року № 0000152301, яким приватному підприємству «Металобаза»(ідентифікаційний код 31337539) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 518500 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову викладено в повному обсязі 20 червня 2011 року.
СуддяІ.О. Свергун