Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

17 червня 2011 року Справа № 2а-3285/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

при секретарі – Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та недійсним акту перевірки,

В С Т А Н О В И В:

          15 квітня 2011 року Державне підприємство «Луганський авіаремонтний завод» (надалі – ДП «ЛАРЗ», позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (надалі – СДПІ у м. Луганську, відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача по складанню та надісланню позивачу податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 05.04.2011 № 0001088013, форми «Р» від 05.04.2011 № 0001078013; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 05.04.2011 № 0001088013, форми «Р» від 05.04.2011 № 0001078013; визнати протиправним та недійсним акт перевірки від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним.

          07.04.2011 ДП «ЛАРЗ» поштою отримано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Луганську форми «В1» від 05.04.2011 № 0001088013, форми «Р» від 05.04.2011 № 0001078013, в яких відповідач повідомляє, що згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600 встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 40433 грн. за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 05.04.2011 № 0001088013, та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600 встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зі штрафними санкціями на загальну суму 179104 грн.

          Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті перевірки, та 01.04.2011 подав відповідні заперечення. 07.04.2011 позивач отримав лист відповідача від 04.03.2011 за № 5974/10/08-3109, в якому відповідач повідомив, що вважає висновок, зроблений в акті, вірним, а підстави для задоволення заперечення – відсутніми.

          Позивач уважає дії відповідача зі складання та направлення податкових повідомлень-рішень неправомірними та необґрунтованими через неправильне застосування норм чинного законодавства.

          На арк. 5 вказаного акту перевірки відповідачем зазначено, що 18.03.2011 проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року та складено довідку від 18.03.2011 № 17/08-3/08215600, за результатами перевірки порушень не встановлено.

          На арк. 7 акту перевірки зазначено, що за період – січень 2011 року задекларовано податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 984503 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період – січень 2011 року не встановлено заниження або завищення задекларованих показників.

          На арк. 8 акту йдеться про завищення податкового кредиту на загальну суму 434847 грн. за січень 2011 року.

          Згідно даних додатку № 5 до декларації з ПДВ, реєстру виданих та отриманих податкових накладних та звітної форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за січень 2011 року ДП «ЛАРЗ» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: 1) ТОВ «Востокметалінвест» - в акті відображено, що в декларації ТОВ «Востокметалінвест» не відображено взаємовідносини з ДП «ЛАРЗ». Відхилення склало 386846,60 грн. На арк. 10 акту міститься посилання про незнаходження ТОВ «Востокметалінвест» за юридичною адресою: м. Луганськ, кв. Зарічний, 8/138. 2) ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» - із інформації ДПІ у Подільському районі м. Києва декларація з ПДВ за січень 2011 року має статус податкової звітності «недійсна».

          В заперечення на це позивач посилається на лист ТОВ «Востокметалінвест» № 28/03 з додатками, яким доведено про подання до ДПІ відповідним чином декларації з ПДВ за січень 2011 року, в якій відображено в розділі податкове зобов’язання сформоване від покупця з ІНН 0821561217 – ДП «ЛАРЗ» у сумі 386846,61 грн. Таким чином, посилання відповідача на відсутність у декларації з ПДВ ТОВ «Востокметалінвест» відображення взаємовідносин з ДП «ЛАРЗ» не відповідає реальним обставинам, тому зазначення про порушення ст. 200 Податкового кодексу є необґрунтованим.

          Оскільки відповідачем здійснювалася невиїзна документальна перевірка та при її проведенні не досліджувалися первинні документи податкового обліку контрагентів, висновки про порушення пунктів 200.1 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними. Крім того, жодним чином не встановлено несплату податку постачальниками ДП «ЛАРЗ».

          Крім того, висновки відповідача про порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України на арк. 14 акту перевірки також не мають обґрунтування, оскільки відповідачем не досліджувалися первинні документи контрагентів, у тому числі податкові накладні.

          Поставки продукції виробничого призначення постачальниками відбувались на підставі первинних документів та на підставі договорів, укладених з вищезазначеними постачальниками в письмовій формі, на момент складання оскаржуваного акту є дійсними, під час проведення перевірки позивачу не було надано жодного належного доказу стосовно того, що зазначені правочини оспорюються, або названі правочини чи окремі його етапи в судовому порядку визнані недійсними. Відповідач не звертався до суду з позовом щодо визнання вищевказаних угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, що також свідчить про недоведеність підстав нікчемності договорів поставки та нікчемності інших правочинів позивача.

          Представники позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, посилаючись на наступне. На підставі наказу СДПІ у м. Луганську від 22.03.2011 № 125 було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «ЛАРЗ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600 та винесено податкові повідомлення-рішення від 05.04.2011 № 0001088013/0 та № 0001078013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ДП «ЛАРЗ» у загальній сумі 40433 грн. та збільшено суму грошового зобов’язання на суму 179103 грн. При виданні наказу про призначення перевірки, направлення його позивачу та оформлення результатів перевірки актом від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600, що став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, СДПІ у м. Луганську було дотримано всі передбачені Податковим кодексом вимоги.

          Щодо доводів позивача про необґрунтованість встановлених у ході перевірки порушень відповідач зазначає наступне. У складі податкового кредиту за січень 2011 року ДП «ЛАРЗ» заявлені суми податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Востокметалінвест» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», якими не відображено у складі податкових зобов’язань звітного періоду (січень 2011 року) відповідних сум.  В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів відносно контрагентів ДП «ЛАРЗ» згідно бази даних встановлено:

1)          ТОВ «Востокметалінвест» знаходиться на обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, основний вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Декларація з ПДВ за січень 2011 року надана до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, але в ній не відображені операції по взаєморозрахункам з ДП «ЛАРЗ». Згідно розрахунку комунального податку кількість працюючих – 4 особи.

Крім того, Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську надано лист від 17.03.2011 № 2263/7/26-0131, згідно якого отримана наступна інформація:

В ході відпрацювання ТОВ «Востокметалінвест» встановлено, що за адресою реєстрації зазначеного підприємства: м. Луганськ, кв. Зарічний, 8/138, підприємство ТОВ «Востокметалінвест» не знаходиться.

Також СДПІ у м. Луганську отримано довідку ДПІ в Артемівському районі у м. луганську від 18.03.2011 № 21/15-20/34525210, згідно з якою у ТОВ «Востокметалінвест» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, зазначені угоди на загальну суму поставки у січні 2011 року 6445,8 тис. грн. мають ознаки нікчемності.

2) ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі у м. Києві, платник податку за основним місцем обліку, вид діяльності – оптова торгівля паливом. Декларація з ПДВ за січень 2011 року має статус податкової звітності «недійсна». Декларація з податку на прибуток за 2010 рік має статус податкової звітності «недійсна». Згідно розрахунку комунального податку кількість працюючих – 2 особи.

Крім того, Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську надано лист від 17.03.2011 № 2263/7/26-0134, згідно якого отримана наступна інформація:

Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську з метою відпрацювання ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» до ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва спрямовано лист № 2258/7/26-0134, у результаті чого встановлено, що за податковою адресою підприємство не знаходиться; директор, бухгалтер та засновник в одній особі; не має складських приміщень та виробничих потужностей для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем установлено відсутність у зазначених контрагентів ДП «ЛАРЗ», а саме: ТОВ «Востокметалінвест» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідач вважає висновки, викладені в акті, правильними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення – законними, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що позивач – ДП «ЛАРЗ», зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.04.1998, номер запису про заміну свідоцтва 1 382 105 0001 004170 (а.с. 35 т. 1). Згідно свідоцтва № 16033683, позивач є платником податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ – 09.10.1998 (а.с. 139 т. 2). ДП «ЛАРЗ» перебуває на обліку в СДПІ у м. Луганську з 08.10.1998 згідно з довідкою від 04.07.2006 (а.с. 140 т. 2).

          У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII зі змінами та доповненнями (далі – Закон №  509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об’єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов’язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивач подав до СДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість № 9000611109 за січень 2011 року, де в рядку 25.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) зазначено суму 40433 грн.

П.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

П.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Ст. 78 Податкового кодексу України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.

П. 78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

          Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

          Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов’язкова (п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

          Судом установлено, що на підставі наказу начальника СДПІ у м. Луганську від 22.03.2011 № 125, направленого позивачеві 22.03.2011 повідомленням за № 13, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «ЛАРЗ», за результатами якої складено акт від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» (код за ЄДРПОУ 08215600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та від’ємного значення з податку на додану вартість, задекларованих у декларації за січень 2011 р.» (а.с. 11-25).

          На арк. 9-10 акту перевірки зазначено наступне. У складі податкового кредиту за січень 2011 року ДП «ЛАРЗ» заявлені суми податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ «Востокметалінвест» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», якими не відображено у складі податкових зобов’язань звітного періоду (січень 2011 року) відповідних сум.  В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів відносно контрагентів ДП «ЛАРЗ» згідно бази даних встановлено:

1)          ТОВ «Востокметалінвест» знаходиться на обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, основний вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Декларація з ПДВ за січень 2011 року надана до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, але в ній не відображені операції по взаєморозрахункам з ДП «ЛАРЗ». Згідно розрахунку комунального податку кількість працюючих – 4 особи.

Крім того, Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську надано лист від 17.03.2011 № 2263/7/26-0131, згідно якого отримана наступна інформація:

В ході відпрацювання ТОВ «Востокметалінвест» встановлено, що за адресою реєстрації зазначеного підприємства: м. Луганськ, кв. Зарічний, 8/138, підприємство ТОВ «Востокметалінвест» не знаходиться.

Також СДПІ у м. Луганську отримано довідку ДПІ в Артемівському районі у м. луганську від 18.03.2011 № 21/15-20/34525210, згідно з якою у ТОВ «Востокметалінвест» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, зазначені угоди на загальну суму поставки у січні 2011 року 6445,8 тис. грн. мають ознаки нікчемності.

2) ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі у м. Києві, платник податку за основним місцем обліку, вид діяльності – оптова торгівля паливом. Декларація з ПДВ за січень 2011 року має статус податкової звітності «недійсна». Декларація з податку на прибуток за 2010 рік має статус податкової звітності «недійсна». Згідно розрахунку комунального податку кількість працюючих – 2 особи.

Крім того, Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську надано лист від 17.03.2011 № 2263/7/26-0134, згідно якого отримана наступна інформація:

Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську з метою відпрацювання ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» до ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва спрямовано лист № 2258/7/26-0134, у результаті чого встановлено, що за податковою адресою підприємство не знаходиться; директор, бухгалтер та засновник в одній особі; не має складських приміщень та виробничих потужностей для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем установлено відсутність у зазначених контрагентів ДП «ЛАРЗ», а саме: ТОВ «Востокметалінвест» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

          За результатами перевірки встановлено порушення порядку ведення податкового обліку: п. 198.1, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та п.п. 5.7, п.п. 5.9 п. 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (із змінами та доповненнями), підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 434847 грн., в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 215311 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду на суму 219536 грн., заниженню суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 179103 грн.; п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством у декларації за січень 2011 р. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 40433 грн.

          Що стосується вимог позивача про визнання протиправним та скасування акту перевірки, суд не знаходить підстав для їх задоволення.

П. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (надалі – Порядок).

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначено, що акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

П. 4 Порядку № 984 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 Порядку № 984).

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, акт перевірки – це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.   

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов’язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправним і недійсним акту перевірки від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600 не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об’єкту порушеного права.

          Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до абз. 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

          Абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

          Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

          На підставі акту перевірки від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: форми «В1» від 05.04.2011 № 0001088013, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600 встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 40433 грн. (а.с. 27); та форми «Р» від 05.04.2011 № 0001078013, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зі штрафними санкціями на загальну суму 179104 грн. (за основним платежем – 179103 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 грн.) (а.с. 26).

          Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, є правочином.

          Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Судом було проаналізовано первинну документацію, надану позивачем.

Так, між ДП «ЛАРЗ» та ТОВ «Востокметалінвест» 11.01.2010 було укладено договір № 8/18. Згідно п. 1.1 договору продавець (ТОВ «Востокметалінвест») зобов’язується передати у власність покупця (ДП «ЛАРЗ») запасні частини для ремонту авіатехніки, згідно специфікацій. Загальна сума договору відповідно до п. 2.2 договору орієнтовно складає 60000000 грн., у тому числі ПДВ (а.с. 66-71).

Суд зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704) визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом та відомствами України.

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Відповідно до підпунктів 11.1-1.6 пункту 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Після прийняття вантажу, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий – передається вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Таким чином, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»).

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Позивачем були надані суду податкові накладні, видаткові накладні, реєстр платіжних документів, картки складського обліку матеріалів, копії товарно-транспортних накладних.

Суд критично оцінює пояснення позивача про те, що господарські операції між ДП «ЛАРЗ» та ТОВ «Востокметалінвест» носили реальний характер.

          Згідно листа слідчого відділу УСБУ в Луганській області від 12.05.2011 № 63/3/2394 (а.с. 135-136 т. 2) 27.01.2010 ГВ БКОЗ УСБУ в Луганській області було порушено кримінальну справу № 1695 за фактом заволодіння посадовими особами ДП «ЛАРЗ» та ТОВ «Технопромресурс ЛТД» чужим майном в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

          16.02.2010 вказана кримінальна справа прийнята до провадження військовою прокуратурою Луганського гарнізону. 27.12.2010 слідчим військової прокуратури Луганського гарнізону винесено постанову про часткове закриття вказаної кримінальної справи відносно посадових осіб ДП «ЛАРЗ» за ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та направлення її за підслідністю до СВ УСБУ в Луганській області.

          В ході розслідування даної кримінальної справи 05.04.2011 на ДП «ЛАРЗ» було проведено обшук, в ході якого були вилучені запасні частини та комплектуючі для ремонту авіаційної техніки, які були нібито поставлені від ТОВ «Востокметалінвест», ТОВ «ЛАКІС», ТОВ «Альфа-Метал-Компані» та ТОВ «АТК «Потенціал» та наявна первинна документація на підприємстві  щодо вказаних комерційних структур. В ході допитів засновників та директорів вище перелічених комерційних структур встановлено, що вказані підприємства  ніяких поставок запасних частин для ремонту авіаційної техніки на ДП «ЛАРЗ» не здійснювали. Оплата та перерахування коштів на розрахункові рахунки  ТОВ «Востокметалінвест» та ТОВ «ЛАКІС» за нібито поставлені запасні частини здійснювалась за фіктивними документами (видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними та платіжними дорученнями).

          Що стосується господарських відносин між ДП «ЛАРЗ» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», суд зазначає наступне.

          02.07.2010 між ДП «ЛАРЗ» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» було укладено договір № 5С-0207/1 (а.с. 64-65 т. 1). Відповідно до умов договору продавець (ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс») зобов’язується передати у власність покупця (ДП «ЛАРЗ») товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Предметом договору згідно з п. 1.2 договору та специфікації № 1 до нього є поліпропілен ПП-СВ-ЗОТ1 та поліпропілен А-6.

          Позивачем надано суду податкову накладну, копію видаткової накладної, копію реєстру платіжних документів.

          Також на підтвердження поставки товару позивачем було надано суду товарно-транспорту накладну (а.с. 153 т. 2), яку суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір між ДП «ЛАРЗ» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» було укладено 02.07.2010, а зазначена товарно-транспортна накладна датована 28.01.2010.

          Крім того, судом двічі викликалися в якості свідків керівники контрагентів позивача – ТОВ «Востокметалінвест» - директор Лісаченко О.М. та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» - директор Марченков О.С. Зазначені особи в судове засідання не прибули, про причини неприбуття суду не повідомили.

          Таким чином, суд вважає правильними висновки СДПІ у м. Луганську, викладені в акті перевірки від 24.03.2011 № 208/08-3/08215600.

          Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

          Таким чином, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух грошових коштів на поточному рахунку платника податків.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 05.04.2011 № 0001088013, форми «Р» від 05.04.2011 № 0001078013 відповідач діяв на підставі і в межах повноважень, наданих законом, з метою, з якою це повноваження надано, у спосіб, передбачений законом, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.06.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.06.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та недійсним акту перевірки відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови складено 22 червня 2011 року.

Суддя      І.О. Свергун