ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року                               м. Київ                              П/9991/235/11

О   «16» годині   «09»хвилин   в приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),

суддів:Зайцева М.П.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Черпака Ю.К.,

секретаря судового засідання: Бондаря С.В.,

за участю: представника позивача –Алексєєвої С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Компанії «Delta Capital Sa»до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Вищої ради юстиції (далі –відповідач) про визнання бездіяльності протиправною у зв’язку з не проведенням перевірки його скарги на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчука А.Б. та зобов’язання провести перевірку та прийняти рішення за результати цієї перевірки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі судового рішення (постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року, яка була винесена суддею Федорчуком А.Б по справі №2а-10585/10/2670) позивача було позбавлено права власності на корпоративні права (акції) ЗАТ «Житомирські ласощі»на суму більше 13 млн. грн..

Вважає, що вказаним суддею під час розгляду справи допущено порушення процесуального законодавства, а саме: правил територіальної підсудності, не залучення до участі у справі осіб, на правовий статус яких впливає рішення по справі, не взято до уваги, що позовні вимоги та підстави позову не випливають із прав позивачів у сфері публічних правовідносин, що свідчить про упередженість та порушення присяги.

Позивач після отримання копії постанови суду звернувся із скаргою на дії судді на підставі ст.32  Закону України «Про Вищу раду юстиції»№ 22/98-ВР від 15  січня 1998 року (далі Закон №22/98-ВР).

На його думку, відповідно до вимог цієї статті відповідач повинен був здійснити перевірку обставин, які викладені у скарзі та свідчили про порушення суддею присяги і могли бути підставою для внесення подання про його звільнення, відповідачем така перевірка призначена і проведена не була, рішення за її результатами не приймалось.

Просить визнати протиправною таку бездіяльність  відповідача щодо не проведення перевірки його скарги та не прийняття рішення за результатами її проведення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про день та час слухання справи, звернувся з клопотанням   про слухання справи в його відсутності.

В письмових поясненнях  відповідач проти позову заперечує повністю, зазначає,  що згідно із статтею 3 Закону №22/98-ВР до повноважень Вищої ради юстиції належить:

- внесення подань Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

- за поданням відповідної ради суддів призначення суддів на посади  голови суду, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад;

- розгляд справ і прийняття рішень стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

- здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів;

- розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

          Відповідно до статті 2 Закону №22/98-ВР повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні.

          Законом №22/98-ВР визначено коло суб’єктів, за зверненнями яких Вища рада юстиції, як колегіальний орган, вправі ухвалювати свої рішення.

          Згідно із статтею 29 Закону №22/98-ВР питання про внесення подання Президенту України про призначення особи на посаду судді Вища рада юстиції розглядає не інакше, як за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; питання про призначення судді на адміністративну посаду –за поданням ради суддів; питання про встановлення результатів кваліфікаційного іспиту або відмову у рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково –за скаргою відповідного кандидата на посаду судді; питання про звільнення судді з посади –за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи члена Вищої ради юстиції; питання про порушення вимог законодавства щодо несумісності –за пропозицією народного депутата України, Голови Верховного Суду України, голови вищого спеціалізованого суду України, Міністра юстиції України, Генерального прокурора України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів –за поданням члена Вищої ради юстиції.

          Жодний інший суб’єкт не може претендувати на розгляд його звернення на засіданні Ради.

          Всі інші звернення (заяви, скарги, клопотання) розглядаються посадовими особами в порядку Закону України «Про звернення громадян»в частині, що не суперечить Закону України «Про Вищу раду юстиції».

          Скарга компанії «Delta Capital Sa»щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчука А.Б. 17 січня 2010 року була направлена для розгляду до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як органу, який наділений повноваженнями здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевих суддів.

          Відповідач вважає, що надавши відповідь на звернення позивача, виконав вимоги Закону України «Про звернення громадян», а отже не допустив  протиправної бездіяльності, діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що у грудні 2010 року   позивач звернувся до  відповідача  зі скаргою на  неправомірні дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчука А.Б., які полягали в порушенні останнім присяги при прийнятті постанови від 27 липня 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Житомирського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію третього випуску акцій, тому просив внести подання про звільнення судді з займаної посади.

За результатами вивчення відомостей, викладених у скарзі, скаргу позивача  направлено Голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про що позивач повідомлений листом № 397/0/9-11 від 17 січня 2011 року з посиланням на статтю 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Така відповідь, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю відповідача.

Проте, з таким висновком суд  не може  погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №22/98-ВР Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, Законом №22/98-ВР та Регламентом, який затверджується на її засіданні.

В Законі №22/98-ВР визначено виключний перелік суб’єктів, за зверненнями яких Рада вправі ухвалювати свої рішення.

Так, відповідно до положень цього Закону, питання про внесення подання Президенту України про призначення особи на посаду судді Рада розглядає не інакше ніж за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стаття 29); питання про призначення судді на адміністративну посаду –за поданням відповідної ради суддів (стаття 29-1); питання про встановлення результатів кваліфікаційного іспиту або відмову у рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково –за скаргою відповідного кандидата на посаду судді (стаття 29-2); питання про звільнення судді з посади –за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи члена Вищої ради юстиції (стаття 30); питання про порушення вимог законодавства щодо несумісності –за пропозицією народного депутата України, Голови Верховного Суду України, голови вищого спеціалізованого суду України, Міністра юстиції України, Генерального прокурора України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стаття 34); питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів –за поданням члена Вищої ради юстиції (стаття 38).

Жодний інший суб’єкт не може претендувати на розгляд його звернення на засіданні Ради.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки позивач безпосередньо не відноситься до суб’єктів, за зверненням яких Рада вправі ухвалювати рішення, Голова Ради, правомірно, діючи у відповідності зі статтею 21 Закону №22/98-ВР, § 4 розділу І Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 року №791/0/15-10, статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року №393/96 –ВР,  повідомив заявника про те, що відомості, які викладені у скарзі, доручено перевірити  Вищий кваліфікаційній комісії суддів України з подальшим повідомленням  позивача про результати цієї перевірки.

При цьому Рада, як колегіальний орган, на даній стадії жодних рішень чи дій по скарзі позивача не приймала і не вчиняла, оскільки, в даному випадку, вона починає діяти з моменту внесення членом Ради за наслідком здійсненної ним перевірки пропозиції щодо подання про звільнення судді з посади або про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Такий висновок ґрунтується на положеннях Закону 22/98-ВР. Зокрема, статтею 39 якого визначено стадії дисциплінарного провадження. До них відносяться:

1) перевірка даних про дисциплінарний проступок;

2) відкриття дисциплінарного провадження;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

Згідно із статтею 40 зазначеного Закону перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи та наданих сторонами доказів  вбачається, що таке подання членом Ради за зверненням позивача не внесено, тому Рада не могла приймати рішення.

Керівництво роботою Ради покладено на Голову Ради та заступника. Відповідно до статей 20, 21 Закону №22/98-ВР, § 4 розділу І Регламенту, до повноважень Голови Ради, заступника Голови, що здійснюються за дорученням Голови, зокрема, віднесено здійснення контролю за своєчасним і належним розглядом подань, скарг та інших звернень, поданих до Вищої ради юстиції у встановленому законом порядку.

З наведеного випливає, що фактично спірні правовідносини виникли не з Радою, як колегіальним органом, а з її посадовою особою, як окремим суб'єктом владних повноважень, який в межах своєї компетенції здійснює певні дії та приймає рішення.

Відповідно до правил предметної підсудності та особливостей провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина 4 статті 18, стаття 171-1 КАС України) Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльність Вищої ради юстиції, а не її посадових осіб.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Стаття 52 цього Кодексу не допускає заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.

Звертаючись з позовом до Вищої ради юстиції, як колегіального органу, позивач фактично оскаржує  бездіяльність  посадової особи Вищої ради юстиції, тому вимога про визнання  бездіяльності відповідача протиправною є безпідставною.

Безпідставною є також вимога про зобов'язання Ради розглянути матеріали за зверненням представника a Capital SA»згідно із статтею 40 Закону України №22/98-ВР, оскільки перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції, подання про проведення перевірки членом Ради не внесено, тому Рада не могла приймати рішень, отже суд не може зобов’язати Раду, як колегіальний орган, прийняти рішення за результати перевірки щодо судді Федорчука А.Б..

Виходячи з положень, викладених у пункті 2 частини 5 статті 171-1 КАС України, суд може зобов’язати, зокрема, Вищу раду юстиції вчинити певні дії у разі визнання дій чи бездіяльності протиправними. При цьому, суд повинен врахувати вимоги частини 2 статті 6 Конституції України, згідно яких органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Повноваження Вищої ради юстиції визначені у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону №22/98-ВР. Зокрема, Вища рада юстиції:

вносить подання Президенту України про призначення суддів на посаду або  про звільнення їх з посади;

за поданням відповідної ради суддів призначає на посади голови суду, заступника голови та звільняє їх з цих посад;

розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Системний аналіз норм вищенаведених законів у сукупності з матеріалами справи дають підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що відповідач не порушив вимоги Закону України «Про Вищу раду юстиції», не допустив протиправної бездіяльності, з врахуванням чого підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Керуючись статтями 160, 161-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд, -

постановив:

В задоволенні позову Компанії Capital Sa» до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Е.Ю. Швед

Судді                                                                                М.П. Зайцев                                                                                                    

М.М. Олексієнко

                                                                                                                                                                                                        Ю.Й. Рецебуринський

                                                                                Ю.К. Черпак