Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________________________________________________________________________________

Справа № 489/352/22

Провадження № 1-кп/490/56/2022

У Х В А Л А

02 лютого 2022 року                                                        м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді                -         ОСОБА_1 ,

                при секретарях                        -         ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі прокурора                                -         ОСОБА_4

        обвинуваченого                        -         ОСОБА_5

                його захисника                        -         ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12021150000000398за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального Кодексу України,

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Прокурор просив про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, а саме - того, що обвинувачені можуть ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинити інше правопорушення - наразі не усунуті та не зменшились.

2. Захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення цього клопотання заперечував, спираючись про таке.

2.1. В цьому випадку обвинувальний акт є направленим до суду після закінчення строків досудового розслідування. Та з огляду на таке, захисник просив провадження у справі закрити, а обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід - скасувати.

2.2. Обвинувачений є людиною похилого віку, має низку хронічних невиліковних хвороб, які вочевидь перешкоджають вжиттю ним заходів щодо переховування від суду та вкрай ускладнює його перебування у місцях позбавлення волі.

До того ж, обвинувачений має постійне місце проживання, стабільне джерело доходів /пенсію/, раніше не був судимим та за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження позицію свого підзахисного підтримав та просив змінити йому запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений також наполягав на тому, що, як на його думку, ця справа є сфальсифікованою, та надані органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням матеріали не мають нічого спільного із обставинами дійсності.

По суті висунутої підозри обвинувачений пояснював, що дійсно у липні 2021 року придбав в ОСОБА_8 автомобіль. Але той обманув його та підсунув автомобіль, що був несправним, до того ж наразі з`ясувалось, що на цьому автомобілі всупереч встановленого порядку були змінені облікові номери. Він намагався владнати цей конфлікт, але ОСОБА_8 на вирішення конфлікту не йшов, навпаки, всіляко провокував його та його сина ОСОБА_9 на вчинення протиправних дій. Та внаслідок нахабної поведінки самого ОСОБА_8 він /обвинувачений/ дійсно одного разу не втримався та наговорив тому зайвого й вдарив його.

Обвинувачення ж, на думку ОСОБА_5 , виклало ці побутові та дрібні події з суттєвим перебільшенням.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази        

1. Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у такому

приблизно на початку липня 2021 року ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) познайомився із ОСОБА_10 у зв`язку з придбанням належного останньому автомобіля марки BMW на іноземному реєстраційному номері НОМЕР_1 .

13.07.2021, перевіривши працездатність та комплектацію автівки, за усною домовленістю з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) передав останньому гроші в сумі 4.800 доларів США в якості оплати за придбання автомобіля, а ОСОБА_8 , в свою чергу, передав ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) автівку та технічний паспорт на авто.

Приблизно всередині липня 2021 року, але не пізніше 21.07.2021 у ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), який усвідомлював, що ОСОБА_8 не має перед ним жодних фінансових чи майнових зобов`язань, виник злочинний намір, направлений на вимагання вчинення ОСОБА_8 дій майнового характеру на його користь, а саме - вимагання оплати ремонту автомобіля мари BMW на іноземному реєстраційному номері НОМЕР_1 , який він раніше придбав у потерпілого, вартістю 800 доларів США.

Переслідуючи мету незаконного безоплатного покращення якості свого майна за рахунок коштів ОСОБА_8 , до реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) залучив свого батька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з яким розробив злочинний план, направлений на вимагання вчинення ОСОБА_8 дій майнового характеру на їх користь.

Реалізуючи спільний з ОСОБА_5 злочинний умисел, 21.07.2021 ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) зап росив ОСОБА_8 на зустріч до пабу "Пінта", що розташований по пр. Богоявленському, буд. 8/2 о 19:00. У визначений час ОСОБА_8 прибув на зустріч та, зайшовши до літнього майданчика пабу, побачив за одним зі столиків ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження)та чотирьох невідомих йому осіб чоловічої статі, які запросили його присісти. В ході розмови ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) повідомив ОСОБА_8 про те, що автівка, яку він раніше придбав у потерпілого, знаходиться на теперішній час в несправному стані та потребує ремонту, оплатити ремонт машини має ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 , в свою чергу, заявив, що перед купівлею автомобілю ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) особисто оглядав машину. Стан придбаної автівки ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) влаштував. ОСОБА_12 заявив, що будь-якого боргу перед ОСОБА_13 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) в нього немає та відмовився від сплати за ремонт. Після цього ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) почав висловлювати на адресу ОСОБА_8 погрози застосування насильства у разі ігнорування його вимог щодо оплати ремонту автівки. Потерпілий відмовився виконувати вимоги ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та покинув літній майданчик пабу.

26.07.2021 в післяобідній час, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_5 злочинного умислу, ОСОБА_8 знову зателефонував ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та запропонував зустрітися. Погодившись на пропозицію, о 19.30 того ж дня ОСОБА_8 прибув до попередньо обумовленого місця - пабу "Пінта", що розташований по пр. Богоявленському, буд. 8/2. На літньому майданчику закладу на нього чекали ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), ОСОБА_14 та двоє невстановлених осіб. В ході розмови ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) повторно висказав вимогу сплати вартості ремонту його машини ОСОБА_8 , на що останній категорично відмовився. Після цього ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) висловив погрозу негайної реалізації попередніх погроз застосування насильства до потерпілого та вбивства останнього у разі невиконання його вимог. Подальша розмова була перервана, ОСОБА_8 покинув літній майданчик пабу.

28.07.2021 на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 та, представившись, заявив потерпілому, що той повинен ще раз продати автівку новому покупцю, якого знайшов ОСОБА_5 , а гроші від продажу передати йому, на що потерпілий відповів відмовою. Далі ОСОБА_5 висловив погрозу вбивством потерпілого у разі невиконання його вимог, після чого поклав слухавку.

09.08.2021, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_5 злочинного умислу, ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та почав погрожувати застосуванням насильства у разі відмови виконувати вимоги щодо ремонту автівки, ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) наполягав на особистій зустрічі та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) не відступиться від своїх намірів та побоюючись реалізації висловлених погроз, погодився зустрітися.

Того ж дня о 19.30 ОСОБА_8 прибув ща місцем, попередньо повідомленим йому ОСОБА_9 , розташованим на набережній по вул. Флотський бульвар. На місці на нього вже чекали ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), ОСОБА_5 та двоє невстановлених осіб. В ході розмови, ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_5 повторно висказали ОСОБА_8 вимогу сплати вартості ремонту машини, на що останній відмовив. Після цього, з метою підтвердження реальності виказаних раніше на адресу потерпілого погроз та з метою пригнічення та залякування потерпілого, ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) наніс ОСОБА_8 один удар кулаком руки в область лівого плеча, чим завдав останньому фізичного болю. В цей час, ОСОБА_5 дістав наявний при ньому розкладний ніж та продемонстрував потерпілому, погрожуючи при цьому застосуванням насильства. Після нетривалої розмови ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) запропонував ОСОБА_8 разом поїхати на СТО, де підтвердити вартість ремонту автомобілю, яку ОСОБА_8 має оплатити в сумі 800 доларів США. ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) також заявив, що про місце та час зустрічі він повідомить ОСОБА_8 пізніше.

В подальшому, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_5 домовились із ОСОБА_8 про зустріч на СТО з метою встановлення вартості ремонту автомобілю, на яку останній вимушено погодився. Крім того, в ході телефонної розмови ОСОБА_8 був попереджений, що на зустріч до нього приїде ОСОБА_5 та всі майнові питання, щодо ремонту автомобіля необхідно буде вирішувати з ним.

10.08.2021 о 16:03 ОСОБА_8 прибув за місцем, попередньо повідомленим йому ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , а саме на СТО розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На місці на нього вже чекали ОСОБА_5 та невстановлений чоловік. В ході розмови, ОСОБА_5 сказав, що зараз вони звернуться до працівника СТО, і він подивиться автомобіль, який ОСОБА_8 продав ОСОБА_9 та визначать суму грошових коштів, які ОСОБА_8 повинен буде сплатити за ремонт.

В свою чергу ОСОБА_8 , заявив, що будь-якого боргу перед ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) в нього немає та платити за ремонт він не буде, а також сказав, що перед купівлею автомобілю, ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) оглядав машину як особисто, так із залученням працівників СТО і стан придбаної автівки його влаштував. Після цього, з метою підтвердження реальності виказаних раніше на адресу потерпілого погроз та з метою залякування потерпілого, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 один удар головою в область обличчя, чим завдав останньому фізичного болю.

Після цього, ОСОБА_5 виказав погрози застосування насильства до потерпілого у зв`язку з відмовою від виконання висунутих злочинних вимог, сів до транспортного засобу марки ВАЗ-2105, державний номерний знак НОМЕР_2 та поїхав у невстановленому напрямку.

Того ж дня о 16.07 ОСОБА_8 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_9 та повідомив, що в нього відбулась зустріч з його батьком ОСОБА_5 та він повідомив останньому, що нічого їм з ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) не винен та оплачувати ремонт автомобілю він не збирається. Почувши відмову, ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) відразу висловив погрозу застосування насильства до потерпілого та вбивства останнього, після чого поклав слухавку.

Ці дії обвинуваченого органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 2 статті 189 Кримінального Кодексу України - як вимагання вчинення дій майнового характеру з погрозою вбивства потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

2. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_16 від 16 вересня 2021 року відносно обвинуваченого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 листопада 2021 року включно.

Подальшими ухвалами слідчих суддів цей строк був продовженим неодноразово, востаннє - до 26 січня 2022 року включно.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2022 року строк тримання обвинуваченого під вартою був продовженим до 09 лютого 2022 року включно.

3. Під час винесення вказаних ухвал слідчими суддями та судом була встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені може ухилятись від слідства або суду, а також - незаконно впливати на потерпілого та свідків.

4. Під час здійснення цього кримінального провадження суд розпочав підготовче судове засідання; під час підготовчого судового засідання захисник заявив клопотання про закриття кримінального провадження, спираючись на те, що органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням порушені строки досудового розслідування.

З метою вирішення цього клопотання у судовому засіданні була оголошена перерва до 02 лютого 2022 року; прокурору був наданий час для подання доказів на підтвердження своєї позиції у справі.

02 лютого 2022 року суд продовжив розгляд клопотання захисника; при цьому прокурор надала наявні в її розпорядженні документи, що свідчать про правову процедуру, яка була застосована під час здійснення цього кримінального провадження.

Але наразі наданих сторін відомостей не достатньо для прийняття рішення по суті заявленого клопотання.

З огляду на таке у підготовчому судовому засіданні слід оголосити перерву до 17 лютого 2022 року до 16-00 години та надати сторонам час для підготовки доказів їхньої позиції по суті справи.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:

1)особисте зобов`язання;

2)особиста порука;

3)застава;

4)домашній арешт;

5)тримання під вартою.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

3. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

4. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

4.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

4.2. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

4.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.

При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.

1. Матеріали кримінального провадження на теперішній час не містять відомостей про те, що, висуваючи обвинувачення ОСОБА_5 , органи досудового розслідування діяли недобросовісно.

В той же час, наразі захисником висловлені аргументи про те, що припущення про вчинення злочину ОСОБА_5 є висунутим всупереч встановленого законом порядку та до теперішнього часу переконливі аргументи на їх спростування суду не надані.

Отже, для мети застосування запобіжного заходу на час перевірки аргументів захисника висунуту "підозру" слід вважати "обґрунтованою", але - лише найнижчою мірою.

2. Разом із цим, зміст висунутої підозри наразі дійсно зводиться до того, що обвинувачений та його син придбали, а потерпілий, відповідно - продав автомобіль з порушенням встановленого для укладання таких угод порядку, та між ними природно виник спір із приводу обсягу взаємних прав та обов`язків за вкладеним правочином, який природно не знайшов свого вирішення у правовій площині.

Така підозра вочевидь не свідчить про вчинення обвинуваченим дій, що здатні завдати відчутної шкоди громадському інтересу, а злочин, про вчинення якого йдеться в межах цього кримінального провадження, здебільшого стосується приватних інтересів самого обвинуваченого та потерпілого.

Стосовно наявності передбачених законом ризиків.

1. З огляду на такий зміст висунутої підозри, суд відзначає, що обвинувачений, перебуваючи у необмежених умовах, дійсно матиме можливість впливати на хід судового розгляду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінальних правопорушень, що вплине на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, у тому числі перешкодить кримінальному провадженню.

2. В той же час, висунута підозра не дає підстав вважати обґрунтованим припущення про можливе переховування обвинуваченого від суду, адже обставини, про наявність яких стверджують органи досудового розслідування, вочевидь не становлять приводу для зникнення.

Та твердження про ймовірність такого переховування набуває ще менше підґрунтя з огляду на вік обвинуваченого та стан його здоров`я.

З огляду на таке ризик переховування обвинуваченого суд вважає відсутнім.

Стосовно можливості запобігти цим ризикам шляхом обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Та характер встановлених судом ризиків та зміст й ступінь обґрунтованості підозри доводять, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпеченою й у разі послаблення режиму його утримання, тобто - у разі застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В зв`язку з таким суд доходе висновку про необхідність зміни обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Отже, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.У підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 17 лютого 2022 року до 16:00 години.

2.Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Змінити обраний відносно ОСОБА_17 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.

Визначити місцем перебування ОСОБА_5 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали будинок АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати це житло цілодобово.

Покласти на ОСОБА_18 , окрім загального обов`язку з`являтись до суду за першим викликом, такі обов`язки:

-не залишати будинок АДРЕСА_1 , за винятком випадків звернення за медичною допомогою та явки до суду;;

-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з потерпілим та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;

-носити електронний засіб контролю

Строк дії цього запобіжного заходу встановити - до 02 квітня 2022 року.

СУДДЯ                                                        = ОСОБА_19 =