ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2022 р.          Cправа № 902/75/22  

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної М.В., за участі секретаря судового засідання Шейгець І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Терещука Сергія Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1   

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля", 22064, Вінницька обл., Хмільницький район, село Голодьки, вул. Миру, ідентифікаційний код юридичної особи 13338404  

про стягнення 1719011,10 гривень

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

26.01.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 26.01.2022 року (вх.№ 79/22) Фізичної особи-підприємця Терещука Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" про стягнення 1719011,10 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання договору позики від 16.04.2020 року в частині повернення позики.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року позовну заяву прийнято  до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/75/22 у порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначено на 01.03.2022 року.

18.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.02.2022 року (вх.№ 01-34/1667/22), в якому відповідач підтверджує укладення між сторонами договору позики від 16.04.2020 року, отримання предмета позики від позивача та невиконання відповідачем його умов в силу відсутності обігових коштів.

У відзиві на позовну заяву, посилаючись на статтю 165 ГПК України, відповідач повідомив суд, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" визнає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Терещука Сергія Миколайовича у повному обсязі у сумі 1719011,10 гривень та зазначив, що з наслідками визнання позову ознайомлений та не заперечує щодо прийняття рішення у даній справі за результатами проведення підготовчого засідання.  

Також від відповідача 18.02.2022 року  надійшла заява (вх.№ 01-331666/22)  в якій останній просить суд розглянути справу у підготовчому засіданні без участі представника ТОВ Фірма "Полілля" та заява (вх. № 01-34/1665/22) в якій відповідач просить розглянути справу у підготовчому засіданні 01.03.2022 року та не заперечує проти прийняття судом рішення  у даній справі за результатами проведення підготовчого засідання у справі.

Відзив на позовну заяву та заяви відповідача долучені до матеріалів справи.

01.03.2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання від 28.02.2022 року скріплене електронним підписом (вх.№ 01-34/1968/22 ) про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі ФОП Терещука С.М., у якому позивач просить суд розглянути справу у підготовчому засіданні без участі ФОП Терещука С.М., задовльнити позовні вимоги у повному обсязі  та повідомив, що  у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог, не заперечує проти прийняття судом рішення у даній справі за результатами проведення підготовчого засідання суду. Клопотання позивача від 28.02.2022 року долучено судом до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 01.03.2022 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З огляду на подані сторонами клопотання про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін на підставі матеріалів, що містяться у матеріалах справи.

У судовому засіданні  судом досліджено матеріали справи, відзив на позовну заяву та заяви відповідача, у яких повідомлено суд про визнання позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням того, що процесуальна позиція відповідача  про визнання позовних вимог викладена у відзиві на позовну заяву, суд враховує її як заяву відповідача про визнання позовних вимог у повному обсязі та приймає її до розгляду.

Надаючи оцінку заяві відповідача про визнання позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідач визнав позов, зазначивши про це у відзиві на позовну заяву - заяві по суті справи, що підписаний уповноваженою особою – директором Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля", який є виконавчим органом товариства, при цьому інформації щодо наявності обмежень на вчинення відповідних процесуальних дій відомості з ЄДР не містять.

Матеріали справи також не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб. Визнання відповідачем позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами.

Визнаючи позовні вимоги, відповідач стверджує, що з наслідками визнання позову ознайомлений та не заперечує щодо прийняття рішення у даній справі за результатами проведення підготовчого засідання. Позивач у заяві про розгляд справи без його участі також клопотав про винесення рішення у підготовчому засіданні у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову та ухвалення у справі №902/75/22  судового рішення про задоволення позову з огляду на таке.  

Положеннями частин 3-4 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому  статтею 191 цього Кодексу.

Згідно статті 191 ГПК України    відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За результатами підготовчого  судового засідання 01.03.2022  судом ухвалено рішення у справі.

З огляду на відсутність сторін судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення, яке приєднане до матеріалів справи.

Суть спору:

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 квітня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Терещук Сергієм Миколайовичем (далі - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" (далі - позичальник, відповідач) було укладено договір позики (далі - договір).

Згідно пункту 1.1. договору позикодавець передає у  власність позичальнику наступне майно - зерно пшениці озимої в кількості 246 тон, ціна якої станом на дату укладення складає 250,00 доларів США за 1 тону, що в еквіваленті на гривню становить 6 805,00 гривень, а всього вартість позики становить 1674030,00 гривень, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві  отриману позику у строк до 01.12.2020 року.

Пунктом 4 договору передбачено, що приймання-передача майна у позику, а також приймання-передача повернення позики між позикодавцем та позичальником здійснюється шляхом підписання відповідних первинних  бухгалтерських документів, яким є акт приймання - передачі, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні.

У разі неможливості позичальником повернути позику у вигляді товару - пшениці озимої в кількості 246,00 тон, позичальник може провести розрахунок у грошовій формі по вартості, яка становить еквівалент курсу долара США на дату повернення виходячи із ціни 250 дол. США за одну тону озимої пшениці (пункт 6 договору).

Згідно пункту 8 договору у разі невиконання позичальником свого зобов`язання з повернення позиченого майна в строк, вказаний в п. 1 цього договору, позикодавець вправі пред`явити цей договір до стягнення в примусовому порядку у строки, передбачені чинним законодавством України.

Звернення стягнення здійснюється за рішенням суду. У разі невиконання позичальником свого зобов`язання з повернення позиченого майна в строк, вказаний в      пункті 1 цього договору, звернення стягнення проводиться позикодавцем у грошовій формі, при цьому вартість неповерненої позики вираховується відповідно до ціни, яка погоджена сторонами в п.6 даного Договору та нараховується на залишок неповерненого товару починаючи із 01.12.2020 р.

Відповідно до пункту 9 договору винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань, прийнятих на себе за Договором, у повному обсязі. При порушенні умов договору винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до видаткової накладної  № 6 від 28.04.2020 року ФОП Терещук передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" прийняло 246 тонн пшениці озимої загальною вартістю 1674030,00 гривень.

Доказів повернення предмета позики у натуральній формі або сплати компенсації вартості предмета позики матеріали справи не містять.

Неповернення позичальником позики у порядку та строки, передбачені договором стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву, відповідач підтверджує укладення між сторонами договору позики від 16.04.2020, отримання предмета позики від позивача та невиконання відповідачем його умов щодо повернення позики в силу відсутності обігових коштів.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до  статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання    відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення            Цивільного кодексу України    з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України   (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених  статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є зокрема договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір  є договором позики, правове регулювання якого здійснюється згідно положень глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно приписів частини 1-2  статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. (стаття 1049 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору позики від 16.04.2020 року є речі, визначені родовими ознакам - озима пшениця у кількості 246 тон.

Договір позики фактично є укладеним 28.04.2020 року з моменту передачі речей визначених родовими ознаками (пшениці озимої  у кількості 246 тон), що підтверджується  видатковою накладною № 6 від 28.04.2020 року та визнається  відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Положеннями пункту 8 договору позики сторони узгодили, що у разі невиконання позичальником свого зобов`язання з повернення позиченого майна в строк, вказаний в      пункті 1 цього договору, звернення стягнення проводиться позикодавцем у грошовій формі, при цьому вартість неповерненої позики вираховується відповідно до ціни, яка погоджена сторонами в п.6 цього Договору та нараховується на залишок неповерненого товару починаючи із 01.12.2020 р.

Пунктом 6 договору сторони передбачили, що у разі неможливості позичальником повернути позику у вигляді товару - пшениці озимої в кількості 246,00 тон, позичальник може провести розрахунок у грошовій формі по вартості, яка становить еквівалент курсу долара США на дату повернення виходячи із ціни 250 дол. США за одну тону озимої пшениці.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на неповернення предмету позики у строк визначений договором, позикодавцем заявлені вимоги про стягнення  боргу у грошовій формі, обрахованого з вартості предмета позики, виходячи із ціни 250 доларів США за одну тону пшениці озимої із урахуванням офіційного курсу гривні до долара США станом на 17.01.2022 року               (27, 9514 гривень за 1 долар США), що становить 1719011,10 гривень.

Приписами статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті  638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог частин 2-3 статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 1 статті 16 ЦК України).  

Оскільки договором позики сторони узгодили, що повернення предмета позики здійснюється або шляхом передачі речей також роду і кількості у строк визначений договором або шляхом проведення розрахунку у грошовій формі по вартості, яка становить еквівалент курсу долара США на дату повернення виходячи із ціни 250 дол. США за одну тону озимої пшениці, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі  1719011,10 гривень  відповідають способу захисту прав позивача, визначеному умовами договору та є обгрунтованими.

Приписами частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України    предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Положеннями частини 4 статті 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладені фактичні обставини справи, заяву відповідача про визнання позовних вимог у повному обсязі, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 1719011,10 гривень заборгованості підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

При зверненні до суду Фізичною особою-підприємцем Терещук Сергієм Миколайовичем  відповідно до  платіжного доручення № 4 від 26.01.2022 сплачено судовий збір у сумі 25 785,17 гривень.

Згідно вимог частини 1 статті  130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір"   у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути 50 відсотків судового збору сплаченого ним при поданні позову згідно долученого до матеріалів справи платіжного доручення № 4 від 26.01.2022 у сумі 12 852, 59 гривень, інші частина витрат по сплаті судового збору  у сумі  12 852, 59 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 130, 177, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.   Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" (22064, Вінницька обл., Хмільницький район, село Голодьки, вул. Миру, ідентифікаційний код юридичної особи 13338404) на користь Фізичної особи-підприємця Терещука Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1719011,10 гривень (один мільйон сімсот дев`ятнадцять тисяч одинадцять гривень, 10 копійок) заборгованості та 12852,59 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві  гривень, 59 копійок)  витрат на сплату судового збору.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Терещуку Сергію Миколайовичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )  з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12852,59 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві  гривень, 59 копійок), що становить 50 % судового збору сплаченого ним до Державного бюджету України при поданні позову згідно платіжного доручення  № 4 від 26.01.2022.

4. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник судового рішення у цій справі  є підставою для повернення Фізичній особі-підприємцю Терещуку Сергію Миколайовичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судового збору у розмірі 12852,59 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривень, 59 копійок).

5.     Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Копію судового рішення направити учасникам справи (позивачу додатково  примірник судового рішення скріплений гербовою печаткою суду)  рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: tereschuk1994@gmail.com

7. Згідно з приписами  статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2022 р.

Суддя                                                                             Шамшуріна М.В.    

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу,  21000, м. Вінниця, вул. Зодчих, будинок 16, квартира 93; tereschuk1994@gmail.com;

3 - відповідачу,  22064, Вінницька обл., Хмільницький район, село Голодьки, вул. Миру.