ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" жовтня 2006 р. Справа № 7/334-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.12.2004р.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представник за доруч. від 26.07.06р.
від відповідача: Гайворонська Т.В.- гол. держ. податк. ревізор-інспектор, доруч. № 11821/9/10-039 від 13.09.06р., Горбунова К.О.- держ. податк. інспектор, доруч. № 3/9/10-039 від 10.01.06р.
Засідання проводилось з перервою від 26.09.06р. до 28.09.06р. та до 05.10.06р. на підставі ст. 150 КАСУ.
ПП ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати нечинним податкові повідомлення-рішення НОМЕР_1 та НОМЕР_2, як такі, що винесені з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що його податкові повідомлення-рішення винесені ним в межах його повноважень та відповідно до норм діючого податкового законодавства.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, -
в с т а н о в и в:
На підставі акту НОМЕР_3 "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватного підприємця ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4 за період з 01.07.2002 р. по 30.09.2004 р." відповідачем винесені та направлені на адресу позивача податкові повідомлення - рішення, відповідно до яких: визначено податкові зобов'язання у розмірі 504 грн. за платежем - податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, про що зазначено у податковому повідомленні - рішенні від 28.12.2004 р. НОМЕР_1 ; визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6330,50 грн., про що зазначено у податковому повідомленні - рішенні від НОМЕР_5.
В порядку адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги скасоване податкове повідомлення-рішення від НОМЕР_5 в частині 219,5 грн. застосованої штрафної санкції, та на адресу позивача направлене податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2.
Позивач не погоджується з висновками, до яких дійшов відповідач і просить визнати ці повідомлення - рішення нечинними.
Оскільки оспорювані повідомлення - рішення винесені на підставі акту перевірки НОМЕР_3 "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватного підприємця ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4 за період з 01.07.2002 р. по 30.09.2004 р.", він досліджується господарським судом в якості доказу по справі.
В якості підстав для нарахування зобов'язань із податку на додану вартість визначено те, що позивач безпідставно віднесла до складу податкового кредиту суми не підтверджені податковими накладними, оскільки податкові накладні, що складені ЗАТ ІНФОРМАЦІЯ_1, складені особою, яка не мала право їх складати - ЗАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 визначена як фіктивна фірма.
Із матеріалів справи вбачається, що у процесі перевірки відповідачем встановлено, що позивач за період, що перевірявся, мала взаємовідносини з ЗАТ ІНФОРМАЦІЯ_1. Із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення місцевого суду Голосіївського району м. Києва від 24.02.2003 року по справі № 2-1394/14 припинено державну реєстрацію закритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 від дати зробленого запису у журналі обліку реєстраційних справ, тобто від 26.07.2001 року, реєстраційний номер НОМЕР_6; визнано недійсною реєстрацію ЗАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 платником податку на додану вартість від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_7); визнано недійсними первинні документи ЗАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 з дати їх складання; визнано ЗАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що не набуло статусу юридичної особи.
Відповідно до п. п. 7.2.4, п. 7.2 ст. 7 "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до приписів ст. 9 Закону № 168 будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Нормами п. 9.3 зазначеного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 Закону № 168, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Так, контрагент позивача - ЗАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 не був зареєстрований у передбаченому чинним законодавством порядку платником ПДВ, а, як слідство, не мав ніяких законних підстав для складання податкових накладних, відповідно до яких позивачем в подальшому було сформовано податковий кредит.
Це твердження підтверджується також п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України НОМЕР_8 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України НОМЕР_9, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Тобто, для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не достатньо тільки оформленої податкової накладної. „Якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ, у платника немає підстав для включення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, виписаних такою особою, до складу податкового кредиту" - рекомендації Вищого господарського суду від 09.12.04 № 04-5/3358 про деякі питання застосування окремих норм Закону № 168 .
За змістом Закону № 168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник (ЗАТІНФОРМАЦІЯ_1) Позивача у відповідних податкових періодах таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість не відображав та, відповідно, не сплачував. Окрім того, рішенням господарського суду по справі №1/22-ПД-06, угоди, на підставі яких позивач отримав податкові накладні, визнані недійсними, та відповідно, позивач втратив право на включення до податкового кредиту сум, на які видані йому податкові накладні по цим угодам.
За таких умов у позивача відсутнє право отримання податкового кредиту по цим податковим накладним, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Актом перевірки також донараховано позивачу зобов'язання з прибуткового податку з громадян на підставі ст.13, п.1 ст.19 Декрету КМУ від 26.12.92р. "Про прибутковий податок з громадян", відповідно до яких оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Як вбачається із матеріалів справи позивач у липні 2002 року до складу валових витрат включив суми збитків понесених у зв'язку з реалізацією товару за цінами нижчими за звичайні (закупівельні), пов'язаній з платником податку особі (ПП ОСОБА_3).
Відповідно до п.1.18.ст. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами - звичайна ціна - ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР); (Статтю 1 доповнено пунктом 1.18 згідно із Законом N 550-IV (550-15 від 20.02.2003 ). П. 1.20.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Відповідач не довів, що закупівельна ціна, яка покладена ним в основу розрахунку, дорівнює звичайній, тобто в цій частині ним порушені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та фактично не встановлений розмір збитків, тому у цій частині позов підлягає задоволенню.
Відповідачем також в п.2.1.2 акту вказано, що позивач в порушення Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" до складу валових витрат відніс збитки у сумі 961грн. 05коп. за рахунок бою скло- банки, так як відповідач вважає, що це суперечить чинному законодавству.
Розглядаючи це питання господарський суд виходить із того, що відповідно до ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності сплачують прибутковий податок з сукупного чистого доходу, тобто різниці між доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням витрат, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) амортизації згідно з Законом України від 22.07.1997г. № 283/97-ВР "Про прибуток підприємств" (далі - Закон про прибуток).
Більш детальний порядок застосування положень зазначеного Декрету міститься в Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженій наказом Державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. N 12 (далі - Інструкція).
Так, згідно додатку № 7 до Інструкції фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, та не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати за переліком статті 3 "Валові витрати", відповідно до статті 8 "Амортизація" "Закону про прибуток з деякими особливостями". Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями за результатами або за участю яких у податковому періоді у якому безпосередньо отриманий дохід.
За таких умов в цій частині позов також підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.158, 160, 161 КАСУ
постановив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні НОМЕР_1 від 28.12.04р., як таке, що винесено з порушенням норм чинного законодавства.
3. У задоволенні вимог про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення НОМЕР_10 про донарахування податку на додану вартість у сумі 4074грн. та фінансових санкцій у сумі 2037 грн. відмовити.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні (м. Херсон, вул. І.Кулика, 143-а, на користь приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) 3грн. 40коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з 15.10.06.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя З.В. Клепай