Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1448\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Ніколаєв М.В.
36 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
Іменем України
16.06.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Карпенка О.Л.
Суржика М.М. при секретарі Чернезі М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Устинівського районного суду від 18 квітня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Криничуватської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на новостворене майно.
Зазначав, що в 1973 році його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 побудували жилий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1. У 1993 році помер його батько ОСОБА_7, у 2003 році померла мати ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_9 Оскільки за життя батьки не оформили будинок, а відсутність документів на нього позбавляє його права на отримання свідоцтва про право на спадщину, він і просив визнати за ним право власності на цей будинок, як на новостворене майно. Крім того, зазначав, що при отриманні свідоцтва про право на спадщину будинок до складу спадкового майна не включався, нотаріус не відмовляв у видачі свідоцтва про право на спадщину на нього.
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Криничуватської сільської ради Устинівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Устинівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на будинок у порядку спадкування.
Зазначав, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з будинку АДРЕСА_1, в якому проживав покійний ОСОБА_9 Це домоволодіння було побудоване у 1973 році і з того часу та до смерті в ньому були зареєстровані та мешкали його дід ОСОБА_7/помер у 1993 році/ та баба ОСОБА_8 /померла у 2003 році/. Будь-яка технічна документація та відповідні правовстановлюючі документи на цей будинок з моменту його зведення і до смерті ОСОБА_9 належним чином не були виготовлені та не оформлені. Відповідно до вимог законодавства, чинного на час смерті своєї матері, ОСОБА_9 фактично вступив в управління спадковим майном –спірним будинком, та прийняв спадщину. Він, позивач, як єдиний син померлого ОСОБА_9, подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, однак нотаріус не може видати відповідне свідоцтво про право на спадщину у зв»язку з відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на спірний будинок. Тому і просив встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_7; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті його матері ОСОБА_8; визнати за ним ОСОБА_3, право власності на спірний жилий будинок у порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою Устинівського районного суду від 20 жовтня 2010 року цивільні справи за позовом ОСОБА_4 до Криничуватської сільської ради про визнання права власності на новостворене майно та за позовом ОСОБА_3 до Криничуватської сільської ради про визнання права власності на будинок в порядку спадкування об»єднані в одне провадження.
Рішенням Устинівського районного суду від 18 квітня 2011 року у задоволенні цих позовів відмовлено.
Суд дійшов висновку, що спадкодавець здійснив самовільне будівництво у відповідності до ЦК УРСР 1963 року та не набув права власності на нього. При цьому нотаріус не відмовляв позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок, а тому звернення до суду із вимогами про визнання права власності у порядку спадкування є передчасним. Вимоги про встановлення фактів не підлягають задоволенню, оскільки право вимоги належить іншим особам.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, зокрема, що нотаріус не може видати відповідне свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок по причині відсутності будь-яких правовстановлюючих документів. При цьому, суд дійшов хибного висновку, що спадкодавець здійснив самовільне будівництво та не набув права власності на нього, оскільки протягом тривалого часу у цьому будинку проживала сім»я ОСОБА_3 і компетентними органами ніхто не притягувався до відповідальності за самовільне будівництво. До того ж суду неодноразово було наголошено на тому, що на будинок відсутня технічна документація та не є можливим включення спірного будинку до спадкової маси майна, що залишилась після смерті батька ОСОБА_9
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10, який підтримував доводи скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, а тому підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»роз»яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_8, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески та земельну ділянку під №334 площею 5,48 га від 13 липня 2004 року було видане її синам ОСОБА_4 та ОСОБА_9, тобто прийняття спадщини відбулося на підставі ЦК УРСР (а.с.103-105).
Після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 грудня 2010 року було видане його сину ОСОБА_3, тобто відповідно до вимог ЦК України (а.с.134-135).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі просили визнати право власності на спірний будинок по вул. Стеріна,13, як на спадкове майно: позивач ОСОБА_4- після смерті батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а ОСОБА_3 - після смерті свого батька ОСОБА_9
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що зазначений спірний будинок ні за ким не зареєстрований, технічна документація на нього не виготовлялась, побудований самовільно, що не заперечували у судовому засіданні і сторони.
Крім того, за період з 1970 року по березень 2011 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 нікому не надавалася під забудову, перебуває в комунальній власності та розпорядженні Криничуватської сільської ради, що підтверджується довідками цієї сільської ради від 21 лютого та 10 березня 2011 року, листами архівного відділу Устинівської районної державної адміністрації від 11 квітня 2011 року та Державного архіву Кіровоградської області від 12 квітня 2011 року (а.с.115, 145, 159-160).
Статтею 105 ЦК УРСР в редакції 1963 року було передбачено, що громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Відповідно до положень частин 1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Пленум Верховного Суду України у п.7 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»роз»яснив, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов»язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.105 ЦК УРСР 1963 року, ч.2 ст.376 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що здійснення самовільного будівництва у даному випадку не надає особі набути права власності на нього, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Крім того, на час розгляду справи позивачі не зверталися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, до якої входили права на спірний будинок, та не отримували відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, що передбачає вищезазначена постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування»(п.23).
Правильно відмовлено судом і у задоволенні вимог позивача ОСОБА_3 про встановлення фактів прийняття спадщини ОСОБА_8, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_7, та факту прийняття спадщини ОСОБА_9, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті його матері ОСОБА_8, оскільки право вимоги в даному випадку належить іншим особам, а не позивачу(ст.3 ЦПК).
Доводи скарги є безпідставними, вони були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. Докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Устинівського районного суду від 18 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: