УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-22808\11 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 22(1) Тимошенко Т.І.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого: судді Барильської А.П.
суддів Карнаух В.В., Ляховської І.Є.
при секретарі Євтодій К.С.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним, який в подальшому уточнив.
В обґрунтування позову посилався на те, що після смерті свого дідька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, йому стало відомо, що ОСОБА_5 за життя уклав договір довічного утримання з відповідачем. Оскільки його дядько не міг добровільно укласти договір довічного утримання, без введення його в оману відповідачем, це свідчить про порушення ст.ст. 203, 230 ЦК України при укладанні зазначеного договору. Померлий дядько позивача жодного разу не повідомив його про укладання спірного договору та про матеріальну допомогу, яка надається йому з боку відповідача. У зв’язку з чим позивач вважає, що відповідач не надавав ОСОБА_5 матеріальну допомогу, не виконував умови договору та не мав наміру їх виконувати. Відповідач не поховав ОСОБА_5. Позивач постійно надавав своєму дядьку допомогу, тому у дядька за життя не було потреби укладати спірний договір та отримувати матеріальну допомогу від відповідача. У зв’язку з чим позивач просив суд визнати недійсним договір довічного утримання від 27.08.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем по справі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки судом порушені норми процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Зокрема: позивач не мав можливості притягнути до участі у справі в якості третіх осіб нових власників спірної квартири, у зв’язку з відсутністю даних, які б підтверджували факт продажу відповідачем спірної квартири. Суд не витребував докази на підтвердження позову, при цьому задовольнивши клопотання позивача. Суд не допитав свідка ОСОБА_6, яка підтвердила б відсутність волевиявлення дядька позивача на укладання спірного договору.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є племінником ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 25.03.2008 року, згідно якого заповідав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 позивачу по справі.
27.08.2008 року ОСОБА_5 уклав договір довічного утримання з відповідачем по справі. Згідно умов договору довічного утримання, ОСОБА_5 передав у власність відповідачу належну йому квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов’язався надавати ОСОБА_5 матеріальне забезпечення щомісячно у сумі 400грн.; забезпечувати його житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечувати щоденним триразовим калорійним харчуванням ( сніданок, обід, вечеря), вартість продуктів складає 250 грн. на місяць; надавати побутові послуги ( прання постільної білизни, послуги перукаря, ремонт побутової, а також аудіо-, відеотехніки, тощо), в сумі 50 грн.; забезпечувати належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарняних рецептів, оцінено в суму 100грн..
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір відповідає вимогам ст. 209 ЦПК України. Позивачем не доведений факт обману ОСОБА_5 при укладанні спірного договору. Невиконання стороною умов договору довічного утримання не може бути підставою для визнання його недійсним.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду), одна сторона ( відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та ( або) доглядом.
Згідно положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 745 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору довічного утримання недійсним, позивач, як на підстави задоволення позову, посилався на те, що його дядько ОСОБА_5 був введений в обману відповідачем щодо укладеного договору та відповідач не виконував умов договору довічного утримання.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо із сторін правочину навмисно ввела другу сторогу в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до ч.3 ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав суду доказів на підтвердження того факту, що відповідач ввів в оману його дядька ОСОБА_5 при укладанні спірного договору щодо обставин, які мають істотне значення.
Договір довічного утримання, укладений 27.08.2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем по справі відповідає вимогам ст.ст.203, 744, 745 ЦК України щодо форми та змісту.
Невиконання набувачем умов договору довічного утримання не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки така підстава не передбачена положеннями ЦК України. Відповідно до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду у разі неналежного виконання або невиконання обов’язків передбачених договором набувачем.
Допитана в засіданні колегії суддів за клопотанням позивача, свідок ОСОБА_6 підтвердила, що за ОСОБА_5 за життя здійснювала догляд та його сусідка по проханню відповідача.
У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Доводи апеляційної скарги щодо незалучення до участі у справі в якості третьої особи теперішніх власників спірної квартири, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення зазначеного спору.
Доводи апеляційної скарги щодо не витребування судом доказів на підтвердження позову щодо невиконання умов договору довічного утримання відповідачем, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені докази правового значення для вирішення позову про визнання договору довічного утримання недійсним не мають з вищенаведених підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303-307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: І.Є. Ляховська
В.В. Карнаух