УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 Справа № 22а-20298/11                                                                 Головуючий в суді першої

Категорія № 10.3.1 (1)                                                                    інстанції –  Іванов С.М.

          Доповідач – Савіна Г.О.

                                                                    У Х В А Л А

   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Савіної Г.О.,

суддів:   Михайлів Л.В., Барильської А.П.,

розглянувши  в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У березні 2010 року  ОСОБА_3 звернулась  до суду  з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (далі – УПФУ в Інгулецькому районі) про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем таке підвищення виплачувалось не в повному обсязі, тому уточнивши позовні вимоги, просила суд  визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу щодо не проведення нарахування та виплати протягом  періоду з  01.01.2006 року по 01.03.2010 року державної соціальної підтримки дітей війни у вигляді підвищення до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача на її користь недоотриману допомогу  за період з 01.01.2006 року по 01.03.2010 року в сумі 5607,60 грн., зобов’язати відповідача  призначити та виплачувати в подальшому підвищення до пенсії  у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача судові витрати: 56,07 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , а також 200 грн. витрат на правову допомогу.

          Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_3 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 березня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язано відповідача  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 березня 2010 року з урахування різниці, яка була виплачена у цей період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          В апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п. 8  Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530.

          Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та  доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено  статус дитини війни.

Частково задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 01.03.2010 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_3 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії  ОСОБА_3, а з 22 травня 2008 року по  теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано  визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.

Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 01 березня 2010 року, оскільки положення статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009-2010 роках не змінювались і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч. 5 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати.

У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

За захистом порушених прав позивач звернулась 18 березня  2010 року. Відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не просив суд застосувати положення ч. 2 ст. 99, та ч. 1 ст. 100 КАС України, тому у апеляційного суду відсутні підстави для застосування положень зазначених правових норм при розгляді справи в апеляційному провадженні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                                   У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу  залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду  м. Кривого Рогу від 03 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :                                                               

Судді: