УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20078/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.2 (4) інстанції – ЧуМак Н.О.
Доповідач – Савіна Г.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.,
суддів: Михайлів Л.В., Барильської А.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової компенсації за шкоду здоров’ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової компенсації за шкоду здоров’ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом третьої групи по захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. має право на одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Оскільки відповідачем зазначена компенсація виплачена у розмірі 189 грн. 60 коп., просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу в частині недорахування та недоплати одноразової допомоги за шкоду спричинену здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зобов’язати відповідача виплатити йому недоплачену суму одноразової допомоги в сумі 3350,40 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно не донарахування та невиплати одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язано відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду здоров’ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням суми, що ним отримана, у відповідності з вимогами встановленими ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не взяв до уваги, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу не може бути відповідачем по справі, оскільки є розпорядником коштів третього рівня, а Головним розпорядником коштів Державного бюджету з 2004 року для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство праці та соціальної політики України. Крім того, суд не звернув уваги на те, що позивачу одноразова компенсація виплачена у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де вказано, що одноразова компенсація інвалідам третьої групи – учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС становить 189 грн. 60 коп. Крім того, суд не звернув увагу на пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим 27.02.2008 року та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу. Також позивач є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2, виданим 19.09.2001 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно невиконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідам третьої групи – 30 мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод основні обов’язки громадянина.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови Кабінету Міністрів України не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.
Відповідно до положень статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані . При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив конкретні розміри усіх доплат, пенсій та компенсацій як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Таким чином, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, дійшов вірного висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо не пропущення позивачем строку для звернення до суду з позовом для захисту порушених прав.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідач наполягав на застосуванні приписів ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом 20 січня 2010 року, тобто із пропуском встановленого строку, відносно його вимог про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу в частині недорахування та недоплати одноразової допомоги за шкоду спричинену здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зобов’язання відповідача виплатити йому недоплачену суму одноразової допомоги, яку він отримав у лютому 2001 року.
Пропущений строк звернення до суду позивач поновити не просив.
Однак суд першої інстанції не врахував вищенаведеного й не застосував положень ст.ст. 99, 100 КАС України, дійшовши помилкового висновку про те, що позивач має право на задоволення позову в цій частині.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям, відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу задовольнити.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними та зобов’язання донарахувати і виплатити одноразову компенсацію за шкоду здоров’ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2001 рік у розмірі 3350,40 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно.
Суддя-доповідач: Г.О.Савіна