Справа №11 -380/07. Головуючий у І інстанції Хомич В.І.
Категорія:345 ч 2КК України. Доповідач Оксентюк В.Н.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 26 червня 2007 року.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді: Оксентюка В.Н.
суддів: Олексюка Я.М., Бешти Г.Б. за участю прокурора: Редько П.П. засудженого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Любешівського районного суду від 5 квітня 2007 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець села Залізниця Любешівського району Волинської області
українець, громадянин України, освіта неповна середня, неодружений,
непрацюючий, житель с Лобна Любешівського району Волинської
області, раніше не судимий,-
засуджений за ст.. 345 ч 2 КК України на 2 ( два ) роки і шість місяців обмеження волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Зараховано в строк відбування покарання строк перебування під вартою ОСОБА_1 з 01 лютого 2006 року по 03 лютого 2006 року.
Речовий доказ: мисливська рушниця ТОЗ-63 НОМЕР_1, 16 калібру, 1970 року випуску конфіскована в дохід держави.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджений за те , що 4 листопада 2005 року, приблизно біля 16 години 30 хвилин, знаходячись в районі кварталу № 27 ділянки № 1 Залізницького лісництва ДП „Любешівське ЛМГ" умисно наніс прикладом рушниці удар в голову єгерю зазначеного лісопромислового підприємства ОСОБА_2 який знаходився при виконанні своїх службових обов'язків, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої орбіти з контузією правого ока.
Засуджений ОСОБА_1 у поданій на вирок апеляції посилається на те, що він народився в с Лобна, а не в с Залізниця Любешівського району і односельчанином потерпілого не був. У процесі проведення досудового слідства до нього працівниками міліції застосовувались недозволені методи
слідства та фізична сила. 4 листопада 2005 року з 14 доПгодини перебував в смт. Любешів, про що в суді ствердили свідки ОСОБА_1,ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 Його алібі ніякими доказами не спростовано. Показання потерпілого ОСОБА_2. є непослідовні. Вважає, що свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. є заінтересованими особами і до їх показань слід відноситись критично, оскільки вони разом з потерпілим були в одній рейдовій бригаді. Також вважає, що протокол впізнання рушниці є сфальсифікований, пляма крові на прикладі рушниці нанесена штучно. Вирок винесено на сумнівних, непослідовних показаннях потерпілого, недостовірних та суперечливих показаннях свідків - членів рейдової бригади. Прохає вирок суду скасувати та постановити виправдальний вирок.
Крім цього, в судовому засіданні ОСОБА_1 подав письмову заяву, прохає звільнити його від відбування покарання за вказаним вироком на підставі ст.. 1 п."ж" Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року. В підтвердження своїх доводів надав суду довідку про те, що він має право на пільги встановлені Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Прокурор Любешівського району, який брав участь у розгляді справи у поданому на апеляцію запереченні посилається на те, що доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього незаконних методів слідства перевірялись прокуратурою району та прокуратурою області і не знайшли свого підтвердження про що йому повідомлялось.
Показання свідків ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_5.,ОСОБА_4, ОСОБА_9. суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вони є близькими родичами засудженого та перебувають у товариських відносинах. Показання цих свідків є суперечливими як відносно часу перебування ОСОБА_1 в смт. Любешів у свого брата так і відносно того, чим вони займались в той день.
Посилання засудженого на те, що показання потерпілого є непослідовними також є безпідставними, поскільки його показання повністю узгоджуються з показаннями очевидців злочину ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8та іншими матеріалами справи. Посилання засудженого на те, що мисливська рушниця, вилучена у ОСОБА_11., зберігалась належним чином і не могла попасти до іншої особи також є безпідставним, так як вона під час вилучення знаходилась під диваном. Підсудний та його захисник в ході досудового слідства не заявляли клопотання про проведення повторного впізнання рушниці. Матеріалами справи повністю доведена вина засудженого у вчиненому злочині. Прохає апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, доводи апеляції та заперечення на неї, пояснення засудженого, який своє клопотання підтримав, прохає звільнити від відбування покарання на підставі Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін, клопотання засудженого про звільнення його від відбування покарання вважає слід задовільнити,
вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає, клопотання засудженого про звільнення його від відбування покарання за цим вироком на підставі Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року підлягає до задоволення.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав вірну юридичну оцінку. Винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненому ним злочині стверджується зібраними та дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_2., показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були очевидцями події, заключениями судово медичних експертиз ( а.с. 31-32, 219-222 ), протоколом огляду місця події, протоколом відтворення обстановки та обставин подій з потерпілим ОСОБА_2 ( а.с. 197, 204 ) та іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами. Дії засудженого вірно кваліфіковані на ст. 345 ч. 2 КК України, як умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв"язку з виконанням цим працівником своїх службових обов"язків.
Як вбачається із приєднаної до матеріалів справи ксерокопії паспорту НОМЕР_2 на ім."я ОСОБА_1 ( а.с. 41-44 ) -ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Залізниця Любешівського району Волинської області, а тому посилання засудженого у своїй апеляції на те, що він народився у с Лобна, а не в с Залізниця і односельчанином потерпілого ОСОБА_2. ніколи не був не відповідають дійсності.
Засуджений ОСОБА_1 в ході проведення досудового слідства на підставі ст. 63 Конституції України не давав будь-яких свідчень щодо себе ( а.с. 52 ), при ознайомлені з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_1 та його адвокат не заявляли клопотання про застосування щодо нього недозволених методів слідства ( а.с. 79 ). Таке клопотання було заявлено в суді при розгляді справи по суті. Доводи ОСОБА_1 перевірялись прокуратурою району та судом і не знайшли свого підтвердження.
Доводи ОСОБА_1 у тій частині, що в момент вчинення злочину він перебував в смт. Любешів перевірялись судом першої інстанції. Суд давав оцінку цим показанням, а також показанням свідків ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_9., ОСОБА_12, ОСОБА_5., ОСОБА_13, які підкріплювали алібі ОСОБА_1 Вказані особи є родичами та добрими знайомими ОСОБА_1, їх показання є непослідовні та суперечливі, а тому суд обґрунтовано визнав ці показання недостовірними. Крім цього показання вказаних осіб спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2., показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були очевидцями події і, які в ході досудового слідства та в судовому засіданні стверджували, що саме ОСОБА_1 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.
Впізнання потерпілим ОСОБА_2 мисливської рушниці, якою йому було 4 листопада 2005 року заподіяно тілесні ушкодження ( а.с. 196 ) органами досудового слідства проведено у відповідності до вимог ст. 175-176
КПК України. Будь-яких доказів того, що вказаний протокол є сфальсифікований, засуджений та його захисник, ні в судовому засіданні, а ні в своїй апеляції не надали. Вказаний доказ є належний та допустимий, а тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав його в основу доведеності вини підсудного. Засуджений та його захисник також не надали ніяких доказів того, що виявлена на прикладі рушниці, яку впізнав потерпілий, пляма крові нанесена штучно. Наведені у вироку суду докази, які підтверджують вину засудженого ОСОБА_1 у вчиненому ним злочині є належні і допустимі, у своїй логічні послідовності стверджуються, як показаннями потерпілого і очевидців так і іншими доказами, які дослідив і на які послався у вироку суд першої інстанції, тому посилання засудженого на те, що вирок побудований на суперечливих та сумнівних доказаз с безпідставні.
Вказані засудженим ОСОБА_1, в своїй апеляції, на інші упущення, які на думку засудженого мали місце в процесі розслідування кримінальної справи не впливають на законність та обгрунтованість вироку суду першої інстанції.
При обранні міри покарання суд врахував суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного, його відношення до вчиненого і обрав покарання у межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України.
Обране покарання відповідає вимогам ст. 50,65 КК України є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для скасування вироку та постановления виправдувального вироку, а також підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням колегія суддів судової палати не знаходить.
Разом з тим, ОСОБА_1 подав письмову заяву, прохає звільнити його від відбування покарання за вироком Любешівського районного суду від 5 квітня 2007 року на підставі ст.. 1 п. „ж" Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року. Як підставу для звільнення від покарання надав довідку Любешівської районної адміністрації за № 18931 від 21 червня 2007 року про те, що від підпадає під дію Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аврії на Чорнобильській АЕС".
Злочин, за який засуджено ОСОБА_1 передбачає покарання на строк не більше п"яти років, засуджений є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, прохає застосувати щодо нього Закон України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року, підстав, які би перешкоджали б застосуванні щодо нього амністії не встановлено, а тому клопотання ОСОБА_1 в цій частині підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 365,366 КПК України, ст.. 1 п „ж" Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області,-
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Любешівського районного суду від 5 квітня 2007 року щодо нього - без змін.
Звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання за вироком Любешівського районного суду від 5 квітня 2007 року на підставі ст.. 1 п. „ж" Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року.