Справа № 33ц-183/07 Головуючий у 1 інстанції Костів О.З.
Категорія: 10 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року колегія судців з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Лончука В.Г., Подолюка В.А., Мудренко Л.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 червня 2005 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 27 вересня 2005 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою на проспекті АДРЕСА_1 та вселення, стягнення 2000 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди.
В зустрічному позові ОСОБА_2 просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірним житлом у зв'язку з тим, що останній без поважних причин понад встановлені строки не проживає в житловому приміщенні.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02.06.2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов"язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою на проспекті АДРЕСА_1 та вселити його у вказане жиле приміщення, стягнуто з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 1398,4 грн. матеріальної шкоди, у стягненні моральної шкоди відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.06.2005 року стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 59,50 грн. сплаченого держмита.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 27 вересня 2005 року рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 1398,40 грн. матеріальної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено.
Додаткове рішення місцевого суду від 29.06.2005 року змінено: зменшено розмір стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 державного мита до 8 грн. 50 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02.06.2005 року та рішення Тернопільського апеляційного суду від 27 вересня 2005 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити її позов про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Заперечуючи проти касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судові рішення щодо задоволення позову про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, на його думку, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-V дана справа була передана до розгляду відповідно до глави 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України апеляційному суду Волинської області.
Колегія судців дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що бувше подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані у двохкімнатній неприватизованій квартирі по АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі проживають відповідачі та неповнолітні діти.
Після розлучення в 1997 році між бувшим подружжям ОСОБА_1 виник спір з приводу користування квартирою на АДРЕСА_1, який неодноразово розглядався судами.
Задовольняючи позов про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення і відмовляючи в задоволенні зустрічних вимог про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, місцевий суд виходив з того, що позивач не втратив право користування спірною квартирою, оскільки не був відсутнім понад шість місяців.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив його рішення в цій частині без змін.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 своєчасно не скористався своїм правом виконання судового рішення, а тому обґрунтовано дійшов висновку, що його позов в частині відшкодування збитків у зв"язку з наймом житла є безпідставним і до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів в частині задоволення позову про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, відмови в зустрічному позові про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та рішення апеляційного суду про відмову в позові про відшкодування матеріальної шкоди, ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги висновок судів не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов"язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 червня 2005 року в частині задоволення позову про усунення перешкод в користуванні квартирою і вселення, відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 27 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.