Справа № 2-746/11       

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           16.06.2011                                                                                                                 м. Вінниця   

                                                                               Староміський  районний суд  м.Вінниці в складі:        

                                                                                  головуючого судді:        Антонюка В.В.,

                                                                                    при секретарі:               Хрищенюк М.В.,

                                                                                    з участю позивача:       ОСОБА_1,

                                                                        представника відповідача:      ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Стимул - Плюс»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

      ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Стимул - Плюс»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позовні вимоги мотивувала тим, що 15 жовтня 2009 року її прийняли на роботу в приватне підприємство «Стимул –Плюс» на посаду охоронника. 01 червня 2010 року вона звільнилась з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. На день звільнення підприємство відмовилось виплатити їй заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року.

      В липні 2010 року, позивач звернулась до Староміського районного суду м. Вінниці із позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку у виплаті заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22 жовтня 2010 року, її позов було задоволено частково. Позивач не погодилась із винесеним рішенням та звернулась із апеляційною скаргою до апеляційного суду Вінницької області, який своїм рішенням від 07 грудня 2010 року скасував рішення суду першої інстанції та виніс своє рішення, яким позов позивача задовольнив частково, а саме: стягнув із приватного підприємства «Стимул-Плюс»на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 4000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5341 грн. 93 коп. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць, в сумі 800 грн., допустив до негайного виконання.

      11.01.2011 року по справі № 2-1246/10 видано виконавчий лист.

      17.01.2011 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження.

      12 квітня 2011 року, на адресу позивача надійшла відповідь про те, що 11.04.2011 року із боржника ПП «Стимул-Плюс»стягнуто грошові кошти в повному обсязі та 12.04.2011 року вказані кошти перераховано на рахунок позивача.

      Враховуючи те, що рішенням апеляційного суду Вінницької області із ПП «Стимул-Плюс»середній заробіток стягнуто по 07.12.2010 року, а кошти на рахунок позивача надійшли лише 12.04.2011 року, вона звернулась до суду із даним позовом та просить стягнути із ПП «Стимул –Плюс»на її користь середній заробіток за весь час затримки, а саме з 07.12.2010 року по 12.04.2011 року, в сумі 3261,94 грн., та судові витрати.

      В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала за обставин викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити та пояснила, що сума коштів, яка була звернута до негайного виконання, відповідачем перерахована із затримкою на декілька днів, а інша сума - перераховувалась частинами, а саме: в січні 2011 року надійшли кошти, які перераховано на рахунок позивача в лютому 2011 року –1981, 50 грн., в березні 2011 року - 1800 грн., в квітні 2011 року - 6060 грн. 43 коп.

      Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, про що надала до суду письмові заперечення. Під час розгляду справи пояснила, що в рішенні апеляційного суду Вінницької області не було зазначено конкретної дати повного розрахунку із позивачем. Станом на 12.04.2011 року, заборгованість перед позивачем погашена в повній мірі. Розрахунки проводились частинами в зв»язку із тим, що на рахунках ПП «Стимул-Плюс»не було коштів, тому з позивачем розраховувались по мірі надходження коштів.

       З»ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

        Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

        Суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються цивільним законодавством України з наступних підстав.

       Судом встановлено, що приватне підприємство «Стимул плюс»створене на власності Вінницької обласної громадської організації інвалідів «Стимул», що підтверджується Статутом підприємства.  

        Позивач обґрунтовує позовні вимоги керуючись ч.1 ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

       До матеріалів справи позивачем долучено копію рішення апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2010 року (а.с.5-8), відповідно до якого рішення суду першої інстанції від 22.10.10 року скасовано та винесено своє рішення, яким позов позивача задоволено частково, а саме: стягнуто із приватного підприємства «Стимул-Плюс» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 4000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5341 грн. 93 коп. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць, в сумі 800 грн., допущено до негайного виконання.

        Вказаним рішенням підтверджується факт наявності між сторонами спору про розмір сум, належних працівникові до виплати, а тому в даному випадку підлягає застосуванню ч. 2 ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

        Окрім цього, в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що суд на підставі ст.. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи –по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час  затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку він встановив в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

        Судом встановлено, що 17.01.2011 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.9).

        Листом –відповіддю  Головного управління юстиції у Вінницькій області № С-221 від 12.04.2011 року (а.с.10), та квитанціями, долученими до справи позивачем та представником відповідача, підтверджується погашення боргу відповідачем частинами, а саме: в січні 2011 року надійшли кошти, які перераховано на рахунок позивача в лютому 2011 року, в сумі – 1981, 50 грн., в березні 2011 року - 1800 грн., в квітні 2011 року - 6060 грн. 43 коп.

        Враховуючи вище викладене, а також те, що за своєю правовою природою (виходячи із змісту ст.. 117 КЗпП України) виплата працівникові середнього заробітку за час затримки є відшкодуванням, тобто відповідальністю підприємства за порушення строків оплати, то вказане відшкодування не може бути збільшене, оскільки є рішення суду з цього предмету, яке вступило в законну силу та виконане.

        Керуючись ст.ст. 116,117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року, ст..ст.  212-215 ЦПК України, суд –                                

в и р і ш и в:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Стимул - Плюс»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м.Вінниці.

    Повний текст рішення суду виготовлено 17.06.2011 року.

     Суддя:                                                                                                  В.В.Антонюк