ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

 У Х В А Л А

Іменем України  

05.09.2006 року                                                Справа № 9/5пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                                              Журавльової Л.І.

суддів                                                          Іноземцевої Л.В.

                                                            Перлова Д.Ю.

При секретарі                                        Шабадаш Д.С.

За участю представників сторін

Від позивача:          Баранов П.В.

державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність №2837/10  від 05 квітня 2006 року

Від 1-го відповідача:          Полякова Н.Л.

юрисконсульт, довіреність №1-1/479  від 09 березня 2006 року

Від 2-го відповідача:                              не прибув

розглянувши  матеріали

апеляційної скарги          Державної податкової інспекції

у м. Красний Луч

на постанову

господарського суду           Луганської області

від           05 червня 2006 року

у справі            №9/5пд

за позовом              Державної податкової інспекції

у м. Красний Луч

до 1-го відповідача          Державного підприємства „Донбасантрацит”, м.Красний Луч

до 2-го відповідача           Приватного підприємства „Дірокс”,

м. Красний Луч

про          визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у м. Красний Луч звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до ДП „Донбасантрацит” та ПП „Дірокс” про визнання договору від 14 червня 2005 року №40/43, укладеного між Відокремленим підрозділом шахта „Краснолуцька”                                       ДП „Донбасантрацит” та ПП „Дірокс”, недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, про застосування до сторін правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, та стягнення в доход держави одержаного сторонами за договором.

Господарський суд Луганської області постановою від 05 червня 2006 року у справі №9/5пд (суддя Ворожцов А.Г.) у задоволенні позову відмовив.

Постанова господарського суду мотивована тим, що предметом дослідження у даній справі має бути встановлення умислу підприємства на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Рішення Краснолуцького міського суду від 01 серпня 2005 року у справі №2-5556, яким визнані недійсними статутні документи „Дірокс”, не звільняє господарський суд від встановлення наявності умислу підприємства на укладання угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом зазначено, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у т.ч. держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що 1-й відповідач сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.

Угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

ДПІ у м. Красний Луч не погодилась з постановою господарського суду та подала апеляційну скаргу №6238/10-25 від 30 червня 2006 року, в якій просить постанову суду скасувати, оскільки судом першої інстанції неправильно та неповно дослідженні докази і встановлені обставини та неправильно застосовані норми права.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 01 серпня 2005 року визнані недійсними установчі документи                  ПП „Дірокс”, а також свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі. Вказані документи визнані судом недійсними у зв'язку з перереєстрацією ПП „Дірокс” на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності.

Договір від 14 червня 2005 року №40/43 повинен бути визнаний недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 цього Цивільного кодексу України (частина 1 ст. 215 ЦКУ).

Скаржник вказує, що згідно листа №54/15 від 06 березня 2006 року ПП „Дірокс” не подавало податкову звітність до ДПІ у м. Красний Луч з 20 липня 2005 року, тобто податкова звітність не подавалась до завершення розрахунків за оспорюваним договором.

Суд повинен був застосувати ч. 1 ст. 207 ГК України, згідно якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

ДП „Донбасантрацит” запереченням на апеляційну скаргу №1-7/1661 від 02 серпня 2006 року зазначає, що позивачем не було підтверджено в апеляційній скарзі або у судовому засіданні факту наявності умислу, що суперечить інтересам держави та суспільства. 1-й відповідач зазначає, що позивач посилається на рішення Краснолуцьского міського суду від 01 серпня 2005 року як підставу позовних вимог, проте вказує, що відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства не є наявністю противоправного умислу при укладенні угоди.

Ухвалою від 20 липня 2006 року призначено апеляційний розгляд скарги на 05 вересня 2006 року.

Склад судової колегії змінено згідно розпорядження Голови суду від 04 вересня 2006 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційна скарга ДПІ у м. Красний Луч не підлягає задоволенню, а постанова від 05 червня 2006 року у справі №9/5пд залишається без змін з наступних підстав.

ПП „Дірокс” 14 червня 2005 року уклало договір №40/43 з ВП шахта „Краснолуцька” ДП “Донбасантрацит”, згідно умов якого (пункт 1.1 договору) ПП „Дірокс” продає, а ВП шахта „Краснолуцька” ДП “Донбасантрацит” приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити вартість товару згідно специфікації №1 на суму 11999,05 грн.

На підтвердження виконання умов договору на рахунок ПП „Дірокс” 1-им відповідачем платіжними дорученнями №№ 300 від 30 червня 2005 року на суму 2151,0 грн. та 305 від 04 липня 2005 року на 3150,0 грн. здійснена попередня оплата в сумі 5301,0 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 883,50 грн.

ПП „Дірокс” поставило 1-му відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 7757,57 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 1292,93 грн. за видатковою накладною №80 19 липня 2005 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2004 року виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Приватне підприємство “Дірокс” зареєстроване в якості суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №13801020000000089.

17 грудня 2004 року ДПІ у місті Красний Луч взято на облік в якості платника податків ПП “Дірокс”, що підтверджується довідкою №274, 21 грудня 2004 року –взято на облік як платника податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №16389493.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Краснолуцького міського суду від 01 серпня 2005 року у справі №2-5556, яким визнані недійсними статутні документи ПП „Дірокс”, а також свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі, та лист №54/15 від 06 березня 2006 року, згідно якого ПП „Дірокс” не подає  звітність до податкового органу з 20 липня 2005 року.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Позивач зазначає про недійсність спірного договору, оскільки він був укладений відповідачами з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно ст. 207 Господарського кодексу України, що набув чинності з 01 січня 2004 року, господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами визнання угоди недійсною згідно ст. 207 Господарського кодексу України є до ведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сто рін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори,  закріпленому в ст. 67 Конституції  України та законах України про оподаткування.

Пленум Верховного суду України в п. 6 Постанови від 28 квітня 1978 року №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз’яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними і юридичними особами від оподаткування доходів.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усві домлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повнова ження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фі зичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління, та прагнула настання відповідних наслідків. Така особа податковим органом не встановлена.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення від сплати податків                      ПП „Дірокс”  у спірному періоді, не доведено того факту, що сторони прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків при укладанні спірної угоди.

ПП „Дірокс” надано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2005 року, що підтверджено позивачем.

Як вбачається з даних вказаної декларації бюджетне відшкодування платником податку – 2-м відповідачем у червні не заявлено.

ДПІ у м. Красний Луч не проводилась перевірка та не встановлено порушення                  ПП „Дірокс” податкового законодавства при укладенні і виконанні спірного договору.

Позивач не представив належних для даної категорії спорів доказів у підтвердження укладення між відповідачами господарського зобов'язання з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, не довів наявність умислу у сторін за угодою щодо настання відповідних противоправних наслідків.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, постанова суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254, п. 6 р. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Красний Луч на постанову господарського суду Луганської області від 05 червня 2006 року у справі №9/5пд залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Луганської області від 05 червня 2006 року у справі №9/5пд залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                                Л.І. Журавльова

Судді                                                                                          Л.В. Іноземцева

                                                                                          Д.Ю. Перлов