14.03.2011

                                                                                            Справа № 2-384/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14.03.2011 року, Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого -                      судді Котлярової І.Ю.,

при секретарі: П’ятак О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_4, до Управління комунальним майном Луганської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, прийняття спадщини, володіння земельною ділянкою в рівних частках та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного сина ОСОБА_4, звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказала, що їй та її чоловіку, ОСОБА_5, в рівних частках належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивачки помер. За життя він залишив заповіт, згідно якого все належне йому на час смерті майно він заповів своєму синові, ОСОБА_4 Однак, у заповіті прізвище спадкодавця зазначене українською мовою як “ОСОБА_5”, а у свідоцтві про смерть як “ОСОБА_5”, тому позивачка просить встановити факт належності ОСОБА_5 заповіту від 19.01.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори. На час смерті  ОСОБА_5 його син, якому він заповів все своє майно, проживав разом із спадкодавцем, та є таким, що прийняв спадщину, тому позивачка просить встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_5 Також, позивачка зазначила, що за життя ОСОБА_5  у вказаному  домоволодінні побудував гараж «М», сарай «Н»та літню кухню «О», однак не встиг переоформити право власності на домоволодіння після вказаних добудов, тому позивачка просить визнати за позивачкою та її сином право власності на домоволодіння, розташоване за адресою:  АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку «А-1», ґанку «а2», веранди «а1», прибудови «А1-1», прибудови «А2-1», сараю «В», погребу з шийкою «Г», зливної ями «К», навісу «Л», гаражу «М», сараю «Н», літньої кухні «О», вбиральні «П», навісу «Р», душу «С», огорожі №4-7, замощення І, по Ѕ частки за кожним. Крім того, позивачка зазначила, що їй та її чоловіку на праві спільної сумісної власності на підставі державних актів від 06.08.2007 року належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, однак у державних актах не зазначені частки, які належать власникам, тому позивачка просила встановити факт володіння земельною ділянкою нею та її чоловіком в рівних частках, тобто по Ѕ частці, та визнати за нею та за її сином право власності на вказану земельну ділянку, по Ѕ частці за кожним.

У судовому засіданні позивачка, яка діє в своїх інтересах та інтересах свого сина,
ОСОБА_4, позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнав.

Представник третьої особи –Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, а також зазначив, що центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури порядок прийняття в експлуатацію, збудованих до 31.12.2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків з господарськими спорудами і будівлями, які споруджувались без дозволу на виконання будівельних робіт не визначений. А діючими нормативно-правовими актами не передбачається порядок введення в експлуатацію житлових будинків, збудованих померлими особами.

Представник третьої особи –Управління держкомзему у м. Луганську Луганської області у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає  задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ч. 1 п. 6 ЦПК України суд вправі встановити належність правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті. Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних  осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

          Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Кам’янобрідським відділом РАЦС Луганського міського управління юстиції (а.с.17). Все належне ОСОБА_5 на час смерті майно він згідно заповіту від 19.01.1999 року, посвідченому державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори Козовою Ю.Ю. (а.с.15), залишив ОСОБА_4. Однак, у заповіті прізвище заповідача зазначене як “ОСОБА_5”, у той час як у свідоцтві про смерть його прізвище вказане як “ОСОБА_5”.

          Факт належності ОСОБА_5 заповіту від 19.01.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори Козовою Ю.Ю., крім пояснень позивачки підтверджується: копією паспорту ОСОБА_5, в якому зазначено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, така ж адреса зазначена у заповіті, як адреса за якою зареєстрований заповідач; копією технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 (а.с.10-12), в якому одним з власників зазначений ОСОБА_5; державним актом від 06.08.2007 року про право власності  ОСОБА_5 на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13), та свідоцтвом про народження ОСОБА_4, якому згідно заповіту ОСОБА_5  залишив все своє майно, відповідно до якого ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4 (а.с.18).

Таким чином, судом безспірно встановлено, що правовстановлюючий документ - заповіт від 19.01.1999 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори Козовою Ю.Ю., належав ОСОБА_5, тому сув вважає за можливе встановити даний факт.

          Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

          Судом встановлено, що право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване: Ѕ частка - за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20.07.1989 року (а.с.8-9) та Ѕ частка - за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.1962 року (а.с.6-7), що також підтверджується довідкою МКП БТІ м. Луганська від 17.02.2011 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

ОСОБА_4, якому згідно заповіту від 19.01.1999 року, посвідченому державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори Козовою Ю.Ю., ОСОБА_5 залишив все належне йому на час смерті майно, фактично прийняв спадщину, оскільки протягом усього часу в тому числі й на час смерті спадкодавця проживав разом із ним за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту ОСОБА_4 (а.с.30) та довідкою голови квартального комітету (.а.с.40).

          Таким чином, суд вважає встановленим у судовому засіданні факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно ст. 376 ч. 5 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно пояснень позивачки, що також підтверджується копією технічного паспорту на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12), у вказаному домоволодінні маються самовільно збудовані будівлі, а саме: гараж літ. М, сарай літ. Н та літня кухня літ. О, які були збудовані позивачкою та ОСОБА_5 ще за його життя, однак право власності на домоволодіння з збудованими самовільно спорудами ОСОБА_5 за життя не переоформив.

          Згідно довідки голови квартального комітету (а.с.40), самовільно зведені споруди нікому з сусідів не заважають, сусіди претензій не мають.

Тому суд вважає встановленим той факт, що на час смерті           ОСОБА_5, він та позивачка володіли по Ѕ частці домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку «А-1», ґанку «а2», веранди «а1», прибудови «А1-1», прибудови «А2-1», сараю «В», погребу з шийкою «Г», зливної ями «К», навісу «Л», гаражу «М», сараю «Н», літньої кухні «О», вбиральні «П», навісу «Р», душу «С», огорожі №4-7, замощення І.

          Таким чином, оскільки порядок введення в експлуатацію самовільно збудованих до 2008 року будівель на теперішній час не врегульований, про що у своїй заяві зазначив представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, та враховуючи бажання позивача узаконити право власності на зведені нею та її чоловіком споруди, суд вважає можливим визнати право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у дійсному складі, по Ѕ частці, за ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_4

          Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 та  ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується державними актами про право власності на земельну ділянку від 06.08.2007 року, виданими Луганським міським управлінням земельних ресурсів (а.с.13,14).

          Після смерті ОСОБА_5 його син не може отримати свідоцтво про право на спадщину у вигляді частки земельної ділянки, оскільки у зазначених державних актах не вказано, в яких саме частках земельна ділянка належить співвласникам.

Відповідно до ст.368 ч.1 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 89 Земельного кодексу України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або виділ, при цьому частки кожного з співвласників вважаються рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим факт володіння на час смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_3 та  ОСОБА_5 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках, тобто по Ѕ частці.

Таким чином, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку вказаної земельної ділянки.

Разом із тим, оскільки інша Ѕ частка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, тому суд також вважає за необхідне визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 89 Земельного кодексу України, ст.ст. 256, 368, 376, 1268, 1270 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215  ЦПК, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_4, задовольнити.

Встановити факт того, що заповіт від 19.01.1999 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори Козовою Ю.Ю., належав ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у вигляді Ѕ частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: житлового будинку «А-1», ґанку «а2», веранди «а1», прибудови «А1-1», прибудови «А2-1», сараю «В», погребу з шийкою «Г», зливної ями «К», навісу «Л», гаражу «М», сараю «Н», літньої кухні «О», вбиральні «П», навісу «Р», душу «С», огорожі №4-7, замощення І.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: житлового будинку «А-1», ґанку «а2», веранди «а1», прибудови «А1-1», прибудови «А2-1», сараю «В», погребу з шийкою «Г», зливної ями «К», навісу «Л», гаражу «М», сараю «Н», літньої кухні «О», вбиральні «П», навісу «Р», душу «С», огорожі №4-7, замощення І.

Встановити факт володіння на праві власності  ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 0,0524 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1,  в рівних частках (по Ѕ частці) на час смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0524 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0524 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районній суд м. Луганська. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          СУДДЯ:                                                                                   І.Ю.КОТЛЯРОВА