Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.,
з участю прокурора Підвербної Г.Я.
розглянула в судовому засіданні 21 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 2 серпня 2010 року приблизно о 1 год. 20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неподалік будинку культури в с. Лище Луцького району Волинської області, заподіяв потерпілому ОСОБА_1 необережне тяжке тілесне ушкодження.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та м’якістю призначеного засудженому покарання, а справу – направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що судом не встановлено механізму утворення виявленого перелому, не враховано нанесення інших тілесних ушкоджень. Посилається на те, що ОСОБА_2 призначено занадто м’яке покарання, оскільки останній фактично у скоєному не розкаявся.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
Як убачається із матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ст. 128 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновком судово-медичної експертизи.
Засуджений ОСОБА_2 також підтвердив факт необережного заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.
Всі наведені докази у повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, тяжкість скоєного, обставини, які впливають на призначення покарання, дані про його особу, те, що він вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання.
Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, колегія суддів підстав не знаходить.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції потерпілого ОСОБА_1, аналогічні доводам його касаційної скарги, і правомірно визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
С у д д і:
Єлфімов О.В. Марчук Н.О. Пузиревський Є.Б.