Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.,
з участю прокурора Підвербної Г.Я.,
захисника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 21 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено: на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного за ч. 1 ст. 286 КК України за вироком покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 2 вересня 2007 року приблизно о 14 год. 30 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Гагаріна в м. Харкові, при виникненні небезпеки у виді зупиненого на проїзній частині попутного автомобіля «ВАЗ-21124», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, проявив неуважність, не вжив невідкладних заходів щодо зупинки свого автомобіля або безпечного для інших учасників руху об’їзду автомобіля «ВАЗ-21124», порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем, що у свою чергу призвело до спричинення потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок та ухвалу, а справу направити на нове розслідування. Свої вимоги мотивує тим, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, у зв’язку з чим його незаконно було визнано винним, оскільки він Правил дорожнього руху не порушував. Вважає, що винним у ДТП є водій ОСОБА_4, який створив аварійну ситуацію. Посилається на те, що ні слідством, ні судом не були перевірені показання свідків про те, що за кермом автомобіля «ВАЗ-21124» знаходилася жінка, його клопотання про призначення автотехнічної експертизи безпідставно було відхилено. Зазначає, що апеляційний суд використав показання потерпілого, які він дав під час розгляду справи в апеляційній інстанції, та які протирічать його ж показанням під час досудового слідства та судового засідання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої засудженим скарги, пояснення прокурора, яка підтримала частково скаргу засудженого і просила направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави – і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться у апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.
Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов’язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта – безпідставними.
При перегляді даної справи вказані вимоги закону апеляційним судом в повному обсязі не були виконані.
Як убачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 подав мотивовану апеляцію, у якій просив скасувати вирок суду першої інстанції через неповноту та однобічність досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, заявивши про те, що слідством і судом не встановлено, в діях якого водія були порушення ПДР, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди, та не взято до уваги показання його та свідків про керування автомобілем «ВАЗ-21124» не потерпілим, а іншою особою.
Апеляційний суд у своїй ухвали коротко, у загальних рисах вказав про доведеність винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині та визнав безпідставними його доводи.
Разом з тим, залишаючи апеляцію засудженого без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перерахував докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд, визнавши участь потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні обов’язковою, у вступній частині своєї ухвали вказав про участь у судовому засіданні прокурора, засудженого, захисника, потерпілого, однак у мотивувальній частині ухвали не виклав суті пояснень потерпілого по поданим апеляціям.
Крім того, апеляційний суд без проведення судового слідства в порушення ст.ст. 358, 362 КПК України допитав потерпілого ОСОБА_4 та послався у своїй ухвалі на ці показання, хоча вони суттєво відрізняються від його ж показань, даних під час досудового слідства та у судовому засіданні.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 не можна вважати обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення, повно і всебічно перевірити усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції, за необхідності провести судове слідство, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
Єлфімов О.В. Марчук Н.О. Пузиревський Є.Б.