Справа № 147/1170/24

Провадження № 1-кп/147/106/24

ВИРОК

іменем України

07 листопада 2024 року                        

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

із участю секретаря ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Тростянець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020120000131 від 11 червня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Цибулівка, Тростянецького району, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньо освітою, одруженого, не має на утриманні непрацездатних чи неповнолітніх осіб, військовослужбовця ЗСУ, відповідно до ст. 89 КК несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, солдат стрілець – помічник гранатометника 1 взводу охорони 3 роти охорони 6 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1   ОСОБА_4 учинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

11.06.2024  приблизно о 06 годині 50 хвилин в с. Олександрівка Гайсинського району Вінницької області, водій ОСОБА_4 , якому не видавалося посвідчення водія в установленому законом порядку, керуючи технічно справним автомобілем марки «MAZDA 626» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , в якому на передньому сидінні перебував пасажир ОСОБА_5 , рухаючись по асфальтованому сухому дорожньому покриттю проїзної частини автодороги зі сторони с. Летківка Гайсинського району Вінницької області в напрямку с. Демківка Гайсинського району Вінницької області, на ділянці підйому та заокруглення дороги ліворуч, що неподалік від житлового будинку АДРЕСА_3 , діючи необережно, в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі – Правила дорожнього руху), будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, маючи об`єктивну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди, не обрав безпечної швидкості руху, тобто швидкості, за якої мав би змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, а саме наявності підйому та заокруглення дороги, внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобілем, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини на ліве узбіччя, де автомобіль зіткнувся із залізобетонною опорою, у результаті чого потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудей з множинними правобічними переломами ребер, обмеженим пневмотораксом; переломом лобкової кістки, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Належним виконанням вищевказаних вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню з електроопорою, а його дії знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Крім того, ОСОБА_4 , якому не видавалося посвідчення водія в установленому законом порядку, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, використовував завідомо підроблене посвідчення водія серія НОМЕР_3 , видане органом ТСЦ 8042 на його прізвище, дата видачі 21.12.2022, термін дії до 21.12.2024, для пред`явлення уповноваженим особам на підтвердження права керувати транспортними засобами. Так ОСОБА_4 11.06.2024 приблизно о 06 годині 50 хв, в с. Олександрівка Гайсинського району Вінницької області, керуючи автомобілем марки «MAZDA626» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини на ліве узбіччя, де автомобіль зіткнувся із залізобетонною електроопорою.

Під час перевірки необхідних документів, водій ОСОБА_4 , маючи умисел, направлений на використання завідомо підробленого офіційного документу, а саме посвідчення водія серія НОМЕР_3 , видане органом ТСЦ 8042 на прізвище ОСОБА_4 , дата видачі 21.12.2022, термін дії до 21.12.2024, достовірно знаючи, що він його не отримував в установленому законом порядку, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою підтвердження права керування транспортним засобом, пред`явив слідчому слідчого відділення ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області майору поліції ОСОБА_6 , який у складі слідчо оперативної групи прибув на виклик з приводу вчинення дорожньо-транспортної пригоди, вказане підроблене посвідчення водія, яке не відповідає аналогічним документам, які знаходяться в офіційному обігу на території України, бланк посвідчення водія виготовлено не за технологією та не в умовах поліграфічного підприємства що здійснює випуск аналогічних документів

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та за ч. 4 ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документа.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 4 ст.358 КК України визнав у повному обсязі.

Під час допиту пояснив суду, що 11.06.2024 близько 03 години він керував автомобілем марки «MAZDA626» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , в салоні якого перебував ОСОБА_5 . На вказаному транспортному засобі рухався в напрямку с. Демківка Гайсинського району Вінницької області. На ділянці підйому та заокруглення дороги ліворуч, що неподалік від житлового будинку АДРЕСА_3 він можливо заснув, бо перед цим не спав вночі, також через погане дорожнє покриття, втратив контроль над керуванням автомобілем, машину розвернуло в другу сторону та сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого він та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження. Після чого він спершу намагався надати допомогу потерпілому ОСОБА_5 , потім почав зупиняти машини. Пізніше на місце події прибула машина швидкої допомоги, лікарі якої їм надали першу медичну допомогу та забрали до лікарні. Після надання йому медичної допомоги в лікарні лікарі відпустили його додому, де він випив 200 грам алкогольного напою. Також пояснив суду, що напередодні не вживав алкогольні напої і працівники лікарні підтвердили, що під час доставлення його в лікарню після ДТП він не перебував в стані алкогольного сп`яніння.

З приводу підробленого посвідчення водія ОСОБА_4 пояснив суду, що посвідчення водія серія НОМЕР_3 , видане органом ТСЦ 8042 на прізвище ОСОБА_4 , дата видачі 21.12.2022, термін дії до 21.12.2024, замовив через мережу Internet за 8000 грн та отримав його скориставшись послугами компанії «Нова Пошта», навчання для того щоб отримати посвідчення водія категорії «В» не проходив. Посвідчення неодноразово пред`являв працівникам поліції і лише при аварії дізнався що воно не дійсне.

У зв`язку із повним визнанням вини обвинуваченим, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, та доказів, які підтверджують розмір процесуальних витрат та речових доказів.

Судом у ході судового провадження безпосередньо досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення, належність та допустимість, яких ніким не оспорюється, а саме: документи, що характеризують особу обвинуваченого (а.с. 69-69, 72-73, 103-106, 110); постанову про визнання речовими доказами від 11.06.2024, від 12.06.2024 ( а.с. 74, 75); ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області про накладення арешту на транспортний засіб марки «MAZDA626» з реєстраційним номером НОМЕР_2 від 14.06.2024 (а.с. 76); ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області про накладення арешту на посвідчення водія серія НОМЕР_3 , видане органом ТСЦ 8042 на прізвище ОСОБА_4 , дата видачі 21.12.2022, термін дії до 21.12.2024 (а.с. 85); висновок судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/102-24/11671-ІТ від 09.07.2024 ( а.с. 89-92); висновок судової технічної експертизи документів №1996/2421 від 27.06.2024 (а.с. 91-100), висновок інженерно-транспортної експертизи за напрямком дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод №СЕ-19/102-24/12213-ІТ від 24.06.2024 (а.с. 104-107), висновок судово-медичної експертизи №55 від 22.07.2024 (а.с. 109-110)

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, яке йому інкриміновані доведена повністю.

Виходячи із вимог ст. 337 КПК України, зокрема з того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого є правильною, оскільки останній вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 4 ст.358 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України№7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У п. 20, п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого.

Так, у відповідності до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, скоєні обвинуваченим є нетяжкими злочинами, правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК є необережним злочином.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання суд вважає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд також враховує вік обвинуваченого, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше в силу ст. 89 КК України несудимий (а.с.76), на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває; за медичною допомогою до лікаря – психіатра не звертався (а.с.74,75), за місцем проживання скарг на нього не надходило, за місцем служби характеризується негативно (а.с.79), після скоєння правопорушення надавав допомогу потерпілому, останній претензій до обвинуваченого немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого

З досудової доповіді складеної Гайсинського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області від 25.10.2024 слідує, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства.

На думку органу пробації, застосування соціально виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи, спрямованих на запобігання вчиненню кримінальних правопорушень повторно, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку прокурора, який просить призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді штрафу в межах санкції статті у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, та за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді штрафу в межах санкції статті у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд приходить до висновку, що покарання, достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому, за вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, слід призначити покарання у виді штрафу, визначеного в межах санкції зазначеної статті з позбавленням права керування транспортними засобами. За вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України слід призначити покарання у виді штрафу, визначеного в межах санкції зазначеної статті.

Остаточне покарання призначити з врахуванням положень ч. 1  ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов не заявлявся.

Майнова шкода не завдана.

У межах даного кримінального провадження проведено експертизи ( а.с. 88, 101, 103), витрати за результатами яких становлять 9087,36 гривень та у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави у повному обсязі.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

При цьому суд враховує, що автомобіль «MAZDA626», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску, сірого кольору, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 зареєстрований за ОСОБА_7 . Однак відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №8242/23/001199 від 02.07.2023 ТОВ «КМВ-АВТО», діючи як комісіонер на підставі договору комісії №8242/23/001199 від 01.07.2023 укладеного із власником транспортного засобу, продало обвинуваченому вказаний автомобіль. При цьому за умовами договору передача транспортного засобу від продавця до покупця здійснюється після повної оплати вартості майна та оформляється відповідним актом. Враховуючи те, що передача транспортного засобу обвинуваченому відбулася, суд приходить до висновку, що  автомобіль слід повернути обвинуваченому.

Арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні згідно ч. 4 ст. 174 КПК України  скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 100, 124, 126, 174, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286 та ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1  ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 9087,36 грн. (дев`ять тисяч  вісімдесят сім гривень тридцять шість  копійок)з яких: за проведення інженерно-транспортної експертизи за напрямком дослідження технічного стану транспортних засобів у розмірі 2650,48 грн; за проведення судової технічної експертизи документів – 4543,68 грн; інженерно-транспортної експертизи за напрямком дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод -1893,20 грн.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.06.2024 на автомобіль «MAZDA626» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , 1989 року випуску, сірого кольору - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області  від  14.06.2024  напосвідчення водія серія НОМЕР_3 , видане органом ТСЦ 8042 на прізвище ОСОБА_4 , дата видачі 21.12.2022, термін дії до 21.12.2024 – скасувати.

Речові докази:

- автомобіль «MAZDA626», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску, сірого кольору, повернути обвинуваченому.

- посвідчення водія серія НОМЕР_3 , видане органом ТСЦ 8042 на прізвище ОСОБА_4 , дата видачі 21.12.2022, термін дії до 21.12.2024, знищити.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1