ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

27.09.06                                                                                           Справа  № 7/38-21/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу гр.ОСОБА_1

на ухвалу  господарського суду Львівської області від 29.06.2006р. 

у справі         № 7/38-21/11

про визнання банкрутом ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат”, м.Львів,

з участю представників :

від скаржника -ОСОБА_1

від боржника  -   Олексів Н.М.

          В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.06.2006р. у справі № 7/38-21/11 (суддя Білоус Б.О.) про банкрутство ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат”, м.Львів відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення кредиторських вимог до ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат”.

          Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник -гр.ОСОБА_1 подала до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у визнанні кредитоських вимог до боржника, оскільки заявлені вимоги стосуються коштів внесених на викуп підприємства і не є пайовими вкладами, які були предметом розгляду у 2002 році, а тому посилання суду в оскаржуваній ухвалі на ухвалу господарського суду Львівської області від 28.03.2002р. є необгрунтованим. Крім того, як зазначає скаржник, інші заявники з аналогічними вимогами судом першої інстанції раніше визнавались кредиторами банкрута у повному обсязі. 

          Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.   В провадженні господарського суду Львівської області знаходилась справа № 7/38-21/11 про банкрутство ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат”, м.Львів, порушена ухвалою суду від 11.01.2002р. за заявою ДПІ у Личаківському районі м.Львова.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.03.2002р. в зв”язку з опублікуванням оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат” було затверджено реєстр вимог кредиторів, куди вимоги заявника були включені в розмірі 19 944,00 грн.

          Ухвалою господарського суду від 01.08.2002р. на підставі клопотання комітету кредиторів боржника -ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат” було відкрито процедуру санації, призначено керуючого санацією арбітражного керуючого ОСОБА_2  та визначено санатора (інвестора). Ухвалами суду строк санації продовжувався.

          На підставі рішення комітету кредиторів ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат” (протокол від 23.06.2004р.) господарським судом Львівської області винесено постанову від 24.06.2004р., якою постановлено припинити процедуру санації ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат”, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2.

          У відповідності до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в газеті „Голос України” від 31.07.2004р. були опубліковані відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

          19.06.2006р. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Львівської області із заявою про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 5 898,00 грн. Свої вимоги обгрунтовує тим, що була працівником банкрута -ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат” та при викупі майна підприємства, під час приватизаційних процесів, внесла грошові кошти.

          Вказана заява судом правомірно незадоволена з огляду на наступне:

          У відповідності до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов”язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов”язкових платежів). До складу грошових зобов”язань боржника не зараховується недоїмка (пеня і штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов”язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров”ю громадян, зобов”язання з виплати авторської винагороди, зобов”язання перед засновниками (учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі.

          Як стверджує скаржник та у відповідності до представленої копії акціонерно-пайової книжки, нею внесено у 1991 році 5000 крб. при приватизації підприємства. Таким чином гр.ОСОБА_1  набула прав та обов”язків учасника ЗАТ „Львівський м”ясокомбінат” в межах свого вкладу, оціненого в карбованцях, що становить частку учасника у статутному фонді підприємства. Разом з тим вимоги кредитора-члена трудового колективу щодо повернення внесків до статутного фонду підприємства як такі, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не є поточними, повинні заявлятись в межах вимог ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення поровадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов”язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

          У відповідності до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За так?их обставин, доводи скаржника? зазначені в апеляційній скар?зі, апеляційним судом не визна?ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК Україн?и для скасування оскаржуваної ухвали.

          На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Ухвалу господарського суду Львівської області від 29.06.2006р. у справі № 7/38-21/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий       суддя                                                                 Михалюк О.В.

суддя                                                                                                Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                                Мельник Г.І.