ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/328/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С.
при секретаріЛєскіні М.С.
за участю:
представника позивача Васильченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року Петропавлівська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулася до суду з позовною заявою до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 та просила стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 на користь держави суму податкового боргу в розмірі 64457,85 грн., зокрема:
45939,01 грн. з податку на додану вартість;
1222,43 грн. по податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю;
17296,41 грн. по податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позову зазначено, що під час здійснення господарської діяльності відповідачем допущено виникнення податкового боргу з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та податку з доходів фізичних осіб, який, станом на 18.11.2010 року складає 64457,85 грн.
Відповідач надав суду письмові заперечення в яких зазначає, що на підставі акту перевірки №12/170-2167824092 від 16.02.2010 року та в результаті адміністративного оскарження, позивачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001981740/3 від 13.07.2010 року на суму 3072,87 грн., №0004121740/3 від 13.07.2010 року на суму 14223,54 грн., №0001991740/3 від 13.07.2010 року на суму 39744,00 грн., №0004131740/3 від 13.07.2010 року на суму 538,30 грн., №0004151740/3 від 13.07.2010 року на суму 103,22 грн., які на думку відповідача, винесені з порушенням чинного законодавства та ґрунтуються тільки на припущеннях.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позові.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 зареєстрований Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 27.10.2000 року та перебуває на обліку у позивача згідно довідки від 30.10.2000 року за № 438.
Петропавлівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт №12/170-2167824092 від 16.02.2010 року.
За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2010 року №0001991740/0, від 27.02.2010 року №0001981740/0, від 01.03.2010 року №0002001740/0, від 01.03.2010 року №0002011740/0, від 01.03.2010 року №0002021740/0 на загальну суму 45972,89 грн.
В ході адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем, ДПА у Дніпропетровській області своїм рішенням від 04 червня 2010 року залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 27.02.2010 року №0001981740/0 та №00019991740/0, а скаргу відповідача в цій частині без задоволення; збільшила на 14223,5 грн. суму податкового зобов’язання у податковому повідомленні-рішенні від 27.02.2010 року №0001981740/0; скасувала податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року №0002021740/0 в частині 1103,91 грн.; скасувала податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року №0002001740/0 в частині 1376,99 грн.; скасувала податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року №0002011740/0 на суму 33,60 грн.
ДПА України своїми рішеннями від 07.07.2010 року та 06.08.2010 року залишила скаргу відповідача без задоволення.
13.07.2010 року позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001981740/3 на суму 3072,87 грн., №0004121740/3 на суму 14223,54 грн., №0001991740/3 на суму 39744,00 грн., №0004131740/3 на суму 538,30 грн., №0004151740/3 на суму 103,22 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 31.07.2010 року та в судовому порядку не оскаржені.
Таким чином, сума заборгованості в розмірі 57681,94 грн. є узгодженою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість минулих років з податку на додану вартість в сумі 5656,71 грн. та по податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності в сумі 1119,20 грн. матеріалами справи не підтверджена, про що позивачем не заперечувалось. Крім того, у зв’язку з тим, що пеня розрахована на весь борг і позивач не зміг довести, яка саме сума пені нарахована на борг, крім боргу за минулий період, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України, а їх невиконання і є порушенням державних інтересів.
При вирішенні судом спору по суті позовних вимог встановлено, що статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 2 цього закону завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 23 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 зазначеного вище закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 4 ст.70 КАС України зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з ФОП ОСОБА_4(код ДРФОУ НОМЕР_1) на користь держави суму податкового боргу в розмірі 57681,94 гривні, зокрема:
- податковий борг з податку на додану вартість в сумі 40282,30 гривень(р/р 31114029700235, банк одержувача: УДК у Дніпропетровській області МФО 805012, код платежу 3014010100);
- податковий борг по податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 103,23 гривні(р/р 33217801700240, банк одержувача: УДК у Дніпропетровській області МФО 805012, одержувач місцевий бюджет Дмитрівська селищна рада, код платежу 5011010200);
- податковий борг по податку з доходів фізичних осіб(р/р 33218800700240, банк одержувача: УДК у Дніпропетровській області МФО 805012, одержувач місцевий бюджет Дмитрівська селищна рада, код платежу 5011010101).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14 червня 2011р.
Суддя
О.С. Луніна