ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3045/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С.
при секретаріЛєскіні М.С.
представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 2а/0470/3045/11 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області в особі начальника Діденко Леоніда Васильовича про визнання про визнання незаконними дій, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2011 року ФОП ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просила:
- визнати незаконними дії начальника Управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області Діденка Леоніда Васильовича щодо зобов`язання сплатити до УПФУ суму внесків у сумі 757, 14 гривень;
- визнати незаконною та необов`язковою до виконання вимогу від 26 січня 2011 року №46Ф про сплату недоїмки зі стахових внесків, фінансових санкцій та пені на загальну суму 757,14 гривень.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на ЗУ «Про державну підтримку малого бізнесу», ЗУ «Про систему оподаткування», Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» та зазначив, що відповідно до цих нормативно-правових актів він звільнений від сплати мінімального страхового внеску, а отже вимога від 26 січня 2011 року №46Ф була висунута відповідачем безпідставно, необґрунтовано та неправомірно.
Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать потові повідомлення наявні в матеріалах справи.
26.05.2011 р. від відповідача надійшло клопотання в якому він проти позову заперечував та просив розглянути дану справу без участі його представника.
Тому у відповідності до ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги залишити без задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В02 № 552131.
26.01.2011 року Управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області позивачу було винесено вимогу № 46Ф про сплату боргу у розмірі 757,14 гривень, як доплата до мінімального страхового внеску за жовтень, листопад, грудень 2010 року, у зв`язку з внесеними змінами до ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування»від 08.07.2010 року.
Так, 08.07.2010 був прийнятий ЗУ «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№ 2461-VI.
Зазначеним законом п. 8 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»було викладено у такій редакції а саме, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Положення ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»зазначають, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач, як суб`єкт підприємницької діяльності, підлягає загальнообов`язковому пенсійному страхуванню.
Згідно з абз. 3 п.1 ст.13 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Приписи п.п. 1, 5 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 08.07.2010 року декларують, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Положення ч.1 ст. 8 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»закріплюють, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього ж закону, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Тобто, позивач, як платник єдиного податку, повинен здійснювати доплату до мінімального страхового внеску та керуватись при цьому пенсійним, а не податковим законодавством.
Також, позивач в своєму позові посилається на Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства», але суд вважає данні посилання позивача помилковими, оскільки Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»має вищу юридичну силу ніж Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні вимоги від 26 січня 2011 року №46Ф діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області в особі начальника Діденко Леоніда Васильовича про визнання про визнання незаконними дій - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя
О.С. Луніна