ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3885/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Луніної О.С.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в інтересах Південної МДПІ у м. Кривому Розі до ТОВ «Магнат» про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Магнат», в якому просив прийняти постанову про стягнення коштів з рахунків відповідача в банках, обслуговуючих відповідача в рахунок погашення податкового боргу на користь бюджету податкову заборгованість у вигляді земельного податку з юридичних осіб за землю в сумі 2985,75 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що заборгованості по податку на землю в сумі 2985,75 грн. виникла внаслідок несплати відповідачем узгодженої суми податкових зобов’язань відповідно до наданих податкових декларацій.
Від представника позивача надійшло клопотання, в якому він зазначив, що позовні вимоги викладені у позові підтримує у повному обсязі та просить розглянути дану справу у порядку письмового провадження.
Відповідач, про судове засідання, призначене на 31 травня 2011 року, повідомлений заздалегідь, що підтверджується поштовими повідомленнями в матеріалах справи, але в судове засідання не з`явився.
Враховуючи неявку сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків –відповідачем у даній адміністративній справі –частини податкового боргу по податку за землю, який виник до набрання чинності, а частина податкового боргу, яка виникла після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи слід застосовувати норми раніше діючого законодавства та норми Податкового кодексу України.
Спеціальними законами, які визначають статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обов’язки платників податків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», чинний як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи, Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України ( який набрав чинності з 01.01.2011р.) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Магнат»зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 12.10.2004 як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та обов’язкових платежів у Південній МДПІ м. Кривого Рогу, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру станом на 03.02.2011р.
Відповідачем було подано до податкової інспекції податкову декларацію №2977 від 27.01.2011 року в якій відповідач самостійно визначив до сплати загальну суму земельного податку. На підставі даної декларації 30.12.2010 та 30.01.2011 року позивачем, в результаті несплати в установлені строки самостійно задекларованих сум, нараховано податкові зобов`язання на загальну суму 2985,75 гривень, що включає в себе пеню у розмірі 6,07 гривень.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш (чинного на момент виникнення правовідносин) передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України № 2181-Ш, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Статтею 1 Закону України № 2181-Ш визначено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення податкового боргу, платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно по 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірі, встановлених Податковим кодексом України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій ( стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Аналогічна норма міститься і в п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Законом України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що земельний податок є обов’язковим платежем, а платниками податків та зборів (обов’язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі) у встановлені законом строки.
У відповідності до п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Станом на 25.02.2011 року відповідачем сума податкового бору по земельному податку не сплачена, що підтверджується довідкою розрахунків з бюджетом наданої позивачем. У судове засідання доказів сплати податкового боргу самостійно визначеного в податкових деклараціях по земельному податку відповідач суду не надав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в інтересах Південної МДПІ у м. Кривому Розі до ТОВ «Магнат» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з коштів ТОВ «Магнат» (ЄДРПО 32040107, р/р 260023010111243 ПАТ «Банк Столиця» МФО 380623, р/р 2600100014701 Філія АТ «Укресімбанк», МФО 323389) податковий борг з земельного податку у розмірі 2985,75 гривень на користь бюджету (р/р № 33216811700026, код платежу 13050100, одержувач: відділення Державного казначейства Центрально-Міського району у м. Кривому Розі, ОКПО 24237497, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.С. Луніна