КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011                                                                                           № 06/26/55/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:            Мальченко  А.О.

          Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.06.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року

по справі №06/26/55/2011 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом          відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз»

до          1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Інспекція Державного архітерктурно-будівельного контролю у Черкаській області

2. Комунальне підприємство «Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації»

про          примусове вчинення дій по перенесенню підземного газопроводу,-

ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року по справі №06/26/55/2011 задоволено повністю позов відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та  фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інспекції Державного архітерктурно-будівельного контролю у Черкаській області та КП «Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації» про примусове вчинення дій по перенесенню підземного газопроводу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року по справі №06/26/55/2011 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач-1 посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року по справі №06/26/55/2011, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

ВАТ «Черкасигаз» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року у справі №06/26/55/2011 відмовити повністю, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях і надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, які викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Черкасько області від 11.03.2011 року по справі №06/26/55/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

В судове засідання представники відповідача-2 та третіх осіб не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Проте, від КП «Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації» надійшло клопотання №988 від 20.04.2011 року про розгляд справи без участі їх представника. Однак, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з’явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача та відповідача-1, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта від 20.03.2007 року працівниками ВАТ «Черкасигаз» було виявлено забудову підземного та надземного газопроводу низького тиску до топочної ПП ОСОБА_2 (а.с. 16).

Згідно з твердженнями позивача, газопровід низького тиску діаметром 57 мм був прокладений у 1980 році від місця врізки – вулиці Ільїна до топочної тієї частини нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що між Черкаською міською радою та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2009 року за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_1, загальною площею 1 016,0 м2 (а.с. 24).

Звертаючись до суду із даним позовом, ВАТ «Черкасигаз» зазначило, що відповідачами побудовано заклад харчування для приготування їжі (шашлику), яке збудоване самовільно без відповідного дозволу уповноваженого органу місцевого самоврядування, будівництво не погоджено з відповідними службами міста, зокрема ВАТ «Черкасигаз», що є грубим порушенням п. 4.3.15 Правил безпеки системи газопостачання України.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, керуючись ст.1163 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому їх слід задовольнити та зобов’язати ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 усунути перешкоду в обслуговуванні ВАТ «Черкасигаз» підземного газопроводу низького тиску, який проходить по земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Черкаси, шляхом перенесення газопроводу низького тиску.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в обслугованні ВАТ «Черкасигаз» підземного газопроводу низького тиску, який проходить по земельній ділянці АДРЕСА_1, що є у приватній власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, шляхом перенесення газопроводу низького тиску, враховуючи наступне.

Так, при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі для побудови спірної тимчасової будівлі зобов’язані були звернутися із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, оскільки у відповідності до діючого законодавства на момент його встановлення тимчасової будівлі намету такої вимоги не було.

Судова колегія вважає помилковим посилання суду першої інстанції на статтю 396 ЦК України, згідно якої, особа, що має речове право на чуже майно, має право на захист цього права.

Стаття 395 ЦК України встановлює - речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння чужим майном виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно ст.ст. 401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем – ВАТ «Черкасигаз» не надано належних доказів та допустимих доказів з приводу належності позивачу будь-яких речових прав на земельну ділянку відповідачів.

Одночасно, місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку, як і договір купівлі-продажу земельної ділянки не містять відомостей про існування газопроводу на відповідній земельній ділянці.

Згідно з доводами відповідача-1 спірний газопровід ОСОБА_2 не використовується. Даний факт також підтверджується наявним в матеріалах справи актом на відключення газу №382 від 19.05.2009 року (а.с. 25).

Окрім того, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що ФОП ОСОБА_2 не виконала зобов’язань по перенесенню газопроводу низького тиску, що брала на себе гарантійним листом від 13.11.2008 року.

Стаття 560 ЦК України визначає поняття гарантії. Так, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Зобов’язання ОСОБА_2 щодо перенесення за власний рахунок газопроводу зі своєї земельної ділянки не встановлено договором, законом чи судовим рішенням, а тому вищевказаний гарантійний лист не може бути підставою для виникнення такого зобов’язання.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що  позовна вимога позивача про зобов’язання відповідачів примусово виконати обов’язок в натурі, шляхом здійснення переносу газопроводу низького тиску не відповідає встановленим законом, зокрема ст.ст. 15, 16 ЦК України, способам захисту цивільних прав та інтересів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Обов’язковою умовою для звернення будь-якої особи до господарського суду є наявність порушення прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи. Наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно норм статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій ст. 4 ЦПК України та інших законах України, у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, це є його правом і у суду відсутні підстави впливати на волю позивача.

У даному випадку позивачем заявлені позовні вимоги про зобов’язання відповідачів примусово виконати обов’язок в натурі шляхом здійснення переносу газопроводу низького тиску за власний рахунок.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не встановив зв’язку між наявністю порушеного права і відповідність способу захисту такого порушеного права, обраного позивачем.

Таким чином, під час розгляду даної справи по суті суду першої інстанції слід було врахувати, що права позивача не підлягають саме захисту шляхом задоволення позовних вимог про зобов’язання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 примусово виконати обов’язок в натурі шляхом здійснення переносу газопроводу низького тиску за власний рахунок.

До того ж, судом першої інстанції не досліджено факт наявності правових підстав обов’язку відповідачів щодо здійснення переносу газопроводу низького тиску за власний рахунок, чим порушено ч. 2 ст. 14 ЦК України, яка встановлює, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Разом з цим, при прийнятті оскажуваного рішення, господарський суд Черкаської області при вирішенні справи не врахував змін до позовних вимог, які були подані позивачем 15.02.2011 року, чим порушив вимоги ст. 83 ГПК України, згідно якої господарський суд при прийнятті рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання у матеріалах справи не міститься.

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про уточнення позовних вимог ВАТ «Черкасигаз» просило суд зобов’язати відповідачів примусово виконати обов’язок в натурі шляхом здійснення переносу газопроводу низького тиску. У резолютивній частині оскаржуваного рішення місцевим господарським судом вирішено зобов’язати ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 усунути перешкоду в обслуговуванні ВАТ «Черкасигаз» підземного газопроводу низького тиску, який проходить по земельній ділянці АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про примусове вчинення дій по перенесенню підземного газопроводу - відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року у справі № 06/26/55/2011  - задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року у справі № 06/26/55/2011  скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про примусове вчинення дій по перенесенню підземного газопроводу - відмовити повністю.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 42,50 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

5.          Матеріали справи № 06/26/55/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г.

Судді                                                                                          Мальченко  А.О.

                                                                                          Гаврилюк О.М.