КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2008 № 12/603-26/319
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Гарник Л.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Маловічка Р.Ю., дов. №319д від 08.01.2008 року
від відповідача - Насадюк І.В., дов №02-14/109 від 26.12.2007 року,
Айвазян О.Ю., дов. № 02-14/120 від 30.01.2008 року
від третьої особи - не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2007
у справі № 12/603-26/319 (Пінчук В.І.)
за позовом Державне підприємство "Агентство з реконструкції заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до Державна акціонерна компанія "Хліб України"
третя особа ВАТ "Перебудова"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 17158,62 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2006 року у справі№ 12/603 позов Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі - позивач) до Державної акціонерної компанії “Хліб України” (далі – відповідач) про стягнення 17 158,62 грн. задоволено повністю.
З відповідача на користь позивача стягнуто 17 158,62 грн. заборгованості, 172 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року у справі №12/603 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2006 року у справі № 12/603 без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2007 року у справі № 12/603 касаційну скаргу відповідача задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2006 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року скасовані, з тих підстав, що господарськими судами при вирішенні спору не взято до ува ги, що відповідно до п. п. 1.1 п. 1 акта передачі-приймання дебіторської забо ргованості до розподільчого балансу між ДАК "Хліб України" та Державним підприємством "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" від 31.07.2003 року дебіторська заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 року №977 на суму 90 325 грн. (додаток №1, №2) не підтвердже на необхідною первинною документацією, а в наявному в матеріалах спра ви реєстрі дебіторської заборгованості права вимоги, за якою передається Державному підприємству "Агентство з реструктуризації заборгованості під приємств агропромислового комплексу" по розподільчому балансу (додаток №1 до акта приймання-передачі дебіторської заборгованості від 31.07.2003 року — а.с. 12-13) відсутній такий дебітор як ЗАТ "Перебудова” (третя особа); будь-які інші додатки до акта передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК "Хліб України" та Державним підприємством "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" від 31.07.2003 року в матеріалах справи відсутні. Крім того судами не витребувано і не досліджено будь-якої первинної документації щодо спірної суми 17 158, 62 грн. – заборгованості ВАТ “Перебудова” внаслідок не проведення розрахунків з відповідачем за отримані паливно-мастильні матеріали.
Справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2007 року позов Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до Державної акціонерної компанії “Хліб України” про стягнення 17 158,62 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 17 158,62 грн. заборгованості, 172 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2007 року у справі № 12/603-26/319 та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на невірне застосування судом до спірних правовідносин положень законодавства щодо відступлення права вимоги, оскільки зобов’язання між позивачем та відповідачем виникли не підставі адміністративного акта, а не на підставі угоди. Крім того, скаржник зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про погашення третьою особою заборгованості перед відповідачем.
Копію платіжного доручення, на яке посилається позивач, апелянт не вважає належним доказом, оскільки останнє не містить призначення платежу, а оригінал зазначеного доручення судом не оглядався.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції повністю дослідив матеріали справи, дав належну оцінку доказам та прийняв правильне та абсолютно законне рішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Постановою КМ України від 15.05.2003 року № 690 ”Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” було утворене Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” та віднесено до сфери управління МАП України.
На виконання п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 року № 690 між позивачем та відповідачем було підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003 року та акт прийому-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003 року, що були погоджені протоколом від 02.09.2003 року № 5 Урядової комісії з реструктуризації ДАК "Хліб України", відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально - технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 року №977.
В тому числі до позивача перейшло право вимоги до ВАТ "Перебудова" щодо заборгованості у розмірі 17 158, 62 грн., що виникла внаслідок неповернення розрахунків за отримані паливно-мастильні матеріали відповідно до постанови КМУ від 03.09.1997 року № 977(додаток № 1 до акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 року).
Як вбачається з наданих третьою особою на вимоги ухвали апеляційного суду документів, на виконання Постанови КМ № 977 від 03.09.1997 року ВАТ “Перебудова” одержало аміачну селітру в кількості 56, 9 тон, суперфосфат в кількості 12, 6 тон на загальну суму 17 158, 62 грн., що зафіксовано в акті-звірки розрахунків за поставлені ДАК “Хліб України” матеріальні цінності, засвідченому господарством, ДАК “Хліб України”, повіреним заготівельним підприємством та облдержадміністрацією від 31.12.1999 року.
Позивачем було встановлено, що на рахунок відповідача надійшли від ВАТ "Перебудова" кошти в сумі 17 158, 62 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 245 від 28.11.2002 року з призначенням платежу “Оплата за минеральные удобрения Постановление КМ Украины № 977 от 03.09.1997 года”, належним чином завірена копія якого була надана третьою особою на вимогу ухвали суду.
Проплата була здійснена у 2002 року до підписання акту приймання-передачі дебіторської заборгованості від 31.07.2003 року.
Згідно ч.1 п.2 Акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003 року в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача. А в разі проведення розрахунку дебіторів з відповідачем після підписання розподільчого балансу, що зменшує суму дебіторської заборгованості, відповідач зобов’язаний протягом трьох банківських днів перерахувати грошові кошти на рахунок позивача в сумі, еквівалентній зменшенню дебіторської заборгованості.
Таким чином, в п. 2 зазначеного Акту передачі-приймання йдеться про два випадки проведення розрахунку дебіторів з ДАК “Хліб України”, а саме, ч. 1 п. 2 передбачає, що проведення розрахунку відбулось до підписання розподільчого балансу і зазначений факт виявлено після його підписання, ч. 2 п. 2 передбачає, що проведення розрахунку відбулось після підписання розподільчого балансу.
17.03.2006 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 411 про сплату боргу, яку відповідач отримав 18.03.2006 року, однак останній не надав відповіді на вказаний лист, суму боргу не сплатив.
Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття постанови КМ України від 15.05.2003 року № 690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.2003 року, так і чинного законодавства при виділі права та обов'язки переходять до новостворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли саме на підставі адміністративного акту – Постанови КМ України від 15.05.2003 року № 690.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості, адміністративні акти є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов’язків.
Адміністративний акт є владно-організаційним актом. Специфікою цивільних правовідносин, що породжуються адміністративними актами, є те, що органи, які прийняли вказані акти, часто не є суб’єктами цих відносин. Акт породжує адміністративне право відношення між органом управління, який видав акт, і особам, яким цей акт адресований. Цивільні ж відносини, засновані на цьому акті, складаються між вказаними особами.
Отже, прийняття Постанови КМ України від 15.05.2003 року № 690 викликало певні цивільно – правові наслідки – передачу відповідачем позивачеві права вимоги дебіторської заборгованості у зв’язку з виконанням Постанови КМ України від 15.05.2003 року № 690, що було оформлено Актом приймання-передачі від 02.09.2003 року.
Таким чином, в даному випадку адміністративний акт в сукупності з іншим юридичним фактом, таким як Акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003 року, утворили так званий фактичний склад, що породило певні зобов’язання: обов’язок відповідача передати, а позивача прийняти відповідно до розподільчого балансу дебіторську заборгованість, та обов’язок відповідача перерахувати отримані суми на рахунок позивача в разі проведення розрахунку дебіторів.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
А згідно зі ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до чинного законодавства, а саме, ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України су'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Таким чином, оскільки відповідно до ч. 1 п. 2 Акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003 року відповідач, за умови виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з ДАК “Хліб України”, зобов’язаний перерахувати протягом місяця отримані суми на рахунок позивача, і позивачем надано належні докази того, що дебіторська заборгованість в розмірі 17 158, 62 грн. була перерахована третьою особою на користь ДАК “Хліб України”, а вимога позивача № 411 від 17.03.2006 року до відповідача про сплату боргу залишена останнім без реагування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 17 158, 62 грн. заборгованості.
Проте, оскільки відносини щодо передачі позивачу дебіторської заборгованості виникли внаслідок реорганізації ДАК "Хліб України" на підставі адміністративного акта — постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.2003 р. №690 "Про утворення державного під приємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агро промислового комплексу", тобто є наслідком виконання виданого розпоря дження (абз. 8 п. З Постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.2003 року № 690), колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відступлення права вимоги, хоча дане зауваження не змінює суті прийнятого рішення.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2007 року у справі № 12/603-26/319 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” без задоволення.
2.Матеріали справи № 12/603-26/319 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Гарник Л.Л.
Пантелієнко В.О.
05.02.08 (відправлено)