КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.01.2008                                                                                           № 33/217

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Абідіна В.М. – представник (дов. №38 від 14.01.2008);

 від відповідача - Євсєєв В.В. – адвокат (дов. б/н від 01.01.2007),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮВС”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2007

 у справі № 33/217  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮВС”

             

                       

 про                                                  стягнення 60374,70 грн.

 

На підставі ст. ст. 77, 99 ГПК України в засіданні суду 18.12.2007 була оголошена перерва до 15.01.2008.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.2007 у справі №33/217 позов задоволено повністю. За рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 56 794,32 грн. основного боргу, 4 867,20 грн. пені, 2 063,27 грн. 3% річних, 636,19 грн. державного мита на 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване тим, що: на виконання умов договору купівлі-продажу № 45/3-КЧ від 05.07.2006 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проти факту поставки товару відповідач не заперечує; вказаним договором передбачено застосування вексельної форми розрахунку між сторонами (п. 4.1.2 договору); місцевим господарським судом було встановлено, що в порушення п. 4.1.2 договору відповідач не передав позивачу простий вексель по акту приймання-передачі на суму 56 794,32 грн. в строк, встановлений в договорі; місцевий господарський суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що ним був виписаний вексель відповідно до умов договору, оскільки відповідач не надав суду оригінал векселя, ксерокопія векселя не була прийнята судом в якості належного доказу; посилання відповідача на те, що позивач відмовився від прийняття векселя та підписання акту приймання-передачі також не прийнято місцевим господарським судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження надсилання позивачу векселя (чек, опис вкладення, кур’єрська доставка), доказів передачі векселя нотаріусу; відповідач відповідно до ст. 10 Закону України „Про обіг векселів в Україні” зобов’язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, однак, відповідачем не надано суду витягу з реєстру виданих векселів, а отже факт видачі відповідачем позивачу векселя є недоведеним; враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення саме грошових коштів у розмірі 56 794,32 грн. з відповідача є законною та обґрунтованою, оскільки відповідач не виконав зобов’язання щодо розрахунку за поставлений товар шляхом видачі векселя у встановлений строк, тому позивач міг звернути стягнення як на грошові кошти, так і видачу векселя; крім того, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 063,27 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та в частині стягнення пені згідно із ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України у розмірі 4 867,20 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 у справі № 33/217 повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що у нього на сьогоднішній день відсутній обов’язок здійснювати розрахунок за договором № 45/3-КЧ в безготівковому чи готівковому порядку, оскільки відповідно до умов договору № 45/3-КЧ від 05.07.2006 у відповідача існує лише обов’язок оплатити товар шляхом передачі векселя на суму боргу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі основного боргу є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Заявник посилається на те, що жодних вимог від позивача про передачу векселя відповідно до п. 4 договору № 45/3-КЧ відповідачу не надходило, позивач не направив свого повноважного представника для оформлення та підписання акту приймання-передачі векселя, в свою чергу, відповідач здійснив всі необхідні дії для виконання свого договірного зобов’язання по видачі векселя як-то: виписав вексель відповідно до умов договору № 45/3-КЧ; підписав акт приймання-передачі векселя, однак, не мав можливості передати вексель через нез’явлення представника позивача. Враховуючи викладене, на думку заявника, у відповідача відсутня вина у невиконанні зобов’язання по передачі векселя відповідно до ст. 613 ЦК України у зв’язку з простроченням кредитора (позивача), а отже і відсутні підстави для нарахування та стягнення пені.

Таким чином, на думку заявника, позивач відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів, що у відповідача існує обов’язок щодо сплати позивачу суми основного боргу у грошовій формі, оскільки договором № 45/3-КЧ передбачено виключно обов’язок відповідача здійснити оплату шляхом передачі векселя на суму заборгованості.

14.12.2007 через канцелярію суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому відповідач просив суд залучити до матеріалів справи наступні документи: завірену печаткою та підписом керівника відповідача копію простого векселя № 320627 2011 від 14.07.2006; копію акту приймання-передачі векселів від 14.07.2006 та витяг з реєстру виписаних векселів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне: позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором № 45/3-КЧ від 05.07.2006, здійснивши 10.07.2006 поставку засобів захисту рослин, наведених у специфікації № 1 від 05.07.2006, що є невід’ємною частиною даного договору; товар отримано відповідачем, про що свідчать докази, наявні в матеріалах справи, даний факт відповідачем не заперечується; натомість, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку з позивачем в порядку та строки, визначені договором; позивач заперечує проти тверджень відповідача, що у позивача відсутні підстави для стягнення грошових коштів, оскільки сторонами в договорі передбачено саме застосування вексельної форми розрахунку між сторонами; позивач наголошує, що розрахунок із застосуванням векселя не був проведений, а враховуючи те, що строк платежу по векселю встановлювався на 28.02.2007, то передача векселя після цього терміну вже не є доцільною, навіть у випадку і видання такого векселя, після 28.02.2007 даний вексель не має вексельної сили і перетворюється у боргове зобов’язання, грошові кошти по якому можна отримати лише на підставі рішення суду; прострочка виконання зобов’язання боржником (відповідачем) є причиною того, що передача векселів втратила інтерес для кредитора (позивача), саме тому позивач на законних підставах вимагає стягнення з відповідача коштів, сума яких дорівнює вартості переданого товару; позивач заперечує і проти тверджень відповідача, що ним були вчинені всі дії для виконання зобов’язання по передачі векселя, оскільки оригінал векселя не був представлений в судовому засіданні, так само як і не було надано доказів надсилання векселя позивачу (чек, опис вкладення до поштового відправлення, докази передачі векселя нотаріусу); позивач зазначає, що дата передачі векселя фактично є датою розрахунку по зобов’язанням, які відповідач порушив і має сплатити передбачені договором та чинним законодавством пеню та 3% річних.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросфера” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою № 451 від 16.07.2007 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮВС” (далі – відповідач) про стягнення 56 794,32 грн. основного боргу та 3 580,38 грн. пені.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, в якій просив суд стягнути з відповідача 56 794,32 грн. основного боргу, 4 761,39 грн. пені та 2 063,27 3% річних.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційний господарський вважає, що дане рішення підлягає зміні з огляду на наступне.

05.07.2006 між позивачем, за договором продавець, та відповідачем, за договором покупець, було укладено договір купівлі-продажу № 45/3-КЧ, за умовами якого покупець зобов’язався передати, а покупець – прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (далі - товар) відповідно до умов даного договору.

10.07.2006 на виконання умов договору № 45/3-КЧ позивачем була здійснена поставка відповідачу товару згідно із специфікацією № 1 від 22.08.2006, що є невід’ємною частиною укладеного договору, на загальну суму 70 992,90 грн.; товар отримано відповідачем на підставі видаткової накладної № 2962 від 10.07.2006 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМР № 776264 від 07.07.2006.

Таким чином, відповідно до умов договору № 45/3-КЧ позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар – засоби захисту рослин на суму 70 992,90 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Порядок розрахунків між сторонами визначено розділом 4 договору № 45/3-КЧ „Умови оплати”, зокрема, пунктами 4.1 та 4.2 закріплено: покупець сплачує вартість товару наступним чином: в строк до 07.07.2006 (включно) покупець зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок продавця 14 198,58 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 366,43 грн.; після поставки товару згідно специфікації № 1 покупець сплачує продавцю за допомогою вексельної форми розрахунку залишок заборгованості за товар; покупець повинен в строк 5 (п’яти) календарних днів після поставки всього товару передати продавцю один простий вексель по акту приймання-передачі векселя на суму 56 794,32 грн.; строк платежу за векселем – 28.02.2007.

Статтею 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем; умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Враховуючи те, що: факт здійснення позивачем відповідачу поставки товару є беззаперечним; розмір грошового зобов’язання відповідача перед позивачем дорівнює сумі платежу за векселем; умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів відображена сторонами у підпункті 4.1.2 пункту 4.1 договору № 45/3-КЧ, тобто, сторонами погоджено можливість виникнення між ними вексельних правовідносин.

В той же час необхідним є наявність двох юридичних фактів, які б слугували підставою виникнення вексельних правовідносин: складання векселя (його оформлення) та видання векселя як односторонній правочин.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 06.07.2006 перерахував на поточний рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 14 198,58 грн., однак, не вчинив односторонньої дії (оформлення та видача векселя), спрямованої на виникнення вексельних правовідносин. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у зв’язку з невидачею відповідачем позивачу векселя відповідно до умов договору № 45/3-КЧ грошове зобов’язання за договором купівлі-продажу № 45/3-КЧ не припинилося та підлягає обов’язковому виконанню.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, сторони погодили, що після поставки товару згідно із специфікацією № 1 покупець сплачує продавцю за допомогою вексельної форми розрахунку залишок заборгованості за товар; покупець повинен в строк 5 (п’яти) календарних днів після поставки всього товару передати продавцю один простий вексель по акту приймання-передачі векселя на суму 56 794,32 грн.; строк платежу за векселем – 28.02.2007.

Враховуючи те, що договірне зобов’язання з оплати боргу боржником, з яким було пов’язано видання векселя, не припиняється, а існує паралельно, відповідач в строк до 28.02.2007 повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 56 794,32 грн. на поточний рахунок позивача, або видати простий вексель за актом приймання-передачі, яким посвідчити своє безумовне грошове зобов’язання перед позивачем на суму 56 794,32 грн.

У випадку, коли правочином передбачено, що одна сторона передає товари, виконує роботи чи надає послуги, а інша з метою розрахунку видає (передає) або акцептує вексель на узгоджених сторонами умовах, зобов’язання з оплати цих товарів, робіт чи послуг вважаються виконаними при виконанні таких дій із векселем; якщо одна сторона передала товари, виконала роботи або надала послуги, а інша сторона не видала (не передала) чи не акцептувала вексель на узгоджених ними умовах, сторона, яка виконала зобов’язання за правочином, має право звернутися з вимогою про оплату (п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що жодних вимог від позивача про передачу векселя відповідно до п. 4 договору № 45/3-КЧ відповідачу не надходило, позивач не направив свого повноважного представника для оформлення та підписання акту приймання-передачі векселя, в свою чергу, відповідач здійснив всі необхідні дії для виконання свого договірного зобов’язання по видачі векселя як-то: виписав вексель відповідно до умов договору № 45/3-КЧ; підписав акт приймання-передачі векселя, однак, не мав можливості передати вексель через нез’явлення представника позивача. Враховуючи викладене, у відповідача відсутня вина у невиконанні зобов’язання по передачі векселя відповідно до ст. 613 ЦК України у зв’язку з простроченням кредитора (позивача), а отже і відсутні підстави для нарахування та стягнення пені відповідно до п. 7.3 договору № 45/3-КЧ.

Проте дані твердження відповідача не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки ані під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, ані під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, відповідачем відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України не надано доказів надсилання (вручення) позивачу векселя (чек поштового відділення зв’язку з описом вкладення до нього, кур’єрська доставка), доказів звернення до позивача з проханням направити повноважного представника для підписання акту приймання-передачі векселя, доказів передачі векселя нотаріусу. Навіть у випадку оформлення відповідачем векселя (оригінал векселя не був наданий суду для огляду), останній повинен довести факт його передачі позивачу або довести, що ним були вчинені всі необхідні дії для вчинення такої передачі, яка не відбулася через незалежні від нього обставини.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, твердження відповідача в апеляційній скарзі, що у нього на сьогоднішній день відсутній обов’язок здійснювати розрахунок за договором № 45/3-КЧ, оскільки відповідно до умов договору № 45/3-КЧ від 05.07.2006 у відповідача існує лише обов’язок оплатити товар шляхом передачі векселя на суму боргу є безпідставним. В свою чергу, апеляційний господарський суд підтримує висновок місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 56 794,32 грн. з відповідача є законною та обґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивача (уточнені) не обмежувались стягненням основної заборгованості, позивач також просив суд стягнути  з відповідача 4 761,39 грн. пені за несвоєчасну передачу векселя та 2 063,27 грн. 3% річних відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної передачі векселів, згідно з п. 4.1.2 договору, тобто несвоєчасного розрахунку за допомогою вексельної форми, покупець оплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунку.

Враховуючи те, що відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 договору № 45/3-КЧ відповідач повинен був передати позивачу вексель впродовж 5 днів після поставки всього товару (10.07.2006 (дата поставки товару) + 5 днів = 15.07.2006 (останній день належного виконання зобов’язання з передачі векселя), позивач нараховує пеню за 6 місяців відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, починаючи з 16.07.2006.

Колегія суддів, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, встановила, що період нарахування та розмір пені, відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства.

В той же час, колегія суддів не погоджується із зробленим позивачем розрахунком 3% річних, оскільки останнім невірно визначено період такого нарахування.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки останнім днем належного виконання грошового зобов’язання відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 договору № 45/3-КЧ є 28.02.2007, нарахування 3% річних за прострочку виконання грошового зобов’язання повинно починатися з 01.03.2007.

Із врахуванням зробленого апеляційним господарським судом перерахунку, розмір 3% річних за період з 01.03.2007 по 01.10.2007, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, складає 998,96 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 у справі №33/217 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮВС” (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; адреси фактичного місцезнаходження: 03062, м. Київ, провул. Червонозаводський, 2/13; 03062, м. Київ, вул. Стрийська, 3; п/р 26008169127001 в філії КБ „Приватбанк” м. Київ, МФО 320649; код ЄДРПОУ 21614404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; п/р 26009050522000 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005; код ЄДРПОУ 31320991) 56 794,32 грн. основної заборгованості, 4 761,39 грн. пені, 998,96 грн. 3% річних, 625,37 грн. державного мита та 115,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; п/р 26009050522000 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005; код ЄДРПОУ 31320991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮВС” (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; адреси фактичного місцезнаходження: 03062, м. Київ, провул. Червонозаводський, 2/13; 03062, м. Київ, вул. Стрийська, 3; п/р 26008169127001 в філії КБ „Приватбанк” м. Київ, МФО 320649; код ЄДРПОУ 21614404) 5,41 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 33/217 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді