РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2011 р. Справа № 5019/510/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі Водоп"ян О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 31.12.2010р.
від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 09.12.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баядера", м.Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Рівненської області
від 04.05.11 р. у справі № 5019/510/11 (суддя Павлюк І.Ю.)
за позовом Приватного підприємства "Баядера", м.Горлівка Донецької області
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Рівне
про стягнення 4643 грн. 52 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.05.2011р. у справі №5019/510/11 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Баядєра» до підприємця ОСОБА_3 про стягнення 4643,52 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- судом не з’ясовано, що під час приймання-передачі алкогольної продукції за договором поставки №2/31 від 01.12.2006р. видаткові накладні №389005 від 15.12.2010р.,№389211 від 16.12.2010р., №389212 від 16.12.2010р., №389214 від 16.12.2010р., №389216 від 16.12.2010р. підписали представники відповідача – Ярмольчук, Мельничук та Близнюк безпосередньо в торгових точках підприємця, які, на вимогу представника позивача поставити печатку на накладних, зазначили, що печатка знаходиться у підприємця ОСОБА_3, а іншої печатки для видаткових накладних не передбачено;
- на момент поставки товару відповідач не надав позивачу інформації про осіб, уповноважених на отримання товару;
- проведення відповідачем 27 січня та 23 лютого 2010 року часткового розрахунку за отриманий товар в сумі 1415,40 грн. свідчить про підтвердження ним факту виникнення зобов’язання з оплати отриманої алкогольної продукції.
Відповідач у письмовому відзиві від 21.06.2011р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що матеріали справи не містять доказів отримання товару відповідальною особою за спірними накладними, оскільки відсутні довіреності на отримання товару, складання яких передбачено Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. "Про затвердження інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції від 04.05.2011р. незаконним та необґрунтованим, у зв’язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 04.05.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з"ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2006р. між ПП "Бядєра" (постачальник) та підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки №2/31 (далі – договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (далі – товар) на умовах, визначених цим договором (а.с.9-10).
Відповідно до п.1.2 договору найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.
Як передбачено п.2.1 договору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних.
Згідно п.4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару, шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін. Покупець зобов'язується до моменту першої поставки надати постачальнику письмову інформацію про перелік осіб, уповноважених приймати товар, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів, якими зазначені матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на документі (накладних) про одержання товару. Така інформація оформлюється у вигляді додатку до даного Договору, який підписується керівником та головним бухгалтером Покупця та завіряється його печаткою. У випадку зміни/доповнення наданої інформації покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника до наступної поставки в порядку та з додержанням форми, передбаченими у даному підпункті (п.п.6.1.1 договору).
В п.п.6.1.2 зазначено, що у випадку недотримання покупцем умов п.п.6.1.1 п.6.1 договору постачальник вправі не здійснювати поставки товару покупцю до моменту надання ним інформації, зазначеної в п.п.6.2 п.6.1 договору.
Відповідно до п.6.2 та 6.3 договору у питаннях приймання-передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6, та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.66 р. № П-7. Оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.
31.12.2008р. сторони уклали додаткову угоду до договору поставки №2/31 від 01.12.2006р. (а.с.11), якою п.10.2 договору виклали в наступній редакції:
"Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., а відносно грошових зобов"язань до повного їх виконання. Якщо жодна із сторін письмово за 14 календарних днів не звернеться до іншої сторони стосовно припинення договірних відносин, то договір вважається автоматично пролонгованим ще на один рік."
Як вказує позивач, на підставі видаткових накладних №389005 від 15.12.2010р., №389211 від 16.12.2010р., №389212 від 16.12.2010р., №389214 від 16.12.2010р., №389216 від 16.12.2010р. він поставив відповідачу алкогольну продукцію на загальну суму 5777,82 грн. (а.с.12-16).
Оплату за отриману продукцію відповідач провів частково в сумі 1415,40 грн., в зв’язку з чим ПП "Баядєра" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_3 4362,42 грн. боргу, 136,66 грн. пені, 88,16 грн. 10% річних, 56,28 грн. інфляційних (а.с.2).
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 04.05.2011р. у позові відмовлено (а.с.53-55).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.) господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).
Згідно п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Як передбачено п.6 Інструкції, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
З огляду на викладене, належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару від позивача за видатковими накладними №389005 від 15.12.2010р., №389211 від 16.12.2010р., №389212 від 16.12.2010р., №389214 від 16.12.2010р., №389216 від 16.12.2010р. має бути саме довіреність на отримання зазначеного в накладних товару.
В матеріалах справи відсутня належним чином оформлена довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, видана підприємцем ОСОБА_3 на отримання алкогольної продукції від ПП "Баядєра".
Позивачем також не доведено, що осіб, якими прийнято товар, згідно накладних №389005 від 15.12.2010р., №389211 від 16.12.2010р., №389212 від 16.12.2010р., №389214 від 16.12.2010р., №389216 від 16.12.2010р., в яких відсутні відомості про посаду, повноваження, прізвище, ініціали особи, яка отримала товар, а також відсутній відбиток печатки підприємця ОСОБА_3, відповідач уповноважив на отримання товару в порядку, визначеному п.6.1.1 договору, оскільки оформлений згідно вказаного пункту договору перелік осіб, уповноважених приймати товар, в матеріалах справи відсутній, а відповідач заперечує факт отримання товару за вказаними вище накладними.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ПП "Баядєра" є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Доводи ПП "Баядєра", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 04.05.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 04.05.2011р. у справі №5019/510/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баядера", м.Горлівка Донецької області - без задоволення.
2. Справу №5019/510/11 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. 4 прим.:
1 –до справи,
2,3 –сторонам,
4 –в наряд.