РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2011 р. Справа № 13/43/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Огороднік К.М. ,
суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства "Тікич" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.04.11 р. у справі № 13/43/2011/5003
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тікич"
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Червонокутська сільська рада Жашківського району Черкаської області,
до приватного підприємця ОСОБА_2
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех"
про стягнення 23 967 грн. збитків
за участю представників сторін:
позивача - Пропадущий А.В.,
відповідача - не з’явився,
третьої особи 1 - не з’явився,
третьої особи 2 - не з’явився,
третьої особи 3 - не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Тікич" звернулось до господарського суду із позовом до приватного підприємця ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Червонокутська сільська рада Жашківського району Черкаської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех", про стягнення 23 967 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.04.2011 року в позові відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що договір № 0812/05-1 від 08.12.2005 року, на підставі якого ПП ОСОБА_2 набув право власності на будівельні матеріали будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, не визнано судом недійсним. В позовній заяві позивачем заявляються до стягнення збитки, які згідно тверджень позивача, понесені ним внаслідок розбирання приміщення головного корпусу відповідачем. Суд зазначив, що поняття збитків визначається главою 51 ЦК України. Вказана глава, а саме ст.ст.611, 612, 616, 623 ЦК України передбачають, що збитки можуть бути заподіяні одній стороні в разі порушення зобов’язання другою стороною. Таким чином, для наявності збитків, між сторонами має існувати договір, який визначає зобов’язання сторін. Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та відповідачем ніякий договір не укладався. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вкзав на недоведеність юридичного складу правопорушення, наявність якого є обов"язковим для задоволення позову про відшкодування заподіяної шкоди.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ВАТ "Тікич" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 06.04.2011 року скасувати та задоволити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт, зокрема, вказує, що із постанови Вищого господарського суду України від 21.04.2010 року вбачається, що договір № 0812/05-01 від 08.12.2005 року є неукладеним (таким, що не відбувся). Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував положення ч. 2 ст. 1166 ЦК України. Також, зазначає, що у судовому засіданні суд відхилив заявлене позивачем клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, але не виніс з цього приводу процесуального документа, не відобразив факт подання такого клопотання та його правової оцінки в рішенні від 06.04.2011 року.
ТОВ "Укрпромтех" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 06.04.2011 року без змін. У відзиві вказує, що відповідач не проводив жодних дій щодо розбирання головного корпусу з прибудовами літ. Д. Дане приміщення було передано ПП ОСОБА_5 під розбирання для використання в якості будівельних матеріалів в стані, який виник в результаті демонтажу третьою особою належного їй обладнання, що знаходиться в даному приміщенні.
Інші учасники судового процесу правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались, явку своїх представників не забезпечили, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 129, 130, 131, 132, 133).
Представник позивача в судовому засіданні просив скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 06.04.2011 року, з підстав викладених в апеляційній скарзі, а також підтримав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 06.04.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Постановою арбітражного суду Черкаської області по справі №1005/8 від 10 лютого 2000 року Відкрите акціонерне товариство "Тікич" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою суду по справі №14-10-08/1005 від 05.07.2006 року ліквідатором ВАТ "Тікич" призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В., який в процесі здійснення ліквідаційної процедури звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним договору №1811/01 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич", який був укладений 09 вересня 2004 року між арбітражним керуючим Павленком В.І. та ТОВ "Укрпромтех".
Рішенням господарського суду Київської області у справі №10/081-07 від 09.06.2008 року визнано недійсним нікчемний правочин - договір №1811/01 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич", який був укладений 09 вересня 2004 року між арбітражним керуючим Павленком В.І. та ТОВ "Укрпромтех".
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2008 року рішення господарського суду Київської області залишено без змін, а також судом апеляційної інстанції ТОВ "Укрпромтех" зобов’язано повернути ВАТ "Тікич" все майно, що було придбане за недійсним договором.
Постановою Верховного Суду України від 24 березня 2009 року рішення господарського суду Київської області та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі №10/081-07 залишені в силі.
19.05.2009 року господарським судом Київської області на виконання рішення по справі №10/081-07 від 09.06.2008 року було видано наказ про зобов’язання ТОВ "Укрпромтех" повернути ВАТ "Тікич" майно, що було відчужено за недійсним договором.
У процесі виконання наказу ТОВ "Укрпромтех" повідомило виконавчій службі про те, що 08.12.2005 року дане майно було продано ФОП ОСОБА_5 за простим письмовим договором №0812/05-1. До числа об’єктів нерухомості, які були передані ТОВ "Укрпромтех" відповідачу за вказаним договором від 08.12.2005 року входив також і головний корпус з прибудовами літ.Д, вартість якого за договором №1811/01 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич" від 09.09.2004 року, укладеного між арбітражним керуючим Павленком В.І. та ТОВ "Укрпромтех" становила 23967,00 грн..
21.02.2011 року при проведенні огляду будівлі головного корпусу з прибудовами літ.Д комісією по інвентаризації встановлено, що будівля фактично знищена, на місці її знаходження перебувають лише залишки стін, у зв’язку з чим позивачем проведено нарахування 23967,00 грн. збитків, заподіяних йому діями відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року (справа № 11-16/2017) позов ВАТ "Тікич" задоволено, вирішено витребувати у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 об’єкти нерухомого майна - будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 9 с. Червоний кут Жашківського району Черкаської області, в тому числі головний корпус з прибудовами - літера «Д»та повернути їх у власність ВАТ "Тікич".
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).
Указана норма покладає обов’язок по відшкодуванню шкоди саме на особу, яка таку шкоду завдала.
Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Отже, позивач повинен був довести наявність шкоди та неправомірної поведінки саме відповідача, а також безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками і розміром відшкодування. У разі ж доведення наявності в діях відповідача вказаних обставин, на останнього покладено обов’язок по доведенню відсутності його вини у заподіянні шкоди.
Позивачем не було надано жодного доказу у підтвердження факту вчинення саме відповідачем дій щодо протиправного розібрання адміністративного приміщення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обов’язку нести відповідальність за завдання шкоди майну позивача в результаті його пошкодження. Докази придбання відповідачем адміністративного приміщення за договором, який недійсним визнано не було та знаходження певний час такого майна у володінні відповідача, а також факти встановлені рішеннями господарських судів у спорах між тими ж сторонами не є належними та достатніми доказами у підтвердження вчинення будь - яких протиправних дій чи бездіяльності ФОП ОСОБА_5, внаслідок яких могла б бути заподіяна шкода позивачеві. В спірних правовідносинах в складі цивільного правопорушення, внаслідок якого позивачу заподіяно шкоду не доведеною позивачем залишається ще одна його обов’язкова ознака - причинний зв’язок між будь - якими діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою.
Таким чином, враховуючи відсутність двох обов’язкових ознак складу цивільного правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діянні відповідача ще й вини у заподіянні шкоди.
Встановлення вказаних обставин і як наслідок доведення наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення в процесі доказування в суді є первинним по відношенню до встановлення ринкової вартості головного корпусу цукрового заводу, внаслідок пошкодження якого могло бути заподіяно шкоду.
Отже, без встановлення обов’язку відповідача по відшкодуванню шкоди, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає необхідності у застосуванні спеціальних знань щодо розміру заподіяної шкоди, а тому клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню.
Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 75 ГПК України розглянув справу за обставин повідомлення належним чином відповідача та третіх осіб про місце, дату та час судового засідання, а в силу положення п.1 ч. 1 ст. 59 ГПК України відповідач наділений правом, а не обов’язком щодо подання відзиву на позовну заяву. Проголошення судом першої інстанції вступної та резолютивної частини рішення після виходу з нарадчої кімнати підтверджується протоколом судового засідання, на який зауважень позивачем подано не було.
Інші доводи апелянта щодо допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 104 ГПК України не призвели до прийняття неправильного рішення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41, ст. 99, ст. 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ :
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 6 квітня 2011 року у справі № 13/43/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тікич" - без задоволення.
2. У задоволенні клопотання відкритого акціонерного товариства "Тікич" про призначення судової експертизи –відмовити.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.