У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кравченка К.Т., |
|
суддів |
Кияшка А.Я., Жука В.Г. |
|
прокурора |
Матюшевої О.В. |
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 березня 2006 року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Свердловська Російської Федерації,
жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше судимого Надвірнянським районним
судом за ст.186 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 грн.,
засуджено за ч.4 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 1 215 грн. 30 коп. судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 березня 2006 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2005 року - без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 26 лютого 2005 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник у будинок АДРЕСА_1, де завдаючи удари дерев¢яною палицею по тілу ОСОБА_2, відкрито заволодів його грошима у сумі 50 грн. Після цього ОСОБА_1 схопив зі столу кухонний ніж та умисно завдав ним удар по обличчю потерпілому ОСОБА_3. Продовжуючи вимагати гроші, засуджений схопив крісло з металевим каркасом і завдав ним удари по тілу та голові ОСОБА_2, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений зазначає, що злочин не вчиняв, потерпілі та свідки його обмовили, на досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні методи тому він був змушений себе обмовити, під час вчинення злочину не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, ОСОБА_1, не визнаючи себе винним, просить призначити більш м¢яке покарання, застосувавши ст.69 КК України.
У касаційному подання прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно не призначив засудженому покарання за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК України і тому призначив йому м¢яке покарання.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання та касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин вказаних у вироку, ґрунтується на перевірених у судовому засіданні доказах, і є правильним.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, і відповідно дослідженим доказам, застосував матеріальний закон.
Так, суд послався на показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні, давали детальні та послідовні показання про обставини вчинення злочину ОСОБА_1 щодо них. Показання потерпілих узгоджуються між собою, а також стверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та даними, що є у висновках судово-медичних та судово-біологічної експертиз.
З огляду на наведене, посилання ОСОБА_1 на те, що злочин він не вчиняв, а так само і на те, що потерпілі та свідки його обмовили, спростовані зібраними у справі доказами і є безпідставними.
Що стосується заяви засудженого про те, що на досудовому слідстві до нього застосовувались незаконні методи, то, як видно зі справи, клопотання такого змісту засуджений не подавав.
Посилання засудженого на те, що суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує його покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, було предметом перевірки і не знайшло свого підтвердження. Так, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснили, що під час вчинення злочину щодо них, засуджений перебував у стані алкогольного сп'яніння (а/с 164, 186). Піддавати сумніву правдивість показань потерпілих, підстав немає.
Разом із тим, призначаючи ОСОБА_1 покарання суд припустився помилки, порушив вимоги кримінального закону.
Так, зі справи видно, що ОСОБА_1 31 серпня 2004 року був засуджений вироком Надвірнянського районного суду за ч.1 ст.186 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. До повного відбуття покарання за цим вироком (оскільки штраф не сплачено), 26 лютого 2005 року вчинив новий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України, за який його засуджено до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
За таких обставин, при призначенні ОСОБА_1 покарання за новим вироком, суд, повинен був застосувати ст.71 КК України і призначити йому покарання за сукупністю вироків, із дотриманням вимог ст.72 КК України, вказавши, що основні покарання, і зокрема штраф, складанню із іншими видами покарання не підлягають і виконуються самостійно.
Апеляційний суд допущену помилку не виправив.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині призначення покарання ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду слід також розглянути й інші доводи подання прокурора.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення засудженому покарання скасувати, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Кравченко К.Т. Кияшко А.Я. Жук В.Г.