КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13463/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"01" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Собківа Я.М.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001382210/0 від 25.03.2009 року, -
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2009 року Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан»(далі –позивач, ЗАТ «Страхова компанія «Каштан») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001382210/0 від 25.03.2009 року про визначення ЗАТ «Страхова компанія «Каштан»податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 86 400,00 грн., у тому числі 57 600,00 - за основним платежем та 28 800,00 –штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»задоволено.
Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0001382210/0 від 25.03.2009 року.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ЗАТ «Страхова компанія «Каштан»є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 червня 2002 року, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
З 02 липня 2002 року ЗАТ «Страхова компанія «Каштан»взято на податковий облік в ДПІ у печерському районі міста Києва, що підтверджується відповідною довідкою від 03.07.2002 року за № 29919.
В період з 27.01.2009 року по 23.02.2009 року службовими особами відповідача була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «Страхова компанія «Каштан», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суть якого полягає в тому, що підприємством було занижено суму скоригованого оподатковуваного доходу від страхової діяльності, що призвело до заниження податку на прибуток від надання послуг із страхування за видами іншими, ніж страхування життя, що підлягає оподаткуванню за ставкою 3 відсотки в розмірі 57 600,00 грн., у тому числі по податковому періоду в 4 кварталі 2007 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 91/22-1/32071894 від 17.03.2009 року, в якому зафіксовано факт завищення ЗАТ «Страхова компанія «Каштан»розміру суми валових внесків, сплачених платником за договорами перестрахування з резидентом ЗАТ СК «Кремінь»в сумі 1 920 000,00 грн. та заниження скоригованого оподаткованого доходу від страхової діяльності підприємства.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001382210/0 від 25.03.2009 року про визначення ЗАТ «Страхова компанія «Каштан»податкового зобов’язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 86 400,00 грн. (з яких 57 600,00 грн. –основний платіж та 28 800,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).
Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача розпочав процедуру його адміністративного оскарження.
За результатами розгляду первинної та повторних скарг позивача, що були подані останнім на податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.03.2009 року № 0001382210/0, рішенням ДПІ у Печерському районі міста Києва від 03.06.2009 року № 24478/10/25-011, рішенням ДПА у місті Києві від 10.08.09 р. № 3139/10/25-114 та рішенням ДПА України від 22.10.2009 року № 10792/6/25-0115 скарги позивачу були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення відповідача –без змін.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 етапі 4 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий дохід включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Законом України «Про страхування»від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР (далі –Закон № 85/96-ВР).
Під поняттям «страхування»в розумінні статті 1 вказаного Закону мається на увазі вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 10 Закону № 85/96-ВР, страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Згідно зі ст. 2 Закону № 85/96-ВР, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Перестрахування відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 85/96-ВР полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) - резидента або нерезидента, який має статус страховика чи перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до статті 16 Закону № 85/96-ВР, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 28 Закону № 85/96-ВР визначено порядок та наслідки припинення договорів страхування. Зокрема, дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.
У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що лишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі, якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених з розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
Згідно пункту 6 статті 997 Цивільного кодексу України, якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється.
Як вбачається з висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено розбіжність щодо сплати ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» сум перестрахування з сумами доходів від страхових платежів - вхідного перестрахування ЗАТ СК «Кремінь»по договорах перестрахування №№7/10/39, 7/11/02, 7/12/01, 7/12/24, 7/12/44, 7/09/29-1, 7/09/30-1, 7/09/41-1, 7/09/42, 7/09/42-1, 7/09/44 на загальну суму 1 920 000,00 грн.. При цьому слід зазначити, що такі відхилення відповідачем були встановлені в ході проведення документальної перевірки на підставі відповіді Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку №6617/7/22-013 від 27.02.2009 .
Однак, при дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено наявність виписок банку з особового рахунку позивача по вищевказаних договорах, по яких у 4 кварталі 2007 року в повному обсязі були сплачені перестрахові премії перестраховику - ЗАТ СК «Кремінь», що відповідно свідчить про відсутність розбіжностей, встановлених податковим органом та про правильність відображення позивачем у декларації з податку на прибуток валових внесків, сплачених ним за договорами перестрахування з резидентом - ЗАТ СК «Кремінь».
Отже, матеріали справи документально підтверджують сплату позивачем сум перестрахування ЗАТ СК «Кремінь» по вищевказаних договорах.
Крім цього, згідно додатків до первинної та вторинних скарг позивача №206 від 03.04.2009, №372 від 12.06.2009 та №540 від 19.08.2009, останнім були надані банківські виписки з особового рахунку ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» на підтвердження сплати страхових премій в повному обсязі у 4 кварталі 2007 року, які відповідають сумам перестрахування за договорами №№7/10/39, 7/11/02, 7/12/01. 7/12/24, 7/12/44, 7/09/29-1, 7/09/30-1, 7/09/41-1, 7/09/42, 7/09/42-1, 7/09/44.
Що стосується тверджень відповідача стосовно неодноразового звернення службових осіб ДПІ у Печерському районі міста Києва до позивача з проханням надати для огляду первинні документи на суми відхилень по сумах перестрахування у розмірі 1 920 000,00 грн. та отримання від останнього лише ордеру по рахунку 68523, колегія суддів зауважує, що даний факт не був зафіксований в акті перевірки та не підтверджується належними для цього доказами.
Що ж стосується тверджень відповідача про неврахування позивачем при визначенні оподатковуваного доходу суми платежів, переданих у перестрахування, то судова колегія звертає увагу на наступне.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі –сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
Аналізуючи обставини даної справи колегія суддів зауважує, що відповідачем не було враховано ту обставину, що сума, вказана в декларації про прибуток страховика, складається відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зі страхових платежів, зменшених на суму платежів, переданих у перестрахування, що є порушенням приписів пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими зокрема встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, за даними Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 4 квартал 2007 року підприємством вірно були задекларовані суми валових внесків, сплачені (нараховані) платником за договорами перестрахування з резидентами, а відтак жодних порушень з боку підприємства колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано –06.06.11 р.