ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"30" червня 2011 р.                                                    Справа № 2-а-319/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Філіпової Т.Л.         

суддів:                                                                              Євпак В.В.

                                                                                          Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "21" лютого 2011 р. у справі № 2-а-319/11 за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності  протиправною і зобов"язання вчинити дії  ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 07 лютого 2011 року звернувся до Лугинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2011 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача - управління пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щодо невиплати позивачу пенсії в розмірах, встановлених ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  протиправними.

Зобов'язано управління пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії  як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. ст. 39,51 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати згідно Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» і Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»  та мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за період з  07.08.2010 року по 31.01.2011 року.    

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, є пенсіонером та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лугинському районі, проживає смт.Лугини Лугинського району Житомирської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідач виплачував позивачу доплату  до пенсії як особі, що проживає у зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі 5,20 грн. та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, суми яких, на думку позивача, є значно нижчими, ніж це передбачено ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з чим і звернулася до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст. 39 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 року - 869,00 грн., з 01.04.2010 року - 884,00 грн., з 01.07.2010 року - 888,00 грн., з 01.10.2010 року - 907,00 грн..

Базовою величиною, з якої розраховується сума додаткової пенсії згідно зі ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачу слід керуватися розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік становить з 01.04.2010 року - 706,00 грн., з 01.07.2010 року - 709,00 грн., з 01.10.2010 року - 723,00 грн., з 01.12.2010 року - 734,00 грн..

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період, застосуванню підлягають саме статті 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та від 03 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Тому позивач, відповідно до ст.39 Закону, як непрацюючий пенсіонер, має право отримувати доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та відповідно до ст.51 Закону, має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, обов'язок проводити нарахування та виплату сум, передбачених ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по справі є належним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

 УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області  залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "21" лютого 2011 р.  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              Т.Л. Філіпова

судді:                                                                                      В.В. Євпак   

                                                                                                Г.І. Майор   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області  вул.К.Маркса, 2-а,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301