ц
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2-а-6335/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Єфанової О.В.
при секретарі Кравець Є.С.
за участю:
прокурора Зіма В.Б.
представника позивача Рейда А.С.
представників відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську
адміністративну справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська
до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
про стягнення заборгованості -
в с т а н о в и в:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, в якому прокурор, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить стягнути з відповідача борг за земельний податок у сумі 116267,48 грн.
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що відповідачем порушено Закон України Про плату за землю, згідно якого використання землі в Україні є платним. Крім того, Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. У зв’язку з несплатою земельного податку за використання земельної ділянки площею 0,7432 га податковий борг відповідача складає 116267,48 грн., в тому числі: 2007 рік –36580,57 грн., 2008 рік –72707,04 грн., січень 2009 року –6976,87 грн.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що згідно п.2 ст.120 Земельного кодексу України до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені об’єкти нерухомого майна, на тих самих умовах і втому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Крім того, відповідно до ст..6 Указу Президента України від 03.07.1998 року Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництвасуб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на землю. Таким чином, на думку відповідача, на платників єдиного податку не розповсюджується обов’язок по сплаті земельного податку передбаченого Законом України Про плату за землю.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 17.08.2005 року.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія АБ №655440, видами діяльності якими займається відповідач зазначено: складське господарство, здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення.
Згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 від 01.01.2007 року, серія НОМЕР_2 від 01.01.2008 року, серія НОМЕР_3 від 01.01.2009 року відповідач є платником єдиного податку за такими видами діяльності: здавання в оренду квартир та інших приміщень; складання, зберігання вантажів; посередницькі послуги.
Згідно Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 06.09.2004 року відповідачу належить право власності на будівлю ремонтно-будівельного цеху (літ. М-1), загальною площею 1712,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно договорів оренди №10/3-08 від 11.03.2007 року, №3/02-08 від 11.02.2008 року, №6/07-08 від 01.08.2008 року, №18/08 від 18.08.2009 року, №8/09-09 від 27.08.2009 року відповідач передав частину нежитлових приміщень в оренду.
Згідно ст.2 Закону України Про плату за землювикористання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.6 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництвасуб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків та зборів, у тому числі, плати (податку) на землю.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Оскільки, операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, тому оренда плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.
Таким чином, операції з надання в оренду нежитлових приміщень підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку –орендодавець –звільняється від сплати податку на землю.
Крім цього, відповідач протягом 2007-2009 року сплачував единий податок в повному обсязі про що свідчать надані суду платіжні доручення.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська –відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11.04.2011 року.
Суддя О.В.Єфанова