Справа № 296/7977/24

2-о/296/211/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2024 р.         м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря Сейко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Галагуз Дарини Миколаївни, заінтересована особа: Житомирська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

29.08.2024 представник заявника – адвокат Галагуз Д.М. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.

Вимоги заявника мотивує тим, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та, яка була донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_3 до смерті і на момент смерті проживала разом з донькою ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Вони втрьох також були співвласниками цієї ж квартири.

Після смерті бабусі ОСОБА_1 не особливо цікавився у своєї матері питання спадкування, на той час він був геть молодим чоловіком, вважав, що то питання мами і вона їх сама вирішить. Коли ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його мати ОСОБА_5 , він звернувся до нотаріуса в серпні 2024 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері. Тоді ж, зібравши всі можливі документи, ОСОБА_1 дізнався, що успадкувати 1/3 частину квартир АДРЕСА_2 , яка належала його матері він може, але успадкувати 1/3 частину цієї ж квартири, яка належала його бабусі - ОСОБА_3 , він не може. Причиною є те, що його мати не подала протягом шести місяців після смерті своєї матері (бабусі заявника) відповідну заяву про прийняття спадщини і спадкова справа не відкривалась.

На запити нотаріуса щодо місця реєстрації ОСОБА_3 на момент смерті Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради та Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області відповіли, що відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 у них відсутня.

В зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Мендрик О.О. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_5 на 1/3 частину у праві спільної власності на квартиру.

ОСОБА_1 було роз`яснено право звернутись до суду із питання встановлення факту прийняття його матір`ю спадщини після смерті бабусі.

Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі.

Заявник, його представник та представник заінтересованої особи до суду не з`явилися.

Представник заявника - адвокат Д.Галагуз подала заяву про розгляд справи бех їх з заявником участі. Заяву підтримують та просить задовільнити.

Представник завінтересованої особи, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи до суду не з`явився, причини суду не повідомив. Клопотань будь-якого змісту не надсилав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося через неявку в судове засідання всіх учасників справи, що відповідає вимогам ч.2 ст. ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи , всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить наступного.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 294 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту зазначених норм права, а також роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

З свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 31.12.1998 вбачається, що право власності на квартируза адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної (сумісно) власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 12).

Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого 23.11.2023 року (а.с. 10).

Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 матір`ю ОСОБА_2 , є ОСОБА_3 (а.с. 6), тобто баба заявника .

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

Отже суд встановив, що мати та баба заявника, померли, після їх смерті відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно заповіту серії ААР № 212473, ОСОБА_3 , належну їй частину квартири АДРЕСА_2 заповіла своїй дочці ОСОБА_5 (а.с. 14).

Проте, за життя ОСОБА_5 право власності на вказану квартиру в законному порядку не набула про що ставло відомо заявнику після того, як він звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті матері.

Як вбачається з копії спадкової справи №2/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , заведеної приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Камінною О.О., після смерті ОСОБА_5 її син ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем, звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Проте, приватним нотаріусом Мендрик О.О. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері – ОСОБА_5 , на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала матері та заповідачці ОСОБА_5 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 .

Отже ОСОБА_5 була єдиною спадкоємицею своєї матері за заповітом, в свою чергу ОСОБА_1 є єдиним сппадкоємцем своєї Матері ОСОБА_5 .

Для можливості оформлення спадщини після смерті матері заявнику необхідно встановити факт, що його мати та баба на момент смерті останньої проживала за однією адресою.

Згідно з відповідями компетентних органів, наданими на запит нотаріуса, факт постійного проживання / реєстрації ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , не встановлено.

Проте, з копії довідки Управління житлового господарства Житомирської міської ради народних депутатів КВЖРЕП № 13 від 18.08.2008 року вбачається, що мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3 була зареєстрована разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті (а.с. 11).

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи  докази, що надані заявником та його представником,  в їх сукупності,  суд дійшов висновку, що дійсно на момент смерті ОСОБА_3 , 14.07.2008 вона була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2

Керуючись ст.ст.5,6,10,263-265,315-319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Галагуз Дарини Миколаївни, заінтересована особа: Житомирська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з його бабусею – її матірю – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , на день її смерті, тобто на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.11.2024

       Cуддя                                                                                 В. М. Шкиря