Справа № 455/760/20                                Головуючий у 1 інстанції: Пошивака Ю.П.

Провадження № 22-ц/811/873/24                Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Секретар Іванова О.О.

З участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бущака Р.Є., представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Цап А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу № 455/760/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ,- про визначення додаткового строку для прийняття спадщини

в с т а н о в и в :

30.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

       В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 10.03.2013 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 . Від спільного подружнього життя дітей у них немає.

       Батько його дружини, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати дружини, ОСОБА_9 . У батьків дружини було шестеро дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (його дружина), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

       За життя мати дружини- ОСОБА_9 склала заповіт, відповідно до якого житловий будинок з господарськими прибудовами в АДРЕСА_1 , а також всі заощадження та все її майно, де б воно не знаходилося і на що за законом мала право заповіла своїй дочці – ОСОБА_10 (дружині позивача).

        ІНФОРМАЦІЯ_10 його дружина ОСОБА_10 померла. До дня смерті ОСОБА_10 була зареєстрована та проживала у батьківському житловому будинку в с. Великосілля Старосамбірського району Львівської області.

       12.06.2020 року він звернувся до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області з метою подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті дружини, однак, згідно листа вище вказаної установи, йому було відмовлено у прийнятті такої так як пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини.

       Стверджує, що він, як спадкоємець за законом першої черги, не мав можливості звернутися в передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини з поважної причини, так як хворів, а також перебував за межами України.

       Просить визначити йому додатковий строк до трьох місяців для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті дружини, ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

       Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини- відмовлено.

       Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним. Судом не враховано, що він не мав можливості у передбачений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини з поважних, непереборних причин, оскільки з 27 січня 2020 року по 12 лютого 2020 року перебував на лікуванні, а з 13 лютого 2020 року по 05 травня 2020 – за кордоном. Зазначає, що відповідно до ст.63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус отримавши заяви про прийняття спадщини від спадкоємців другої черги мала повідомити його до спливу шестимісячного строку про його право на подання заяви, а не після спливу такого строку. Обов`язок щодо повідомлення спадкоємців про необхідність подання заяви про прийняття спадщини покладений на нотаріуса главою 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року №296/5. Судом також не враховано, що згідно з Довідкою старости Великосільського старостинського округу Старосамбірської міської ради Самбірського району від 02.10.2023 року за №504 позивач фактично разом проживав однією сім`єю з ОСОБА_10 до дня її смерті в АДРЕСА_1 і після смерті дружини проживає у даному будинковолодінні, де займається веденням домашнього господарства. Довідкою Великосільського старостинського округу від 02.10.2023 року №505 стверджується, що ОСОБА_1 похоронив свою дружину ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 за власні кошти. Зазначає, що частина 3 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Таким чином, відсутність місця реєстрації проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця, не може бути доказом того, що він не проживав із спадкодавцем. Звертає увагу на незначний часовий проміжок між закінченням строку на прийняття спадщини та подачею позовної заяви, що також є підставою для задоволення позову. Такий висновок відповідає правовій позиції висловленій у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі і № 681/203/17. Просить врахувати, що згідно з постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19 встановлено з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався, У зв`язку з введенням карантину особистий прийом громадян у державних установах, в тому числі, у Старосамбірській державній нотаріальній конторі був обмежений.

       Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

       30.05.2024 року представник відповідача ОСОБА_13 -адвокат Цап А.Р. подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Вважає, що в позовній заяві не наведено жодної поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини чи будь-яких труднощів, які були перешкодою для подання заяви у нотаріальну контору та підтверджені належними доказами, що можуть бути визнані судом поважними. Перебування на амбулаторному лікуванні протягом двох тижнів та тимчасове перебування за кордоном не є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

       Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бущака Р.Є. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Цап А.Р., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

       Відповідно до ч.1ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Матеріалами справи та судом встановлено, що 10.03.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 був укладений шлюб зареєстрований у виконавчому комітеті Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, актовий запис № 2 (а.с.11).

       Від спільного подружнього життя дітей не було. Вони проживали у с.Великосілля Старосамбірського району у житловому будинку власником якого була його дружина ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_10 померла у віці 41 рік, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис №5.

       Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина на житловий будинок разом з господарськими будівлями у с.Великосілля Старосамбірського району Львівської області.

       12.06.2020 року він звернувся до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про прийняття спадщини по закону після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 . Листом за № 448/01-14 від 12.06.2020 року Старосамбірська державна нотаріальна контора відмовила йому у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті дружини, пославшись на ст.1270 ЦК України ( пропуск строку для прийняття спадщини) (а.с.36т.1).

       Вважає, що шестимісячний строк на прийняття спадщини пропустив з поважних причин, оскільки з 27.01.2020 року по 12.02.2020 року перебував на амбулаторному лікуванні з приводу захворювання гострим бронхітом з астматичним компонентом, що підтверджується довідкою КНП Старосамбірської районної ради «Старосамбірський центр первинної медичної допомоги» від 18.06.2020 року (а.с. 33т.1), а з 13.02.2020 року по 05.05.2020 року перебував за кордоном, що підтверджується відмітками у паспорті на його ім`я (а.с.35 т.1).

       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прописав, що позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами наявності об`єктивних , непереборних, істотних труднощів, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк. Необізнаність позивача щодо строку для прийняття спадщини не є поважною причиною для продовження такого.

       З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.

       Відповідно до статей 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).        Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

       За положеннями ст.1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1ст.1270 ЦК України).

       Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

       Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3ст.46 цього Кодексу).

       Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. ( ст..ст. 1220-1221 ЦК України).

       За правилами частини першої ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

       За змістом ч.3ст.1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

       За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

       Правила ч.3 ст.1272 ЦК України для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

       Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

       Спадкодавець ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 . Строк, визначений ч.1ст.1270 ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини тривав з 01.11.2019 року по 01.05 2020 року.

       Звертаючись в суд з позовом для визначення додаткового 3-х місячного строку для прийняття спадщини, позивач зазначає поважними причини пропуску, посилаючись на те, що з 27.01.2020 року по 12.02.2020 року він хворів, а з 13.02.2020 року по 05.05.2020 року перебував за межами України. В нотаріальну контору із заявою звернувся 12.06.2020 року. Однак, період з 01.11.2019 року по 27.01.2020 року, тобто 2,5 місяці були достатніми для ОСОБА_1 щоб подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Перебування за кордоном з 13.02.2020 року по 01.05.2020 року також не є поважною причиною пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. У висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 08.06.2023 року, справа № 585/2163/22 прописано, що поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Строк для прийняття спадщини по своїй суті є присічним, оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину.

       Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

       Посилання позивача ОСОБА_1 на розділ ІІ глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 за № 296/5 (далі по тексту Порядок) передбачено у п.5.5, 5.6 зазначеного Порядку, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 ЦК України. Коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

       Однак, обов`язку у нотаріуса розшукувати спадкоємців по закону, чи по заповіту чинним законодавством не передбачено.

       В той же час, суд першої інстанції заслухав пояснення завідуючої Старосамбірської державної нотаріальної контори, яка пояснила, що 28.04.2020 року спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до Старосамбірської державної нотаріальної контори з метою подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті сестри ОСОБА_10 .. Також вони повідомили про те, що є спадкоємець першої черги ОСОБА_1 , однак його місце проживання та перебування їм не було відоме. Вона, як відповідальний державний нотаріус, через органи місцевого самоврядування розшукала місце проживання останнього та листом повідомила його щодо заведеної спадкової справи №124/2020 після смерті його дружини ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 . У листі зазначила, що оскільки ОСОБА_1 пропустив строк прийняття спадщини, Свідоцтво про прийняття спадщини за законом на майно спадкодавця ОСОБА_10 буде видано сестрам померлої ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину. Враховуючи те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_10 була заведена 28.04.2020 року, а строк прийняття спадщини закінчився 01.05.2020 року, тому державний нотаріус не могла скоріше та не мала обов`язку повідомити спадкоємця ОСОБА_1 , ніж в строк, у який вона це зробила. Тому доводи апеляційної скарги у зазначеній частині та інші на які посилається апелянт не спростовують висновків суд першої інстанції.

       Доводи апеляційної скарги щодо фактичного місця проживання разом з спадкодавцем є безпідставними, оскільки предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а не визнання права на спадщину.

       Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Європейський суд з прав людини прописав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( справа «Серявін та інші проти України», рішення від 10 лютого 2010 року.

       Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

                п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

       Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

       Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк