Справа № 209/6527/24

Провадження № 2/209/1617/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року         м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря  - Погрібної О.В.,

представник позивача - адвоката Фесюк Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про захист права власності шляхом зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фесюк Ю.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про захист права власності шляхом зняття арешту з майна.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого на випадок її смерті належну їй на підставі Свідоцтва про право власності квартиру АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_1 Звернувшись до Другої кам`янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, була зареєстрована спадкова справа №70286372 та спадкоємцю був виданий Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71528574 від 18 лютого 2023 року, але під час реалізації свого права на спадкування за заповітом спадкоємець ОСОБА_1 з`ясував, що вищевказана квартира перебуває під арештом, накладеним Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 02 серпня 2005 року винесеною державним виконавцем відділу ДВС при примусовому виконанні виконавчого листа №2-485 виданого 16 березня 2001 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 10878 грн.

Позивач звернувся до Південного ВДВС із заявою про зняття арешту, на яку отримав відповідь про те, що 22.08.2005 Другою кам`янською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна), на підставі постанови б/н від 02.08.2005 року виданої державною виконавчою службою та зазначено, що в період винесення постанови про арешт не діяв Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, а здійснити пошук інформації на паперових носіях не можливо, так як строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки від дати відмови у відкритті виконавчого провадження або дати завершення виконавчого провадження. Одночасно, в постанові про арешт майна зазначено, що ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , однак спадкодавець ніколи не мешкала за даною адресою та з 01.01.1974 року була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, в рішенні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська російською мовою прізвище відповідачки за вказаним судовим рішенням є « ОСОБА_4 », при тому, що прізвище спадкодавця російською мовою викладається, як « ОСОБА_5 ».

Також вказує про те, що вказані обставини були встановленні рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року, ухваленого у справі № 209/1991/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа: Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про захист права власності шляхом зняття арешту з майна, позовні вимоги були задоволені повністю; усунути перешкоди в оформленні ОСОБА_1 права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 , шляхом скасування обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2311719, зареєстровано: 22 серпня 2005 року за №2311719 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н. 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3 ; власник ОСОБА_3 ; заявник: ОСОБА_6 держнотаріус з ДНК.

Однак, вже під час оформлення свідоцтва про право на спадщину на підставі вказаного рішення, нотаріус зазначала, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні відомості про обтяження у виді арешту нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 2345089; зареєстровано: 01.09.2005 за № 2345089 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора, 51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т Наддніпрянський, 1-г; підстава обтяження: постанова, б/н, 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно: власник: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 ; заявник: ОСОБА_6 3 Дніпродзержинська ДНК.

Відтак позивач стверджує, що на підставі однієї постанови б/н від 02.08.2005, прийнятою ДВС Дніпродзержинського міського УЮ, було зареєстровано два обтяження:

- обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2311719, зареєстровано: 22 серпня 2005 року за №2311719 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н, 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3 ; власник ОСОБА_3 ; заявник: ОСОБА_6 держнотаріус з ДНК;

- обтяження у виді арешту нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 2345089; зареєстровано: 01.09.2005 за №2345089 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора, 51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т Наддніпрянський, 1-г; підстава обтяження: постанова, б/н,        02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 ; заявник: ОСОБА_6 3 Дніпродзержинська ДНК.

Вважає, що вищенаведені обставини підтверджують, що арешти накладені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 02 серпня 2005 року на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер обтяження: 3211719, а також реєстраційний номер обтяження: 2345089, накладалися в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_2 , у зв`язку з чим ці арешти є помилковим, оскільки накладені на майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, що дає усі підстави для його (арешту) скасування.

При цьому, звертає увагу на те, що спадкоємцю ОСОБА_1 під час першого звернення до суду з вищевказаним позовом було відомо про наявність тільки одного обтяження. Відтак, виходячи з вищевикладеного, позивач вимушений звернутись до суду та просити суд усунути перешкоди в оформленні ОСОБА_1 права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 , шляхом скасування обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2345089, зареєстровано: 01 вересня 2005 року за № 2345089 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова б/н від 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник ОСОБА_3 ; заявник: ОСОБА_6 3Дніпродзержинська ДНК.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10 вересня 2024 року на адресу суду від представника позивача адвоката Фесюка Ю.О. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 жовтня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін про слухання справи без їх обов`язкової участі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві. Зокрема зазначив, що згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_3 зареєстровано 01.09.2005, реєстраційний номер 2345089, підстава обтяження постанова б/н, 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ. Для належного з`ясування обставин накладення арешту, ним було отримано на адвокатський запит також рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинска від 16.03.2001 року у справі 2-486-2001, де позивачем у справі є « ОСОБА_7 » відповідач « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу). Південний ВДВС на заяву про зняття арешту повідомив про те, що Другою кам`янською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна), на підставі постанови б/н від 02.08.2005 року виданої державною виконавчою службою при примусовому виконанні виконавчого листа №2-485. При цьому, представник позивача звернув увагу суду на те, що будь яких відомостей, про обтяження при виконавчих провадженнях у інших справах, виконавчою службою не надано, а в отриманій постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.08.2005, яка прийнята при примусовому виконанні виконавчого листа №2-485 стягувачем зазначено саме ОСОБА_2 . Відтак, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно з вимогами ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про що є оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності.

Представник третьої особи Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника та зазначив, що вирішення справи покладає на розсуд суду.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В силу приписів ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 березня 2000 року Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська, ОСОБА_3 на праві приватної власності є власником квартири АДРЕСА_6 . 

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 02 серпня 2005 року серія АМ №135927 винесеною державним виконавцем відділу ДВС при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-485 виданого 16 березня 2001 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 10878 грн. накладено арешт на майно: квартира АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом квартири АДРЕСА_6 ). Другою кам`янською державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа №70286372 після смерті ОСОБА_3 та спадкоємцю ОСОБА_1 18.02.2023 був виданий Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71528574.

У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру прав вноситься у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Відповідно до вимог ст. 15 ч. 1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає випадки зняття арешту з майна, в тому числі арешт майна може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Підставою подання позову у справі є спричинення порушення однієї із складових права власності, визначеної ч. 1ст. 317 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19-ц (провадження №61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20 (провадження №61-7109св22).

Відповідно до ч. 1ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218, частини 5 ст.1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 позивач набув права на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності.

Якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Отже, наявність арешту на майно спадкодавця ОСОБА_3 перешкоджає позивачу, як спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, у якій також зазначено, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до положень ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Процесуальне судочинство визначає основне правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова ВС від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, постанова Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-490цс17).

Як встановлено із матеріалів справи, 07 травня 2024 року рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська у справі № 209/1991/24, яке набрало законної сили (а.с. 14-15) цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про захист права власності шляхом зняття арешту з майна задоволено повністю. Усунуто перешкоди в оформленні ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом скасування обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2311719, зареєстровано: 22 серпня 2005 року за № 2311719 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова б/н від 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3 ; власник ОСОБА_3 ; заявник: ОСОБА_6 держнотаріус з ДНК.

В судовому засіданні при розгляді справи № 209/1991/24 було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя вона склала заповіт, відповідно до якого на випадок її смерті належну їй згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 березня 2000 року Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , заповідала ОСОБА_1 18 лютого 2023 року Другою кам`янською державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа №70286372 після смерті ОСОБА_3 та спадкоємцю ОСОБА_1 був виданий Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71528574, але було встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 02 серпня 2005 року винесеною державним виконавцем відділу ДВС при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-485 виданого 16 березня 2001 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 10878 грн. (а.с.11) було накладено арешт на вищевказану квартиру (а.с. 10). Згідно листа Південного відділу Державної виконавчої служби у м.Кам`янське Кам`янського району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14.06.2023 року №07/28.5-34/25368 повідомлено, що відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що 22.08.2005 Другою кам`янською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна), на підставі постанови б/н від 02.08.2005 року виданої ДВС Дніпродзержинського міського УЮ (а.с.12). В даному листі також було зазначено, що в період винесення постанови про арешт б/н виданої 02.08.2005 року держаною виконавчою службою Дніпродзержинського міського управління юстиції не діяв Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку електронних виконавчих документів, а також надання інформації з нього), а здійснити пошук інформації на паперових носіях не можливо, так як згідно з вимогами п.3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України за №470/7 від 05.09.1999, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки від дати відмови у відкритті виконавчого провадження або дати завершення виконавчого провадження (а.с. 14-15).

Згідно позовної заяви у справі, що розглядається, представник позивача зазначає, що під час оформлення свідоцтва про право на спадщину, з урахуванням рішення суду № 209/1991/24, нотаріус повідомила, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні відомості про інше обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2345089, зареєстровано: 01 вересня 2005 року за № 2345089 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б/н, 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно: власник: ОСОБА_3 , Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, заявник: ОСОБА_6 3 Дніпродзержинська ДНК. Тобто, на підставі однієї постанови б/н від 02.08.2005, прийнятою ДВС Дніпродзержинського міського УЮ, було зареєстровано два обтяження.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 388308593 від 25 липня 2024 року, на момент формування інформації наявне обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 2345089; зареєстровано: 01.09.2005 за № 2345089 реєстратором Друга кам`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова б/н від 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 ; заявник: ОСОБА_6 3 Дніпродзержинська ДНК (а.с. 13).

Згідно рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 березня 2001 року у справі № 2-485/01, копія якого наявна у матеріалах справи, стягнуто з « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу) на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за договором позики 10878 гривень (а.с. 11).

Позивач звертає увагу суду, що відповідач « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу) в цивільній справі № 2-485/01 за позовом ОСОБА_2 , мешкала під час розгляду справи на території, яка підпадає під юрисдикцію Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Також рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 209/1991/24 (а.с. 14-15) встановлено, що згідно довідки ТОВ «Абонент XXI» № 001267004 від 21 грудня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 з 01.01.1974 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно як стверджує представник позивача, ОСОБА_3 станом на 16 березня 2001 року (дата винесення рішення Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська) не проживала за адресою: м. Дніпродзержинськ (на теперішній час – АДРЕСА_4 .

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н (бланк серії АМ № 135927) від 02 серпня 2005 року державним виконавцем Рудь О.В. відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-485 виданого 16.03.2001 року Баглійським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 10878 грн. накладено арешт на майно ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , а саме на квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 10).

Згідно відповіді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 березня 2024 року вих. № 02-07/15/2024 на адвокатський запит від 23.02.2024 року, встановлено, що згідно «Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання» строк зберігання матеріалів справи про стягнення боргу п`ять років, тому справа № 2-486/01 знищена, із залишенням оригіналу рішення, тому надати матеріали цивільної справи для ознайомлення не має можливості (а.с. 17).

Суд враховує покликання представника позивача про те, що будь яких відомостей, про обтяження на майно ОСОБА_3 при примусовому виконанні за іншим виконавчим листом, виконавчою службою не надано, а в отриманій постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.08.2005, яка прийнята при примусовому виконанні виконавчого листа №2-485 стягувачем зазначено саме ОСОБА_2 . Відтак обґрунтованими є твердженням представника позивача про те, що на підставі однієї постанови б/н від 02.08.2005, прийнятою ДВС Дніпродзержинського міського УЮ, було зареєстровано два обтяження: обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2311719 та обтяження у виді арешту нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 2345089.

Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) спростувань, щодо зазначених у позовній заяві обставин, не подав.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі №203/3435/21 (провадження №61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Крім того застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, враховуючи правові підстави позову, а також те, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , до складу спадкового майна входить квартира за адресою: АДРЕСА_8 , предметом позову є зняття арешту з майна ОСОБА_3 , накладеного на підставі виконавчого листа у справі №2-485/01 в межах виконавчого провадження яке було завершено та передано до архіву виконавчих проваджень, а згодом знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання, та взявши до уваги, що відсутні докази, що саме померла « ОСОБА_3 » була відповідачем у справі № 2-485/01, яка розглядалась Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська та на підстав рішення якого було накладено арешт на майно померлої, суд вважає, що позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, захистити своє порушене право не може, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо звільнення майна з-під арешту.

Оскільки позивач не наполягав на стягненні з відповідача за судового збору у розмірі 1211,20 гривень сплаченого ним за подання даного позову, суд вважає можливим не стягувати його з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_9 ) до ОСОБА_2 , третя особа: Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 51938, м. Кам`янське, вул. Ялтинська, буд. 2) про захист права власності шляхом зняття арешту з майна - задовольнити.

Усунути перешкоди в оформленні ОСОБА_1 права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 , шляхом скасування обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2345089, зареєстровано: 01 вересня 2005 року за № 2345089 реєстратором: Друга кам`янська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н, 02.08.2005, ДВС Дніпродзержинського міського УЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник ОСОБА_3 ; заявник: ОСОБА_6 3Дніпродзержинська ДНК.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 08 листопада 2024 року.

Суддя                                                                                  Н.В. Левицька