07.11.2024 Єдиний унікальний номер 205/15034/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Грона Д. С., ознайомившись з матеріалами заяви адвоката Марини Аліни Олексіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи Служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту утримання та виховання трьох неповнолітніх дітей ,

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника адвокат Марина Аліна Олексіївна 04 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту утримання та виховання трьох неповнолітніх дітей, заінтересовані особи: Служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Заяву зареєстровано судом 05 листопада 2024 року та передано в провадження судді 06 листопада 2024 року.

Дослідивши заяву суд з`ясував, що заявник просить встановити перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей для оформлення відстрочки від мобілізації.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Частиною 7 статті 19 ЦПК України встановлено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17).

Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.

Спір про право необхідно розуміти як певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Отже суд доходить висновку, що вимога про встановлення факту самостійного виховання дитини не може розглядатися у судовому порядку щодо дій (бездіяльності) матері дитини, оскільки вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про позбавлення особи батьківських прав, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Суд зауважує, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні. Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку із невиконанням, не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Крім того встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей у подальшому може бути пов`язана, зокрема з виникненням спору із повноважним органом щодо доведення наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з утримання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Доведення факту виховання трьох неповнолітніх дітей заявником пов`язане із настанням (існуванням) обставин, за інший з батьків не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Отже, зважаючи на те, що заявник просить у своїй заяві встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від їх виховання, а такі вимоги відповідно до положень ч. 3 ст. 315 ЦПК України не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, тобто, із заявлених заявником вимог, вбачається спір про право, а такі спори не підлягають вирішенню у порядку, передбаченому Розділом ІV Окреме провадження ЦПК України, тому відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України у відкритті провадження у справі за заявою

ОСОБА_1 слід відмовити та роз`яснити заявникові, що він має право подати позов до суду на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 260, ч.ч. 3, 4 ст. 315 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі за заявою адвоката Марини Аліни Олексіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи Служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту утримання та виховання трьох неповнолітніх дітей відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                            Д. С. Грона

.