__________________________________________________________________

Справа №  2-348/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 березня  2011 року                                                          Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді    -   Гайдученка В.Д.,

 при секретарі         -   Литвин О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, який був зареєстрований 02 серпня 2001 року (актовий запис №146). Від шлюбу мають доньку Дарію ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що шлюбні взаємовідносини між ними фактично не підтримуються, разом не проживають, спільних сімейних інтересів між ними не має.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, пояснив, що спільне сімейне життя з відповідачкою не склалося. Часто між ними виникали безпричинні суперечки й непорозуміння, безпідставні звинувачення з боку відповідачки у подружній зраді. Тривалий вони з відповідачкою проживають за різними адресами, не спілкуються, спільного господарства не ведуть, спору відносно дитини та майна між ними не має. Досягнуто згоди щодо проживання доньки з відповідачкою (дружиною). У 2008 році сторони мали намір  розірвати шлюбу, але відкликали позов. Позивач про надання часу на примирення категорично заперечує, мотивуючи тим, що неодноразові спроби знайти порозуміння, повернути повагу одне до одного і відновити сімейне життя уже вичерпані і такі заходи позитивного результату не дадуть.

Відповідачка позов визнає, пояснила, що працює, має самостійний дохід у формі заробітної плати, але стосунки з позивачем не налагоджуються, сімейного подружнього життя між сторонами не має, через низьку заробітну плату чоловіка. Спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, взаємоповагу один до одного втратили. Позов визнає, просить шлюб розірвати, на примирення не погоджується.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши позивача, відповідача, суд находить, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що сторони понад один рік разом не проживають, спільного господарства не ведуть, між собою не спілкуються і між ними постійно виникають з різних підстав необґрунтовані суперечки. Це свідчить про фактичне припинення між ними шлюбних стосунків. Позивач і відповідач про надання часу на примирення категорично заперечують, мотивуючи тим, що можливості зберегти шлюбне сімейне життя –вичерпані.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України ”суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення”. Тому суд вважає, зазначений шлюб формальним і таким, що може бути розірваним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2,т ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 02 серпня 2003 року (актовий запис №146) Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області - розірвати.

Позивачу залишити шлюбне прізвище –ОСОБА_2.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, а особам, які брали участь  у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                                    В. Д. Гайдученко