Справа №  2-35/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 червня 2011 року   Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді       Коваленко К.В.

при секретарях          Старенькій С.М., Ярмолюк Л.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за первісним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_4 та Орган опіки та піклування Баришівської районної державної адміністрації Київської області про встановлення факту постійного проживання, усунення перешкод в користуванні житлом та зобов’язання вчинити дії, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування витрат по квартирній платі , -

Встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 1995 року вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_5 . Від спільного проживання у них народились діти  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.

26.12.2008 року між позивачкою та ОСОБА_5 було укладено шлюб зареєстрований відділом РАЦСу Баришівського районного управління юстиції( актовий запис № 197).

27.04.2009 року ОСОБА_5 помер.

Оскільки при житті чоловіка, вона з дітьми не була зареєстрована в квартирі в якій проживали, але фактично прожили в даній квартирі більше 15 років, ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, звернулась до суду з позовом до Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області про укладення з нею договору найму житлового приміщення та реєстрацію за місцем проживання.

Третя особа ОСОБА_4 звернувся до позивачки з позовам про вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування витрат по квартирній платі, а також виселення позивачки з спірної квартири. Свої вимоги мотивує тим, що після смерті матері 07.10.2007 року  та до теперішнього  він був квартиронаймачем АДРЕСА_1. З 1995 року по 2009 рік в спірній квартирі проживав його брат з відповідачкою , проте відповідачка не була приписана в квартирі. Після смерті брата він звернувся до відповідачки , щоб вона звільнила займане приміщення, але вона відмовилась, просить суд вселити його в АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_1  не перешкоджати йому в користуванні житловим приміщенням та виселити  ОСОБА_1  з АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 вимоги викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі зустрічний позов не визнали в повному обсязі, та пояснили суду що з 1995 року позивачка з померлим ОСОБА_5 почали проживати однією сім’єю. Позивачка переїхала проживати до ОСОБА_5  в АДРЕСА_1. В той час разом з ними проживала мати ОСОБА_5. Брат померлого чоловіка позивачки, ОСОБА_4, вже на той час в квартирі не проживав, спочатку він виїжджав на заробітки, а потім повернувшись одружився та проживав на квартирі. Останні роки він проживав в квартирі, що залишилась після смерті співмешканця матері. В 2008 році вони з ОСОБА_5 уклали шлюб зареєстрований відділом РАГСу Баришівського районного управління юстиції Київської області.

Від спільного проживання з ОСОБА_5 вона народила двох дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 які проживали разом з ними.

27.04.2009 року чоловік позивачки помер, та з метою подальшого користування квартирою на законних підставах позивачка звернулась до Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області з заявою про укладення договору найму, але їй було відмовлено, тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав. Про те що договір найму житлового приміщення було укладено не з її чоловіком а з третьою особою по справі ОСОБА_4 їй відомо не було, оскільки останній за ті 15 років, що вона проживала в квартирі там не жив жодного дня, хоча і був там зареєстрований. Позов третьої особи ОСОБА_4  не визнають, оскільки як зазначено вище, останній на протязі 15 років в квартирі не проживав, крім того в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Баришівського районного суду від 02.07.2008 року за позовом ОСОБА_4 за ним було визнано право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2, та зобов’язано Баришівську селищну раду укласти з ОСОБА_4 договір найму на дане житлове приміщення. Після отримання даного рішення ОСОБА_4 звернувся до Баришівської селищної ради, та рішенням виконавчого комітету Баришівської  селищної ради від 30.07.2008 року за № 121 було доручено Баришівській ЖЕК зареєструвати особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_4,  крім того рекомендовано ВГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України зареєструвати ОСОБА_4 у вищевказаній квартирі. Всі претензії відносно квартири ОСОБА_4 заявив лише після її звернення до суду, так само як і оплату за комунальні послуги було внесено вже після того як справу почав розглядати суд. До цього ОСОБА_4 жодним чином квартирою не цікавився. Вважають що оскільки рішенням суду за третьою особою ОСОБА_4 визнано право на користування одним житловим приміщенням, він фактично втратив право на користування спірним житловим приміщенням.  Стосовно будинку в якому позивачка зареєстрована, вона пояснила наступне, що то був будинок її батьків, вона там не проживала, а після смерті батьків в 2004 чи 2005 році будинок згорів практично повністю, а земельна ділянка, яка була оформлена на її сестру, була продана нею в 2005 році. Так як під час пожежі згоріли всі документи, в записах відділу   ГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України вона залишилась зареєстрованою в даному будинку. Відносно частини квартири АДРЕСА_3, то цю квартиру її батьки продали ще в 1994 році, та чому вона до теперішнього часу є співвласницею цієї квартири їй невідомо.

Представник відповідачів по справі виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області ОСОБА_7 первісний позов визнав в повному обсязі,  проти позову третьої особи заперечив, та пояснив суду наступне, що в дійсності позивачка проживала в спірній квартирі тривалий час, але зареєстрованою не була. Що стосується укладення договору найму житлового приміщення в АДРЕСА_1, з третьою особою ОСОБА_4, то обставини укладення даної угоди йому не відомі. Про рішення суду, щодо визнання за третьою особою ОСОБА_4 права користування  житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 йому також відомо ні чого не було, до даного судового розгляду, тому в даний час Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області звернувся до Баришівського районного суду з відповідною заявою про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Баришівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_8  первісний позов підтримала в повному обсязі.  Оскільки позов стосується місця проживання двох неповнолітніх дітей, які по факту на протязі всього свого життя проживають в спірній квартирі,проживали там з батьком, який був членом родини наймача, та по суті набули прав членів родини наймача, та мають всі законні права на проживання в займаному житловому приміщені. Проти зустрічного позову заперечує, оскільки як встановлено в судовому засіданні неповнолітні діти не мають іншого місця проживання, та хоча третя особа ОСОБА_4 не ставить питання про виселення неповнолітніх дітей, проте виселення з квартири їх матері фактично ставить під сумнів проживання неповнолітніх дітей в квартирі без матері.

Третя особа ОСОБА_4  та його представник ОСОБА_9 проти первісного позову заперечили та підтримали свій позов. Третя особа ОСОБА_4 пояснив суду, що він не проживає в квартирі з 2009 року, тобто з часу коли помер його брат, до того він проживав в спірній квартирі. Позивачка по первісному позову та її діти проживала в квартирі епізодично. Періодично вона проживала в квартирі а періодично за місцем реєстрації. Дітей позивачка народжувала коли не проживала в спірній квартирі та діти також в квартирі не проживали.  Після смерті брата він звертався до позивачки з пропозицією звільнити квартиру, але вона відмовилась та погрожувала йому, що якщо він буде приходити в квартиру вона порве на собі одяг та викличе міліцію. Він звернувся з відповідною заявою на дії ОСОБА_1 до органів внутрішніх справ.

Заслухавши пояснення учасників судового засіданні, дослідивши матеріали справи , суд вважає первісний позов таким, що підлягає до задоволення, позов заявлений третьою особою ОСОБА_4, таким що є немотивованим та підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1995 року почала проживати однією сім’єю з ОСОБА_5.  В цей час вони почали проживати в квартирі разом з матір’ю ОСОБА_5. Від спільного проживання у них народилось двоє дітей  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3. В 1988 році мати ОСОБА_5 ОСОБА_10 переїхала проживати до співмешканця ОСОБА_11 в квартиру АДРЕСА_2 де проживала до своєї смерті, до 13.04.2007 року. Крім матері ОСОБА_5  в ту саму квартиру переїхав і його брат  ОСОБА_4, який і проживає там до теперішнього часу.  

26.12.2008 року між позивачкою та ОСОБА_5 було укладено шлюб зареєстрований відділом РАЦСу Баришівського районного управління юстиції( актовий запис № 197).

27.04.2009 року ОСОБА_5 помер.

Після смерті чоловіка позивачка звернулась до Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області з заявою про укладення договору найму, але їй було відмовлено, тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав та прав своїх неповнолітніх дітей. Оскільки іншого місця проживання не вона не діти не мають.

Будинок в якому позивачка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, то був будинок батьків позивачки, але 29.07.2004 року він був знищений в наслідок пожежі, а в подальшому сестра позивачки  ОСОБА_12, продала земельну ділянку на якій колись був спадковий будинок, оскільки саме вона оформила спадкові права після смерті батьків позивачки.

Третя особа ОСОБА_4,  що заявив самостійний позов про виселення позивачки та вселення його в спірну квартиру, в травні 2008 року  звернувся до Баришівського районного суду з позовом про визнання за ним право користування житлом. Та рішенням Баришівського районного суду від 02.07.2008 року за  ОСОБА_4 було визнано право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2, та зобов’язано Баришівську селищну раду укласти з ОСОБА_4 договор найму на дане житлове приміщення. Після отримання даного рішення ОСОБА_4 звернувся до Баришівської селищної ради, та рішенням виконавчого комітету Баришівської  селищної ради від 30.07.2008 року за № 121 було доручено Баришівській ЖЕК зареєструвати особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_4,  крім того рекомендовано ВГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України зареєструвати ОСОБА_4 у вищевказаній квартирі. Після отримання рішення на користування однією квартирою, ОСОБА_4 через 2 місяці, а саме  07.10.2008 року, укладає типовий договір і на іншу квартиру АДРЕСА_4, хоча постійно в цій квартирі проживав його нині покійний брат ОСОБА_5  з родиною. Проте ні до того не після того ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживав, та  лише після смерті брата, ОСОБА_4 частково погасив заборгованість по квартирній платі, та  13.11.2010 року, тобто через рік після початку розгляду даної справи, зробив показове звернення до Баришівського РВ ГУ МВС України про те, що йому начебто перешкоджають проживати в квартирі.

Встановлене судом підтверджується :

        Показами свідка ОСОБА_13, яка пояснила суду, що вона проживає в б. № 27 в кв.16 , позивачка в дійсності проживає в спірній квартирі приблизно 14 років назад, проживала вона з  ОСОБА_5.  Там же вона народила двох дітей і постійно проживали в квартирі однією сім’ю. Третя особа ОСОБА_4 з кінця 90 років в спірній квартирі не проживав, деякий час він проживав в будинку який орендував  у  сина свідка в смт. Баришівка по вул.. Леніна 42, це було приблизно в 2000-2001 році, там вони з дружиною проживали близько двох років, де ОСОБА_4 проживав потім, свідок не знає, але в спірній квартирі він не проживав.

        Показами свідка ОСОБА_14 яка пояснила суду, що позивачку вона знає дуже давно, оскільки у них діти одного віку, вона товаришувала з родиною та знає, що позивачка доглядала чоловіка ОСОБА_5, та поховала його коли він помер. Третю особу ОСОБА_4 вона також знає, він останні сім-вісім років прозивав разом з матір’ю в ПМКовській гостинці, в спірній квартирі він не проживав.

       Показами свідка ОСОБА_15 який пояснив суду, що в дійсності в 2004 році у сестри позивачки він придбав земельну ділянку за адресою вул.. Комсомольська 108 в смт. Баришівка. На земельній ділянці жодних будівель не було. Про те, що за адресою, на якій розташована земельна ділянка, хтось зареєстрований свідок не знав.

      Суперечності в довідках які були надані суду за №29 від 17.02.2005 року (т.1 а.с.12) про те, що в результаті пожежі в будинку за адресою вул.. Комсомольська 108 в смт. Баришівка було знищено покрівлю, перекриття та дерев’яні стіни, а також довідки за № 313  від 02.11.2010 року про те що 29.07.2004 року за вказаною адресою пожежа не зареєстрована, були усунуті як допитом свідка ОСОБА_15,  так довідкою за №  278 від 27.04.2011 року , в якій на запит суду роз’яснено, що довідка від 17.02.2005 року була видана на запит Баришівської селищної ради, та виїздом на місце ст. інспектор Ткаченко Р.В. встановив  факт виникнення пожежі. Власники від проведення перевірки по факту пожежі відмовились, тому по результатам виїзду та огляду будинку було видано відповідну довідку.

        Факт того, що  третя особа ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі, підтверджено, як показами зазначених свідків,так і письмовими матеріалами справи, а саме копією позовної заяви ОСОБА_4  про визнання права користування житлом, з якою він звернувся до Баришівського районного суду 21.05.2008 року ( т.2 ас.166), де він особисто зазначає, що він вселився в  квартиру АДРЕСА_2, та проживав в тій квартирі, на правах члена сім’ї, ще до смерті квартиронаймача ОСОБА_11,  який помер 24.05.2005 року. Та продовжував проживати до розгляду справи судом. Даний факт був судом перевірений та рішенням Баришівського районного суду від 02.07.2008 року (т.2 а.с.172-173) за ОСОБА_4 було визнано право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2, та зобов’язано Баришівську селищну раду укласти з ОСОБА_4 договор найму на дане житлове приміщення. Після отримання даного рішення ОСОБА_4 звернувся до Баришівської селищної ради, та рішенням виконавчого комітету Баришівської  селищної ради від 30.07.2008 року за № 121(т.2 а.с.139) було доручено Баришівській ЖЕК зареєструвати особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_4,  крім того рекомендовано ВГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України зареєструвати ОСОБА_4 у вищевказаній квартирі. Разом з тим не в позовній заяві, не в поясненнях суду, на  той час ОСОБА_4  не заявляв про будь-які перешкоди в проживанні у спірній квартирі, з боку позивачки чи покійного брата.  

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 заявлені третьою особою ОСОБА_4 для допиту в судове засідання, та яких він зобов’язувався доставити в судове засідання, не з’явились та представник ОСОБА_4, ОСОБА_9  в подальшому не наполягала на допиті даних свідків.

Таким чином судом встановлено, що залишаючись зареєстрованим в спірній квартирі, ОСОБА_4 практично на протязі 10 років в ній не проживав, та на даний час не проживає.

Суд ставить під сумнів покази ОСОБА_4 щодо його проживання в спірній квартирі, а також надані ним письмові докази, а саме акти обстеження житлово-побутових умов складених депутатом селищної ради ОСОБА_18,  оскільки остання будучи допитаною в судовому засіданні пояснила суду, що вона не є депутатом по вул. Леніна, та фактично не знає мешканців даного будинку, але так як депутат Калашник на той час хворів, то вона за проханням склала дані акти з слів третьої особи ОСОБА_4, але оскільки в матеріалах справи є акт який складався депутатом Калашником то необхідно довіряти йому, так як він більше знає мешканців будинку та обставини проживання в будинку.  

Факт того, що позивачка ОСОБА_1 є співвласником ј квартири АДРЕСА_5 спростовано в судовому засіданні як копією договору купівлі-продажу квартири від 13.11.1995 року так і показами свідка ОСОБА_19, яка пояснила суду, що дійсно придбала дану квартиру у батьків позивачки, але не знала про необхідність реєстрації договору купівлі-продажу в органах БТІ, тому в реєстр власників нерухомого майна своєчасно не було внесено відповідних змін.

Актом обстеження житлово-побутових умов від 28.05.2008 року,(т.1 а.с.11)

Копією паспорту СМ 098502 (Т.1 а.с.7)

Копією свідоцтва про шлюб 1-ОК № 071957 (т.1 а.с. 10)

Копіями свідоцтв про народження дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 І-БК № 435372 (т.1 а.с.8) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 І-БК № 316047 (т.1а.с.9)

Копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 І-ОК № 154796 (т.1 а.с.35)

Копією рішення Баришівського районного суду Київської області по справі № 2о-84 від 28.10.2009 року.( т.1 а.с.45)

Актом обстеження житлово-побутових умов від 23.11.2009  року(т.1 а.с.58)

Довідками Баришівського ЖЕК № 71 від 23.03.2010 року(т.1 а.с.113), №638 від 22.03.2010 року( т.1 а.с.114), № 69 від 22.03.2010 року (т.1 а.с.115),

Копією заяви ОСОБА_4 від 07.10.2008 року(т.1 а.с.116)

Копією типового договору від 07.10.2008 року(т.2 ас.28

        Копією довідки Баришівської ЖЕК за № 303 від 16.11.2010 року (т.2 а.с. 140)

        Копією відповіді Баришівського БТІ за № 1409 від 26.11.2010 (т.2 а.с.141)

        Довідкою КП «Баришівська тепломережа» за №21 від 17.01.2011 року (т2 а.с.142)

та іншими матеріалами справи

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивачка та її діти вселялись в АДРЕСА_1, ще за життя матері свого чоловіка ОСОБА_5, ОСОБА_10, яка на той час була квартиронаймачем. Вселялись за згодою квартиронаймача, та як члени сім’ї наймача. Оскільки за життя ОСОБА_10 жодним чином не заперечувала проти проживання відповідачки та дітей в квартирі. А хоч позивачка і не перебувала на той час в шлюбі з ОСОБА_5, проте їх спільні діти були онуками наймача, тобто членами її сім’ї. А позивачка на протязі тривалого часу проживала в квартирі, вела з наймачем спільне господарство та відповідно до вимог ч.2 ст.64 ЖК України може бути визнаною членом сім’ї наймача.

Позивачка та її неповнолітні діти не мають іншого житла, на законних підставах проживають в спірній квартирі на протязі більше ніж 10 років.

Відповідно до вимог ст.824 ЦК України у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Як встановлено в судовому засіданні представник наймодавця не заперечив проти заявленого позову, тобто не заперечує проти укладення договору найму з позивачкою. За таких обставин суд вважає, що заявлений первісний позов має буди задоволено.

Крім того задовільняючи позов суд захищає права неповнолітніх дітей на житло гарантовані як міжнародними законодавчими актами ратифікованими Україною так і чинним законодавством та Конституцією України.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження факти викладені третьою особою ОСОБА_4  як в позові заявленому третьою особою, так і в позові, що був заявлений самостійно та об’єднаний судом в дане провадження.

Разом з тим, на думку суду підлягає до задоволення вимога про стягнення з позивачки коштів сплачених в погашення боргу за квартплату, оскільки остання весь цей час проживала в квартирі та користувалась послугами за які заплатив ОСОБА_4.

Решта вимог третьої особи задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.15,30,62 ЦПК України,  ст.64,65,68,104,104,106,109   ЖК  України, ст.ст.3,19 СК України, ст.824 ЦК України суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_4 та Орган опіки та піклування Баришівської районної державної адміністрації Київської області про встановлення факту постійного проживання, усунення перешкод в користуванні житлом та зобов’язання вчинити дії задоволити в повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_5 в квартирі  що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 з 1995 року по 2009 рік.

Зобов’язати Житлово-експлуатаційну контору виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області укласти договір найму квартири АДРЕСА_4 з ОСОБА_1.

Зобов’язати Житлово-експлуатаційну контору виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області зареєструвати в квартирі АДРЕСА_7 ОСОБА_20, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

         Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування витрат по квартирній платі задоволити частково стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1173 гривні 20 коп. витрат по квартплаті та комунальним виплатам.

         Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Повний текст рішення буде виготовлено на протязі 5 робочих днів.

Суддя   Баришівського

районного суду ОСОБА_21