Справа №2а-2892/2011
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
08 червня 2011 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Ястребова Д. О.
при секретареві Гура І. І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП, від 01.03.2011 та закриття провадження у справі,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до відділу Державної автомобільної інспекції УДАІ МВС України у Сумській області про визнання незаконним та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП, щодо неї від 01.03.2011, складеного інспектором взводу дорожньо-патрульної служби УДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим. Просить визнати незаконними протокол та зазначену постанову, оскільки правопорушення не скоювала, порушення Правил дорожнього руху України не допустила. Постанову винесено за відсутності будь-яких доказів про порушення Правил дорожнього руху України, як наслідок незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.
З’явившись до суду, позивач вимоги підтримала, пояснивши, що автомобіль зупинено на дорозі, що є проїжджою наскрізь. Крім того, саме порушення у вигляді невиконання Правил дорожнього руху України щодо заборони зупинки ближче 10 м прилеглої території від виїзду. Крім того, вважає порушеними свої права у зв’язку із розглядом справи за її відсутності. Вважає вчинення правопорушення не підтвердженим доказами. Просить закрити провадження у справі.
Представник відповідача на підставі довіреності ОСОБА_2 вважає вимоги необґрунтованими, оскільки проїжджа частина, де зупинено автомобіль позивачем не є проїздною, порушення мало місце. Докази про надання можливості брати участь розгляді справи відсутні.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши в межах позовних вимог надані суду й наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку із чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, належать до компетенції адміністративних судів.
Згідно із ч. 1 ст. 104 зазначеного Кодексу до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи або інтереси в сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Спір між сторонами є таким спором й підлягає розгляду відповідно до зазначеної норми Бахчисарайським районним судом АР Крим як місцевим адміністративним судом за зверненням позивача за його зареєстрованим місцем проживання.
Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судовим розглядом встановлено, що 23.02.2011 об 16 год. 40 хвилин інспектором Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 у м. Суми складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП, стосовно ОСОБА_1 за те, що 23.02.2011 о 16 годині 30 хвилин при керуванні транспортним засобом автомобілем «Шевролє»реєстр. номер НОМЕР_1 по вул. Будьонного у м. Бахчисарай здійснила зупинку транспортного засобу ближче, ніж 10 мвід виїзду із примикаючої території від універсаму, чим порушила вимоги п. 15.9 Правил дорожнього руху України (протокол серії АК1 №190723, арк. спр. 22).
Постановою (серія ВМ1 №407977) від 01.03.2011 начальника Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за вищезазначені дії за ч. 1 ст. 122 КУпроАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340 грн. Копія постанови (арк. спр. 28) мається в матеріалах справи та відповідають наданим органами ДАІ (арк. спр. арк. спр. 28-29).
Зазначена постанова прийнята із порушенням ст. ст. 279, 280 КУпроАП та не відповідає вимогам ст. 283 зазначеного Кодексу, у зв’язку із чим є незаконною та підлягає скасуванню як винесена із незаконним порушенням провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ст. 7 КУпроАП передбачено провадження у справах про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного стягнення на підставі суворого дотримання законності уповноваженими на то органами або посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до закону.
Статтею 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.
Оцінивши докази, надані сторонами на виконання положень ч. 2 ст. 71 КАС України, із урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, взаємного зв’язку суд вважає недоведеними обґрунтованість дій інспектора щодо складення протоколу за ч. 1 ст. 122 КУпроАП стосовно ОСОБА_1 та не відповідність їх закону.
Частиною 1 ст. 122 КУпроАП передбачена відповідальність у числі іншого за порушення правил проїзду перехресть, що тягнуть накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 15.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою №1306 від 10.10.2001 Кабінету Міністрів України, зупинка забороняється: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає —ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз’їзд або об’їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Суду не надано вірогідних доказів, у тому числі зазначеного у фото таблиці (арк. спр. 26) без зазначення часу зйомки, місця, підписів та даних особи, що її проводила, про наявність такого порушення.
Стосовно позивача складено протокол із притягнення до адміністративної відповідальності за зупинки на території, що примикає до виїзду, що не відповідає заборонам, визначеним Правилами дорожнього руху України. Доказів неможливості використання проїжджої частини, де зупинено автомобіль, для проїзду суду не надано.
Таким чином, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, що підтверджують порушення конкретних приписів Правил дорожнього руху України позивачем.
Статтею 280 КУпроАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи маються обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність й т. ін.
Ст. 268 КУпроАП, серед іншого, передбачено розгляд справи про адміністративне правопорушення в присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідачем не надано доказів, що спростовують доводи позивача про явку для розгляду справи, відсутність ОСОБА_1 без поважних причин. Відомості про це у матеріалах розглянутої стосовно неї справи відсутні (арк. спр. арк. спр. 28-29).
Сама постанова згідно із ст. 283 КУпроАП, між іншим, повинна містити повний опис обставин, встановлених при розгляді справи, виходячи із доказів, що маються у справі.
Виходячи із вищезазначеного аналізу доказів, суд вважає недоведеним суб’єктом владних повноважень законності та обґрунтованості постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП, від 01.03.2011 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , як наслідок її незаконною та необґрунтованою, тобто такою, що не відповідає ст. ст. 283, 284 КУпроАП, у зв’язку із чим її слід скасувати.
Із урахуванням відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247, п. 3 ст. 293 КУпроАП, ч. 2 ст. 162 КАС України провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, стосовно ОСОБА_3 слід закрити.
Твердження представника відповідача про відсутність проїзду на місці, де вчинено правопорушення позивачем, не підтверджено доказами відповідно до вимог законодавства України про адміністративне правопорушення. Не відповідають положенням п. 15.9 Правил дорожнього руху України й притягнення за зупинку на примикаючій території, оскільки таке поняття не встановлено цими Правилами.
На підставі викладеного й ст. 19 Конституції України, п. 1 ст. 247, ст. ст. ст. 268, 280, 283 КУпроАП та керуючись ст. ст. 1, 2, ст. ст. 8, 9, п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. ч. 1,2,4 ст. 71, ст. ст. 99, 122, 159-163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 293 КУпроАП, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови начальника Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП, від 01.03.2011, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову від 01.03.2011 начальника Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП, стосовно ОСОБА_1.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП, стосовно ОСОБА_1 закрити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 09 червня 2011 року.
Головуючий:
суддя