Справа №2-266/11

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 16 травня 2011 року Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті  в складі:

   головуючого - судді                             Тимошенка С.В.    

   при секретарі                                             Коренчук О.Е.

   за участю адвоката                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татар-бунари Одеської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

                        про визнання права власності на нежитлову                   

                        будівлю за набувальною давністю,

                     В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

    ОСОБА_2 пред’явила цивільний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нежитлову будівлю за набувальною власністю, посилаючись на наступні обставини. 19 липня 2000 року між ВАТ «Сільгосптехніка» та ко-лективним підприємством «ВВВ-Агро», керівником якого на той час був її чоловік ОСОБА_3, було укладено правочин купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул.Князєва,65 у м.Татарбунари, яке взято на баланс КП «ВВВ-Агро». Оскільки за зазначеним приміщенням ніхто не доглядав і не користувався, вона почала його використовувати у власних цілях як господарську споруду і користується безперервно з 2000 року по теперішній час, тобто більше десяти років. Вважає, що вона законно і добросовісно заволоділа нежитловим приміщенням, продовжує ним відкрито володіти та користуватися, тому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю.

    Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутністю, позовні вимоги підтримав.

   Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, згідно наданої заяви, просив справу розглянути за його відсутністю у зв’язку з хворобою, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

   Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, направили до суду телеграми, згідно яких просили справу слухати за їх відсутністю, проти позову не заперечували.

  Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

   Із акту, затвердженого головою ТОВ ОСОБА_6 19 липня 2000 року ( а.с.5 ), вбачається що ВАТ «Сільгосптехніка» передало нежитлове приміщення по вул.Князєва,65 у м.Татарбунари у власність КП «ВВВ-Агро».

    Як вбачається з договору купівлі-продажу ( а.с.6 ), 19 липня 2000 року між ВАТ «Сільгосптехніка» в особі ОСОБА_6 та КП «ВВ-Агро» в особі директора ОСОБА_3 було укладено правочин, за умовами якого ВАТ «Сільгосптехніка» передало у власність КП «ВВВ-Агро» нежитлове приміщення по вул.Князєва,65 в м.Татарбунари Одеської області. Зазначеним договором передбачено права та обов’язки сторін.  

   В технічному паспорті, копія якого міститься на а.с.8-9, не вписаний власник нежитлового приміщення по вул.Князєва,65 в м.Та-тарбнари Одеської області.

   Ринкова вартість нерухомого майна по вул.Князєва,65 в м.Та-тарбунари Одеської області складає 39730 гривень ( а.с.10 ).     

   Відповідно до копії довідки про зняття з обліку платника по-датків, виданої Татарбунарською райдержадміністрацією 15.07.2003 р.( а.с.12 ), КП «ВВВ-Агро» не має заборгованості зі сплати податків і зборів. У зв’язку з ліквідацією знятий з податкового обліку 12.05.2003 р.

    Із копії статуту КП  «ВВВ Агро», затвердженого рішенням за-гальних зборів засновників підприємства від 16.11.1998 р. ( копія на а.с.22-29 ), видно, що засновниками колективного підприємства є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  

    Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

   Як передбачено ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

   Право власності, згідно ч.1 ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

    Згідно ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність ), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

           В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем нежитлового приміщення по вул.Князєва, 65 в м.Татарбнари Одеської області. З 2000 року вона використовує приміщення у власних цілях як господарську споруду і користується нею безперервно, тобто добросовісно заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним.

   За таких обставин, суд вважає, що за ОСОБА_2 повинно бути визнано право власності на нежитлове приміщення по вул. Князєва,65 в м.Татарбнари Одеської області за набувальною давністю.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.58-60,208,209,213-215 ЦПК України, ст.ст.316,317,328,344 ЦК України, суд

                          В  И  Р  І  Ш  И  В:

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нежитлову будівлю за набувальною давністю задовольнити.

   Визнати за ОСОБА_2, яка народилась 16 вересня 1954 року в с.Черськ Маневичського району Волинської області право власності на нежитлову будівлю по вул.Князєва,65 в м.Татарбнари Одеської області за набувальною давністю.

   Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.      

   Суддя                                         Тимошенко